ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2013 Справа № 901/1451/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ЛТД»

до відповідача фізичної особи-підприємця Бодрих Андрія Борисовича

про стягнення 8425,84 грн.

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники :

від позивача - директор Бусалаєв О.П.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАС ЛТД» (далі - ТОВ «БАС ЛТД») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця Бодрих Андрія Борисовича (далі - ФОП Бодрих А.Б.) про стягнення заборгованості за договором у розмірі 8425,84 грн., що складається з :

- заборгованості з орендної плати за період з 24.12.2012 по 29.01.2013 у розмірі 5 967,74грн.;

- заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 2 332,63грн.;

- пені у розмірі 73,90 грн.;

- процентів у розмірі - 51,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №15 на надання в орендне користування нежилого приміщення від 24.12.2012 в частині сплати орендної плати, оплати електричної енергії та води у встановлений договором строк (а.с. 2-4).

Відповідач у справі - ФОП Бодрих Андрій Борисович відзиву на позов суду не надав; в жодне з судових засідань відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Розгляд справи по суті здійснювався без повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України, оскільки:

- копію ухвали про порушення провадження у справі, направлену за адресою, яка вказана у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.05.2013 (а.с.39-40), повернуто відділенням зв'язку м. Сімферополь з довідкою, у якій причиною повернення вказано: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 47-50);

- факт направлення копій ухвал про відкладення розгляду справи підтверджується списками згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 46,89);

- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 між сторонами у справі - ТОВ «БАС ЛТД» та - ФОП Бодрих А.Б. укладено договір №15 на надання в орендне користування нежилого приміщення (а.с. 36, далі договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (орендодавець) передає у строкове платне користування автомийку у комплекті з обладнанням площею 174,1 кв.м. (далі - майно), розташоване на території бази за адресою: вул. Генерала Васильєва, 30, м. Сімферополь; відповідач (орендар) - взяв на себе зобов'язання використовувати прийняті в оренду приміщення, інженерні мережі, територію лише за призначенням, а також сплачувати орендну плату та оплачувати комунальні платежі (п.1.1, 2.1 договору).

Факт передачі позивачем (орендодавцем) та прийняттям відповідачем (орендарем) зазначеного майна підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 24.12.2012, який підписано сторонами договору (а. с. 37).

Строк дії договору встановлений п. 4.6, згідно якого договір набирає чинності з 24.12.2012 і діє до 24.12.2013. Однак, за взаємною згодою сторін договір припинив свою дію 29.01.2013 (а.с.37, зворот), що підтвердив в судовому засідання позивач.

Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов'язку щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та застосування до нього відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України та умовами договору, за порушення відповідних зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.1.1 договору орендна плата перераховується авансом на розрахунковий рахунок до 24 числа поточного місяця у розмірі 5000,00 грн.

Як зазначає позивач, звертаючись з даним позовом до суду, за період з 24.12.2012 по 23.01.2013 та з 24.01.2013 по 29.01.2013 відповідачем орендна плата не сплачувалась, хоча строк виконання відповідних зобов'язань, встановлений договору, настав. У зв'язку з несплатою орендної плати у відповідача виникла заборгованість за наступні періоди:

- з 24.12.2012 по 23.01.2013 на суму 5000,00 грн.;

- з 24.01.2013 по 29.01.2013 на суму 967,74 грн. (5000:31х6).

До прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів оплати відповідної заборгованості.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати орендної плати за вказані періоди, хоча строк виконання такого зобов'язання настав, заявлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у сумі 5967,74 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів за весь час прострочення є обґрунтованими. При цьому, розмір процентів за період з 25.122012 по 15.04.2013 за розрахунком суду, складає більшу суму, однак, оскільки позивач заявив вимоги про стягнення процентів за відповідний період у розмірі 51,57 грн., вимоги саме у такому розмірі підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 73,90 грн. пені.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4.3 договору сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати орендної плати у розмірі 0,5% від суми прострочених платежів, за кожен день такого прострочення.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені перевищує максимальний розмір, визначений ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; проте, пеня позивачем нарахована саме з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи встановлення факту порушення строків оплати відповідачем, суд вважає вимоги в частині стягнення пені за період з 25.12.2012 по 29.01.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме у розмірі 73,90грн. При цьому, за розрахунком суду розмір пені за заявлений період складає більшу суму, між тим, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Також, договором оренди передбачена оплата додаткових фактичних витрат за користування комунальними послугами (електроенергія, вода).

