ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 917/276/13-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Шевель О.В.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гусак Б.М. - за довіреністю від 18.01.2013р. №14-5;

від відповідача - Сиротенко В.В. - за довіреністю від 01.06.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№1247П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р.

у справі № 917/276/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз», м. Кременчук

про стягнення 67326,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі № 917/276/13-г (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково; зменшено належний до стягнення розмір пені на 50%; стягнуто з ПАТ «Кременчукгаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 19719 грн. 74 коп. пені, 7678 грн. 83 коп. річних, 20207 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору; в решті в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду з посиланням на статті 526, 530, 610, 611, 692, 712 Цивільного кодексу України мотивовано доведенням позивачем порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати одержаного газу та обґрунтованістю нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. В частині відмови у стягненні 0,01грн. інфляційних втрат рішення суду мотивоване арифметичною помилкою позивача.

Крім того, судом з посиланням на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України зменшено розмір пені на 50% та стягнуто пеню у розмірі 19719,74грн., враховуючи те, що 1) до подачі позову відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений газ протягом січня - лютого 2012року; 2) термін прострочення сплати основного боргу є незначним - до 20 днів; 3) наявність значної зустрічної кредиторської заборгованості позивача перед відповідачем; 4)майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі №917/276/13-г в частині зменшення пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Кременчукгаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 19 719,74 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення прийнято без дослідження всіх істотних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд зобов'язаний був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Крім того, судом не досліджено майновий стан сторін та інші інтереси сторін, зокрема, те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та для забезпечення постачання газу споживачам повинно постійно проводити розрахунки з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою поставленого газу вітчизняними споживачами. Також, зазначає, що внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24%, а отже стягнення 3% річних та інфляційних втрат не компенсує збитків позивачу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 26.03.2013р. у справі №917/276/13-г в частині зменшення пені; в оскаржуваній частині прийняти нове рішення , яким стягнути з відповідача на користь позивача 19719,74грн. пені, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі №917/276/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В. (а.с.159).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.01.2011р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз Україні» (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством «Кременчукгаз» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/127/11, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у 2011році імпортний природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього договору (а.с.10-20).

Згідно із п.2.1 вказаного договору постачальник передає покупцеві з у 2011 році природний газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 5158,500 тис.куб.м.

Пунктом 4.1 цього договору сторони домовилися, що ціна за 1000куб.м природного газу на дату його укладення становить 2282грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ -20%, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 174,80грн., крім того ПДВ-20%. До сплати за 1000куб.м природного газу - 2502,44грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 3002,93грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п.6.2 договору за несвоєчасну оплату газу у строк, зазначений в п.5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Пеня розраховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

05.04.2011р., 27.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 11.10.2011р., 31.01.2012р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди, відповідно, №1, №2,№3,№4,№5,№6,№7, якими, зокрема, вносились зміни до п.п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2010р. щодо ціни за 1000куб.м газу.

На виконання умов договору від 31.01.2011р. № 14/127/11 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу: від 31.01.2012р. - природний газ в обсязі 998,000 тис.куб.м на суму 3844475,64грн. та від 29.02.2012р. - природний газ в обсязі 1083,264 тис.куб.м на суму 4172927,91грн. (а.с.21,22).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив з простроченням прийнятих на себе грошових зобов'язань, що стало підставою для звернення позивача 04.02.2013р. з позовом до господарського суду про стягнення з ПАТ «Кременчукгаз» 20207,74грн. інфляційних втрат, 7678,83грн. 3% та 39439,48грн. пені, всього 67326,05грн. (а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі № 917/276/13-г позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 50% з підстав, викладених вище (а.с.124-128).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Кременчукгаз» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 31.01.2011р. №14/127/11, що не заперечується сторонами (а.с.24,25).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7678,83грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 15.02.2012р. по 28.03.2012р. та 20207,73грн. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2012року по березень 2012року.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%: до 19719,74грн., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 6.2 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. №14/127/11 встановлено, що за несвоєчасну оплату газу у строк, зазначений в п.5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 39439,48грн. за період з 15.02.2012р. по 27.03.2012р.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом першої інстанції правомірно враховано як підставу несвоєчасного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. №14/127/11 наявність у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» кредиторської заборгованості перед ПАТ «Кременчукгаз» у розмірі 661156,53грн., щодо якої прийняті рішення господарськими судами, зокрема, від 25.03.2010р., 14.09.2010р., 10.04.2010р., 10.04.2013р., відповідно, у справах №7/822, №7/821, № 5011/42/2793-2012, №910/3574/13 про стягнення сум боргу (а.с.86- 95, 167-169).

Також, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ступень виконання зобов'язань, а саме: погашення основної суми боргу до моменту звернення позивача з позовом та незначний строк прострочення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені, вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язань за надані послуги з транспортування природного газу; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором від 31.01.2011р. №14/127/11, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи й визначені правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені на 50%, відповідно, до 19719,74грн.

Посилання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ, або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ « НАК «Нафтогаз України» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі №917/276/13-г - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на - заявника апеляційної скарги - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Керуючись ст.ст. 49, 83, 99, 101, 102, п.1 ч.2 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі №917/276/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 03.06.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О.В.