П О С Т А Н О В А № 2а - 30/08
іменем України
16 жовтня 2008 року смт Віньківці
Колегія суддів Віньковецького районного суду, Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О.
Суддів Трохимчука О.О. та Волкової О.М.
При секретарі Приймак О.О.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Віньковецькому районі, Міністерства фінансів України, державного Казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
В С Т А Н О В И Л А :
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду у Віньковецькому районі щодо невиплати йому як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по серпень 2007 року підвищення до пенсії.. Також просив стягнути на його користь з відповідача не виплачену суму підвищення до пенсії за період січень 2006 - серпень 2007 року в розмірі 2247, 7 грн. , та звернути рішення суду до негайного виконання.
В позові позивач зазначив, що він має статус дитини війни як особа , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.. 6 закону України « Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року йому відповідачі повинні виплачувати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Після дії цього закону вносились зміни до законодавства які скасовували та змінювали встановлену надбавку. Він вважає такі зміни неправомірними, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп винесеного 09.07.2007 року статтю 111 закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційною. Крім цього, існує декілька рішень зазначеного суду які забороняють обмежувати пільги громадянам. Саме тому відповідачі повинні виплатити доплату до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року.
В судове засідання позивач не з»явився, просив справу розглядати без нього. Вимоги підтримав.
Представники відповідачів в судове засідання не з»явились. Надіслали заперечення в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначили, що вимоги позивача безпідставні оскільки згідно ст.. 7 зазначеного Закону Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законами «Про державний бюджет України « на 2006 та 2007 роки не передбачені виплати дітям війни, а одні закони по відношенню до інших законів не мають переваги. Також не визначений розмір мінімальної пенсії для цих виплат, та пропущений строк позивачем звернення до суду.
Дослідивши аргументи позивача, заперечення відповідачів, вивчивши письмові докази слід вважати позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що з 01 січня 2006 року набув чинності Закон України № 2195 -ГУ прийнятий в 2004 році «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.. 6 зазначеного закону з 01 .01.2006 року дітям війни доплачується до пенсії 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Зазначену надбавку ОСОБА_1 не отримує.
П.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а законом № 3367-1У від 19.01.2006 року « Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію цієї статті відновлено.
Статтею 111 Закону України № 489 -У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або
щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» виплачується лише особам які є інвалідами ( крім тих на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни.
Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Трудовий стаж позивача перевищує 25 років.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином встановлена ч.3 ст.46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія як база нарахування для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування - є прожитковий мінімум, що встановлюється законом і не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно - правовим актом.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 -У від 19.12.2006р. встановлено найменший розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Діючим законодавством України на 2007 рік точно не визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно - правовим актом на 2007 рік щодо Закону «Про соціальний захист дітей війни» ( далі - Закону) не визначено прямо у абсолютній величині розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань у відповідності до ч.3 ст. 46 Конституції України.
Суд вважає, що у відсутності такої бази в цілях розрахунку за ст.. 6 Закону це не означає ,що законом не визначено мінімального такого розміру. Якщо закон не встановлює розмір бази нарахування в абсолютній величині при наявності мінімального розміру бази нарахування, то це не означає , що особа не має взагалі права ( обмежується у праві) тобто не може його реалізувати. Найменший розмір соціальної гарантії в 2007 році встановлено статтею 46 Конституції України як база для нарахування пенсій, соціальних виплат які є основним джерелом існування становить розмір мінімального прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Менше цієї межі ні пенсії ні соціальні виплати та допомоги ( як база для розрахунку та виплати особі, що є основним джерелом її існування) бути не можуть.
Отже розмір мінімальної пенсії за віком в розумінні ст.6 Закону як база для розрахунку доплати, в будь-якому разі не може бути меншою ніж мінімальний розмір прожиткового мінімуму визначеного законом, яким є прожитковий мінімуму для осіб які втратили працездатність. Мінімальний розмір бази нарахування не може бути перешкодою для реалізації особою свого права на отримання відповідної допомоги. У разі встановлення абсолютної величини для здійснення відповідних виплат у більшому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, то така різниця може бути перерахована і виплачена особі, чиїх прав та інтересів ця виплата стосується.
Крім того, колегія суддів вважає, що якщо прямо не встановлено Законом розміру бази нарахувань підвищень, але зроблено посилання на категорію мінімальна пенсія за віком, яка є категорією соціальної гарантії згідно ст.. 46 Конституції України, органи державної влади повинні керуватись нормами Конституції України і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій, встановлених законами України і не можуть порушувати норми ст. 22 Конституції України, які є нормами прямої дії. Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невиконання мінімальних гарантій, визначених законом, вважається порушенням державою своїх конституційних зобов»язань перед громадянами України.
Статтею 7 Закону передбачено , що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Нарахування підвищення до пенсії має бути проведено з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі № 6-рп / 2007. відповідно до якого Суд визнав неконституційною статтю 111 Закону України «Про
державний бюджет України на 2007 рік» якою обмежувалось право позивача на отримання 30% надбавки від мінімальної пенсії.
Тобто, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вище вказаного рішення. При цьому вимоги позивача задовольняються в межах серпня -вересня 2007 року. Але задоволення вимог за цей період часу обмежує його права , оскільки дія закону продовжується до кінця 2007 року, а з січня 2008 року зазначена надбавка виплачується дітям війни управлінням пенсійного фонду.
Відповідно до засади диспозитивності, оговореної ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В позові ОСОБА_1 обмежує своє право на нарахування доплати серпнем 2007 року, хоча доплата повинна виплачуватись до кінця 2007 року. За таких обставин слід зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі здійснити нарахування йому по 31.12. 2007 року.
Урядом покладена відповідальність по нарахуванню та виплаті доплат дітям війни на управління пенсійного фонду тому саме Управління пенсійного фонду у ВІньковецькому районі є належним відповідачем у справі і його слід зобов»язати здійснити нарахування та виплату коштів відповідачці.
Керуючись статтями 5, 11, 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В
1. Адміністративний Позов задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області протиправною за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу із 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 відповідно до Закону України «По соціальний захист дітей війни» № 2195 - 1У ( в редакції до внесення змін Законом України № 107- У1 від 28.12.2007 року).
3. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. ОСОБА_1/ надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «По соціальний захист дітей війни» № 2195 - 1У ( в редакції до внесення змін Законом України № 107- У1 від 28.12.2007 року) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на 2007 рік.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя ___________ О.О. Потапов.
Судді : ______________________ Трохимчук О.О.
______________________ Волкова О.М.
- Номер: А/875/14320/15
- Опис: про визнання дій неправомірними та стягнення суми
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 2а-30/08
- Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Потапов О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.07.2015
- Дата етапу: 03.08.2015