Справа № 232/5745/2012 Провадження № 22-ц/772/1376/2013Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.

Категорія: 47Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Нікушина В.П.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

За участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним та виселення із житлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним та виселення із житлового приміщення.

В заяві зазначав, що в 2010 році його-позивача батько - ОСОБА_6, проживаючи у власному приватному будинку по АДРЕСА_1 дав дозвіл на проживання ОСОБА_4, пояснивши, що ця жінка буде жити тимчасово на квартирі, так як іншого місця проживання в м. Вінниці не має.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 раптово помер і після його смерті з'ясувалось, що ОСОБА_6 та відповідачка у 2008 році зареєстрували шлюб. Відповідачка реєстрацію шлюбу приховувала та нікому про це не повідомляла.

ОСОБА_6 за життя про укладений шлюб йому-позивачу не повідомив, хоча вони проживали в одному будинку, вели спільне господарство та знаходилися в нормальних стосунках, після смерті дружини-матері позивача, наміру одружуватись повторно не мав, сторонньої допомоги не потребував, не зареєстрував місце проживання ОСОБА_4 в належному йому будинку. В зареєстрованому шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували нетривалий час, спільного майна не нажили, спільного господарства не вели, усталених відносин, що притаманні подружжю між ними не було.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, на частину якої претендує відповідачка як дружина, зокрема на частину будинку по АДРЕСА_1, в якій проживав останній. Відповідачка подала письмову заяву про намір отримати спадщину до державної нотаріальної контори.

Позивач вважає, що вказана обставина доводить, що істинними намірами відповідачки зареєструвати шлюб з його батьком були корисливі мотиви, а не створення сім'ї. Тобто вбачається наявність ознак фіктивності шлюбу при його укладанні, так як відповідачкою його батька ОСОБА_6 було введено в оману та зареєстровано цей шлюб.

Крім цього, з моменту смерті ОСОБА_6 він-позивач намагався зайти до частини будинку, в якій проживав батько, однак відповідачка почала чинити перешкоди йому, зокрема: не допускала в будинок, посилаючись на те, що вона є власником цього майна, перекрила кран водопостачання до його-позивача частини будинку, без його-позивача згоди винесла з будинку речі та перевезла їх в невідомому напрямку.

Тому позивач просив визнати недійсним, укладений 10 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_4 та виселити останню з будинку АДРЕСА_1.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним шлюб між ОСОБА_6, 1948 року народження, і ОСОБА_4, 1954 року народження, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 10 жовтня 2008 року, актовий запис №2640.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про виселення відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 53,65 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, її адвоката, представника позивача та його адвоката, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Згідно ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст.27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Згідно з ч.2 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Положеннями ч.1ст.42 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.43 СК України розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень Сімейного кодексу України випливає, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, і воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім'ї.

Вирішуючи спір, суд встановив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10.10.2008 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 2640, місце реєстрації-відділ реєстрації актів цивільного стану Вінницького МУЮ Вінницької області. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4 (т.1,а.с.48).

З 1978 року до даного часу місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване в АДРЕСА_2 (т.1, а.с.49 зворот).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1,а.с.8).

Відповідно до свідоцтва №52 про право власності на будівлі від 22.08.1985 року (т.1,а.с.7,83-87) ОСОБА_6 належить будинок АДРЕСА_1, який був збудований останнім в період шлюбу з першою дружиною, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1,а.с.9), та прийнятий до експлуатації рішенням Замостянського райвиконкому 14.08.1985 року за №362.

З будинкової книги вбачається, що у вказаному будинковолодінні зареєстровані: власник ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який ІНФОРМАЦІЯ_8 помер, а також син останнього-позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та його діти: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1,а.с.10-12). Згідно довідки квартального комітету мікрорайону «Хутір Шевченка» від 23.02.2012 року, крім вищевказаних осіб, в цьому ж будинку проживає, але не зареєстрована, дружина позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_11 (т.1,а.с.88).

Задоволюючи позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним, суд виходив з того, що зазначений шлюб є фіктивним, оскільки був укладений без наміру створити сім'ю.

Суд прийшов до такого висновку, посилаючись на обставини, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_6, як власник будинку ні після реєстрації шлюбу, ні і перед своєю смертю в 2011 році не тільки не дав згоди ОСОБА_4 на реєстрацію в даному будинку, а й не повідомив голову квартального комітету ОСОБА_12 (яка була допитана як свідок) про проживання в його будинку без реєстрації ОСОБА_4, яка з ним уклала шлюб, та віддав на зберігання будинкову книгу ОСОБА_12, аби не реєструвати будь-кого у власному будинку.

Позивач, який мешкав в одному будинку з батьком, не знав про його намір укласти шлюб, не спостерігав усталених між батьком та відповідачкою відносин після реєстрації шлюбу (ведення спільного господарства, наявність сімейного бюджету).

Встановлено, що крім спільного проживання в одному житловому приміщенні відповідачка з ОСОБА_6 спільного сімейного бюджету не мали, спільного господарства не вели, спільно нажитого майна не мають та між ними не було усталених відносини, що притаманні подружжю. Про фіктивність укладеного шлюбу свідчить і те, що ОСОБА_6 не реєстрував в будинку відповідачку та від родичів, знайомих та сусідів приховував, що він одружений.

Ці обставини підтверджені і поясненнями свідків, допитаних судом.

Наданими позивачем письмовими доказами (товарними чеками, квитанціями, тощо - т.1,а.с.89-97) підтверджується те, що саме позивач організовував поховання ОСОБА_6 та оплатив, пов'язані з цим, витрати.

Відповідачка не довела суду належними та допустимими доказами свої доводи щодо придбання за спільні кошти побутової техніки, проведення ремонту та її участі в похованні ОСОБА_6 і понесенні відповідних витрат. Не спростовано відповідачкою відповідними достовірними і переконливими доказами і твердження позивача про фіктивність укладеного шлюбу.

Як видно, на виконання висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 17.01.2012 року, суд витребував з відділу РАЦС Вінницького МУЮ документи, на підставі яких було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4. До суду надійшла копія актового запису про шлюб за №2640 від 10.10.2008 року, з підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які сторонами не оспорювались (т.2,а.с.28). При цьому з відповіді начальника відділу РАЦС Вінницького МУЮ (т.2,а.с.27) вбачається, що заяви громадян про реєстрацію шлюбу зберігаються у відділі три роки.

Відповідно до ч.1 ст.45 СК України недійсний шлюб (ст.39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Згідно з ч.4 цієї ж статті особа, яка поселилась у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і не може бути виселена.

Відмовляючи в частині позовних вимог про виселення, суд врахував вищевказані обставини та вимоги закону, а також виходив з того, що на час вирішення справи в суді ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_1 не мешкає.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують. Надані відповідачкою до апеляційної скарги докази (т.2,а.с.156-163, 165-172), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не були предметом дослідження суду першої інстанції і також не спростовують доводів позивача та висновків суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/