П О С Т А Н О В А № 2а - 34/08
іменем України
04 липня 2008 року смт Віньківці
Колегія суддів Віньковецького районного суду, Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О.
Суддів Трохимчука О.О. та Волкової О.М.
При секретарі Панькові О.В...
Розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старосинявської райдержадміністрації, Міністерства фінансів України, державного Казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання їх дій неправомірними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
В С Т А Н О В И Л А :
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 просила стягнути з управління праці та соціального захисту населення Старосинявської райдержадміністрації 5585,55 грн. недоплачену щорічну грошову допомогу за 2004 рік - 362,25грн.; 2005 рік - 1660грн., 2006 - 1795 грн.; 2007рік - 2050 грн.; Зазначила, що їй до 5 травня поточного року виплачується допомога, але розмір цієї допомоги менший ніж передбачено ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто п»яти мінімальних пенсій за віком.
В судове засідання позивачка не з»явилась, Просила справу розглянути без неї, позов задовольнити.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали.
Представники Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, управління праці і соціального захисту населення Старосинявської райдержадміністрації. в судове засідання не з'явились , своїх представників з належно оформленими повноваженнями не направили. Направили до суду заперечення на позовну заяву, позов не визнають, просять розглянути справу у відсутності їх представників та відмовити в задоволені позову. Підставою є те, що належним відповідачем є не вони , а Міністерство праці та соціальної політики України, а у Державному бюджеті на 2008 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення допомоги понад розміри встановлені законами України , про Державний бюджет України на 2005 -2006 роки.
Дослідивши позовні вимоги, письмові докази таз аперечення слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 позивачка має право на пільги встановлені законодавством для членів сімей військовослужбовців , які загинули під час проходження військової служби.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідач щорічно до 05 травня повинен надавати позивачці разову грошову допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Законами України "Про державний бюджет України на 2004, 2005 та 2006 2007 роки" визначено менші розміри виплат ніж встановлені ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Частиною третьою статті 2 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Закони "Про державний бюджет України на 2004 - 2007 роки" фактично обмежують права позивачки, оскільки зменшують розмір грошової допомоги.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, тобто в спеціальному законі зазначається розмір допомоги, таким законом є закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень статей 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статт1 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" ( справа про соціальні гарантії) також визнано неконституційними обмеження щодо виплати разової грошової допомоги учасникам війни. В рішенні наголошується , що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з частинами 2 та 3 ст. 17 закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом є недійсними.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який розглядаючи справу щодо пільг, компенсацій і гарантій ( рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002), зазначив, що практика ревізування пільг, компенсацій, гарантій, наданих законодавчими актами України, суперечить вимогам ч.4 ст.28 Закону України „Про бюджетну систему України”, який діяв до набрання чинності Бюджетним кодексом України та ч.3 ст. 27 зазначеного Кодексу.
Згідно ст. 17 ч.1 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції, і яке не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „ майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому , при розгляді справи „Качко проти України” (заява № 63 134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними ( п.23 рішення суду).
У зв'язку з викладеним Європейський Суд не прийняв до уваги позицію України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex spesialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань ( п.26 рішення Качко проти України).
Таким чином, оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни та членам сімей загиблих воїнів до Дня Перемоги є чинними, а позивачка є пільговиком і має право на отримання виплат, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Згідно довідок наданих органом соціального захисту у 2004 та 2005 роках позивачка не отримувала виплати взагалі. А в 2006 році отримала - 130 грн. і в 2007 році - 150 грн. до 5 травня поточного року як член сім»ї загиблого.. Виплати згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто 5 мінімальних пенсії за віком їй не проводились.
За сукупністю досліджених доказів слід задовольнити вимоги позивачки та стягнути на її користь з відповідача разову грошову допомогу за
2004 рік 92,45 х5 = 362,25грн.; 2005 рік 332 х 5 = 1660, 00 грн.;
2006 рік 359 х 5 = 1795,00 грн.; 2007 рік 410,06 х 5 = 2050,30 грн. Всього 5585,55 (362,25 + 1660,00+ 1795,00 + 2050,30)
Відповідно до ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” суб'єктами виплати разової щорічної допомоги, передбаченої цим Законом є управління праці та соціального захисту населення, а тому саме з них і слід стягувати недоплачені суми коштів.
Також з відповідача слід стягнути держмито на користь держави .
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. ст.2 ч.3, ст.13 п.27 абз.8 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.9 закону України "Про внесення змін до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 23.12.2004 року № 2291, ст. ст. 5,11,71,86,158,159,161, КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старосинявської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 разову щорічну грошову допомогу яка виплачується до 5 травня поточного року за 2004-2007 роки в сумі 5585 / п»ять тисяч п»ять сот вісімдесят п»ять/ грн.. 55 коп..
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старосинявської райдержадміністрації держмито 51грн .
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви, або безпосередньо після рішення протягом 10 днів.
Головуючий суддя ______________ Потапов О.О.
Судді : _______________Волкова О.М.
_______________ Трохимчук О.О.