Подаючи позов, позивач стверджував, що відповідачем не сплачено комунальні послуги за відповідний період на суму 2332,63 грн., з яких 522,58 грн. - заборгованість за електроенергію, 1158,57 грн. - заборгованість за спожиту воду, 262, 71 грн. - заборгованість за водовідведення.

Умовами договору визначено, що оплата за електроенергію та воду здійснюється за наданими рахунками.

Щодо відшкодування відповідних послуг позивачем наданий рахунок №05 від 24.01.2013 на оплату комунальних послуг (а.с.12). Такий рахунок направлений відповідачу 14.03.2012, однак, повернутий відділенням зв'язку м. Сімферополя із зазначенням причини повернення поштового відправлення - «за закінченням строку зберігання» (а.с.10). Враховуючи, що рахунок відповідачу направлений за адресою, яка співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідача можна вважати таким, що його отримав.

Так, в силу ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2 ст.17 Закону, до Єдиного державного реєстру, до нього підлягають занесенню, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За змістом чч. 1,3 ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, оскільки позивачем направлено вищевказаний рахунок за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, його можна вважати врученим відповідачу, не зважаючи на фактичне не отримання такого рахунку в момент його доставки.

Як вказує позивач, відповідний рахунок не оплачений відповідачем; заборгованість складає 2 332,63 грн.

Споживання відповідачем комунальних послуг у відповідному обсязі підтверджується наступними документами.

Так, предметом оренди є автомийка, загальна площа якої становить 174,1 кв.м., а з викопіювання з плану та журналу обмірів з технічного паспорту відповідної будови вбачається, що загальна площа приміщень будови складає 174,1 кв.м. Отже, відповідач одноособово користувався орендованим приміщенням.

Між позивачем у справі та «ПП ВПВКГ м. Сімферополя» укладено договір №1731 від 08.04.2009 року про надання послуг з водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, у т.ч. щодо об'єкту за адресою: вул. Ген. Васильєва, 30 у м. Сімферополі (а.с. 59-70).

За умовами договору «ПП ВПВКГ м. Сімферополя» надає послуги з водопостачання, а споживач приймає вказані послуги у обсягах, визначених у п.2.4 договору.

Відповідно до п. 14.1 договір вступає в силу з дня підписання та діє до 08.04.2010 року; договір вважається продовженим на один рік, якщо у продовж місяця до закінчення строку дії договору одна із сторін не подасть заяву про розірвання договору (п.14.2 договору); доказів розірвання відповідного договору не надано.

За умовами відповідного договору позивачу виставлені рахунки за водопостачання та водовідведення за період: з 04.12.2012 по 04.01.2013 - на загальну суму 1787,62грн. (а.с.73,74); з 04.01.2013 по 06.02.2013 - на суму 683, 77грн. (а.с.93-94). Отже, враховуючи, що відповідачем не спростовано шляхом подання доказів доводів позивача про споживання відповідних послуг у вказаному ним у рахунку обсязі, а загальний обсяг послуг відповідно до пред'явлених позивачу постачальником таких послуг рахунків є більшим, суд вважає за можливим прийняти розмір відповідних послуг, вказаний у рахунку позивача.

Також, між позивачем та ЗАТ «Сімкоммунсервіс» 16.10.2004 року укладено договір №66 про спільне використання електричної енергії. Відповідно до умов такого договору, ЗАТ «Сімкоммунсервіс» має забезпечити передачу електричної енергії споживачу, а той - оплачувати використання електричних мереж (а.с. 52-56)

Додатковою угодою від 28.12.2012 строк дії договору про спільне використання електричної енергії продовжено до 31.12.2013 року (а.с. 58).

Згідно з умовами відповідно договору позивачу виставлені рахунки за користування електричною енергією та утримання електричних мереж: №178 від 28.12.2012, згідно якого спожито 5404 кВт/год (а.с.75-76); №3 від 29.01.2013 щодо споживання 7 092кВт/год. (а.с.95-96).

Отже, враховуючи не подання відповідачем доказів спожиття електроенергії у період оренди у меншому розмірі, ніж вказано у рахунку, направленому позивачем, а загальний обсяг спожиття електроенергії є більшим, ніж вказано у рахунку, суд вважає за можливе прийняти розмір послуг, вказаний у рахунку позивача.

За таких обставин, вимоги в частини відшкодування 2 332, 63грн. в рахунок відшкодування спожитих комунальних послуг підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 1720,50 грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 10.06.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бодрих Андрія Борисовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ЛТД» 5 967,74грн. заборгованості з орендної плати, 73,90грн. пені, 51,57грн. процентів, 2 332,63грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, а також 1 720,50грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова