УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/832/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 408/6520/12 інстанції - Вікторович Н.Ю.
Категорія 26 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що тривалий час працював у шкідливих умовах праці та отримав професійне захворювання, однак внаслідок того, що відповідач відмовлявся підписувати акт розслідування професійного захворювання, він з січня 2005 року не отримував страхові виплати. Діями відповідача йому спричинено матеріальну та моральну шкоду, тому просив суд стягнути з Відділення Фонду матеріальну шкоду в сумі 20696 грн. та 60000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно відмовив йому у задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на те, що протягом п'яти років з вини відповідача він не отримував страхові виплати, а також дійшов помилкового висновку щодо відсутності факту спричинення йому моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 1976 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у рудоуправління ім. К. Лібкненхта, де працював до 06 липня 1988 року. 26 листопада 2002 року на підставі наказу Пр-3 № 105 від 25 листопада 2002 року був прийнятий на роботу монтажником стальних і залізобетонних конструкцій п'ятого розряду в ЗАТ «АГЛОСТРОЙ», де і працював до грудня 2004 року.
Комісією, за участю представника Відділення Фонду, був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 13 березня 2012 року, яким встановлено факт професійного захворювання, діагноз за яким: нейросенсорна приглухуватість першого ступеня.
Згідно вищезазначеного акту винними у виникненні професійного захворювання було визнано керівництво підприємств на яких працював позивач, якими порушена ст.153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 05 травня 2010 року ОСОБА_2 встановлено 30 % втрати професійної придатності.
Постановою № 0407/17661/17661.2/17 від 25 липня 2012 року призначена одноразова допомога в сумі 26 477,55 грн.
Постановою № 0407/17661/17661.2/20 від 25 липня 2012 року призначена щомісячна грошова сума у розмірі 343,13 грн. з 05 травня 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Відділення Фонду від 25 липня 2012 року позивачу було призначено виплату щомісячних грошових сум з 05 травня 2010 року безстроково, тобто з моменту встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної придатності, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105- XIV) страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
За змістом ст. 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплачує застрахованому, чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
До складу таких грошових сум, зокрема, входить страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності щомісячна страхова сума.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 1105- XIV ступінь втрати працездатності потерпілим встановлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.
МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суду чи прокуратури.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1105- XIV страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, зазначений строк встановлюється МСЕК.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 11 Постанови від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені ст. 28 Закону N 1105-XIV. Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.
Отже право потерпілого, застрахованого відповідно до Закону України № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на отримання щомісячної страхової виплати у разі настання страхового випадку виникає з дня встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.
Враховуючи, що страхові виплати ОСОБА_2 призначені з моменту встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної придатності, а саме з 05 травня 2010 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову позивачу в позові.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для скасування рішення суду.
Посилання на винні дії підприємства, з вини якого до трудової книжки незаконно були внесені зміни і доповнення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не доведені в установленому законом порядку, але можуть бути підставою, у випадку доведеності цієї вини в порядку кримінального судочинства, для пред'явлення позову про відшкодування шкоди, спричиненої злочином.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Текст повної ухвали складено 03 червня 2013 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан