11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2013 року Справа № 812/4994/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді: Дибової О.А.
за участю секретаря судового засідання: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.
13.05.2013 згідно зі ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", головним спеціалістом УПФУ в Старобільському районі Луганської області Ладик Н.В. з відома в.о. начальника ВДВС Старобільського РУЮ Стогнієвої В.В. в присутності виконавця Василенко О.О., проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 33616232 та станом його примусового виконання, відкритого за заявою управління ПФУ в Старобільському районі на підставі вимоги про сплату боргу від 05.07.2013 року № ф. 248.1 про стягнення боргу в сумі 3017,53 грн. з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, про що був складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 13.05.2013 року.
При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження встановлено, що державний виконавець своєю бездіяльністю порушив строки проведення виконавчих дій з виконання вимоги про сплату. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була винесена 27.08.2012 року.
В порушення вимог закону державний виконавець не вжив заходи примусового виконання рішення неупереджено, своєчасно та повно. У виконавчому провадженні присутні лише: постанова про відкриття виконавчого провадження, заява про примусове виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі, вимога про сплату боргу, акт державного виконавця від 13.03.2012 року (в ході виконавчих дій встановлено, що за адресою вказаною у вимозі - боржник не мешкає), запити до МРЕО, БТІ, УПФУ.
Виходячи з наведеного, державним виконавцем не здійснювались необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції з приводу невиконання ВП №33616232 протиправною, зобов'язати державного виконавця виконати вимогу про сплату боргу від 05.07.2012 року № ф. 248.1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на користь управління ПФУ в Старобільському районі, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надав заяву про розгляду справи за його відсутністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався.
Ухвалою від 31.05.2013 від ВДВС Старобільського районного управління юстиції витребувались копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 33616232, проте відповідач не надав їх на вимогу суду, тому справа розглядається на підставі документів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження"(далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)").
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження регулюються частиною 3 статті 11 Закону №606.
Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції знаходяться матеріали виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № ф. 248.1, виданої 05.07.2012, виданого УПФУ в Старобільському районі Луганської області. Оглядом зазначених матеріалів виконавчих проваджень судом встановлено наступне.
До ВДВС Старобільського РУЮ надійшла заява УПФУ в Старобільському районі про порушення виконавчого провадження за вимогою № ф. 248.1 від 05.07.2012 про стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3017,53 грн. 27.07.2012 постановою державного виконавця відкрито провадження з виконання зазначеної вимоги (а.с. 3). Докази щодо надіслання постанови сторонам в матеріалах справи відсутні.
З Протоколу від 13.05.2013 ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у відділі Державної виконавчої служби Старобільського РУЮ за період з 27.07.2012 по 13.05.2013 вбачається, що в виконавчому провадженні № 33616232 наявні наступні документи: запити до ДПА щодо відкриття розрахункових рахунків, відповіді ДПА, перелік розрахункових рахунків у боржника, розподіл погашення боргу за черговістю задоволення вимог стягувачів, наявність інформації відкриття нових рахунків після накладення арешту на кошти боржника, запити до відділу земельних ресурсів, відповіді від відділу земельних ресурсів, постанови про опис майна боржника, розпорядження про стягнення із заробітної плати, відсутні заходи про розшук майна боржника.
Дослідивши Протокол від 13.05.2013, судом встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Старобільського РУЮ зроблено наступні заходи, щодо примусового виконання вимоги № ф. 248.1 від 05.07.2012 про стягнення недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3017,53 грн. з ОСОБА_4:
- запит до БТІ від 14.01.2013 № 128 - відповідь відсутня;
- запит до МРЕВ від 25.12.2012 № 5593 - відповідь відсутня;
- акт державного виконавця від 13.03.2013 - за місцем мешкання боржник відсутній, залишено виклик на 01.03.2013;
- запити до УПФУ від 25.12.2012 вих. № 5613; від 25.12.2012 № 5643/1;
- відповідь від УПФУ від 02.01.2013 № 46/05 - зареєстрований як приватний підприємець;
- відповідь від УПФУ від 29.12.2012 № 402 - не знаходиться на обліку, пенсію не отримує.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, проте ВДВС Старобільського РУЮ не направило запиту до ДПС, відділу земельних ресурсів, адресного бюро, запити щодо наявності грошових засобів боржника або інших джерел погашення заборгованості.
З дати винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2012 відповідачем не зроблено жодного заходу для примусового виконання вимоги № ф. 248.1 від 05.07.2012, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» №606.
Вищевикладене свідчить про те, що ВДВС Старобільського РУЮ у виконавчому провадженні № 33616232 не вживаються дієві заходи примусового виконання рішень, що призводить до зволікання у виконанні вимоги № 248.1 від 05.07.2012, виданої УПФУ в Старобільському районі Луганської області.
Також, з матеріалів справи вбачається, що з дати відкриття виконавчого провадження № 33616232 минуло 10 місяців, проте дії, що привели б до стягнення боргу на виконання вимоги № ф. 248.1 від 05.07.2012, згідно виконавчого провадження ВДВС не проведені.
Судом встановлено, що позивач обґрунтовано просить визнати бездіяльність відповідача у зволіканні виконання вимоги, оскільки бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Позовні вимоги в частині зобов'язання ВДВС Старобільського РУЮ провести виконавчі дії згідно до вимог закону, залишаються судом без задоволення, оскільки права державного виконавця, передбачені частиною 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження", є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не повноважний вмішуватись у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом №606 можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.
З огляду на викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції з приводу невиконання ВП №33616232, відкритого на підставі вимоги управління про сплату боргу від 05.07.2012 року № ф. 248.1, про стягнення недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на користь управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі незаконною.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя О.А. Дибова