8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2013 року Справа № 812/4219/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді: Дибової О.А.
при секретарі судового засідання: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3386,65 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
07 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3386,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Луганську за № 04051879Ф0015981 від 13.06.2002 року. В якості платника податків перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 14.06.2002 року за №56. Заборгованість відповідача перед бюджетом складає 3386,65 грн., а саме пеня з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 3386,65 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму податкового боргу в розмірі 3386,65 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом надати заперечення не скористався.
Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин в силу положень ст. ст. 35, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи від якого не надійшла заява про перенесення розгляду справи.
Заслухавши прояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Луганську за № 04051879Ф0015981 від 13.06.2002 року (а.с.7).
В якості платника податків перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 14.06.2002 року за №56 (а.с.13).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..
Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою плати за землю.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (ст. 288 ПК України).
Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Пунктом 286.1. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. (п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України)
Відповідно до п.п. 287.1, 287.3, 287.4 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Луганської області податкову декларацію з орендної плати з земельного податку за 2010 рік, з самостійно визначеною сумою податку що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі за рік на суму 15734,80 грн., щомісячно сума податку яка підлягає сплаті згідно зазначеної декларації становить 1311,23 грн. (а.с.15-17). Таким чином, відповідач узгодив податкове зобов'язання з земельного податку, подавши органу державної податкової служби податкову декларацію.
Судом встановлено, що за відповідачем виник податковий борг у розмірі 3386,65 грн., що підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с.14), довідкою про суми податкового боргу (а.с.24).
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 (який діяв до 01.01.2011р.), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На виконання зазначеної норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС було застосовано відповідні заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме:
19 березня 2010 року направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу за №1/73 від 17.03.2010 року. Зазначена вимога вручена через дошку оголошень (а.с.18).
07 липня 2010 року направлено на адресу відповідача другу податкову вимогу за №2/159 від 05.07.2010 року. Зазначена вимога вручена через дошку оголошень (а.с.19).
Факту оскарження відповідачем вищезазначених податкових вимог судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вони вважаються узгодженими.
Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. (пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України)
Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Судом встановлено, що в зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем як платником податків податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, податковою інспекцією було нараховано пеню в розмірі 3386,65 грн., наявність якої підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с.14). Сума заборгованості підтверджена також зворотнім боком облікової картки платника (а.с.26-28).
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що приписи ст. 95 Податкового кодексу України визначають, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
09 вересня 2010 року прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.20).
Враховуючи той факт, що доказів оскарження податкових вимог суду не надано, сума орендної плати з фізичних осіб є узгодженою та самостійно визначеною,в строк не погашена, тому позовні вимоги щодо нарахування пені за несплату в строк орендної плати з фізичних осіб є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3386,65 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму податкового боргу, а саме: пені з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3386,65 грн. (три тисячі триста вісімдесят шість гривень 65 коп.) на користь Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (91057, Луганська область, кв. Волкова, 14-а, р/р 33213815700004, код платежу 13050500, одержувач Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області, код 37991477, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, МФО804013).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя О.А. Дибова