Справа № 1018/8127/12 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.
Провадження № 22-ц/780/2600/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 47 07.06.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Воробйової Н.С.
суддів : Верланова С.М., Панасюка С.П.
при секретарі- Власенко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Встановила :
17 грудня 1012 року позивачка звернулася з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Посилалася на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 2004 року по 2008 рік. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначала, що сім»я проживали в кімнаті, що знаходиться у гуртожитку в м.Українка, з колишнім чоловіком склалися неприязні стосунки, після розірвання шлюбу він вигнав її з дому, належні їй та дитині речі не віддав. Вона залишилася без житла, рідних вона не має, вимушена була орендувати тимчасово житло.
Після того, як чоловік вигнав її з дому, він забороняє їй вільно спілкуватися та бачитися з сином, погрожує побиттям, якщо вона буде намагатися забрати дитину, налаштовує сина проти матері, негативно її характеризує, через погрози батька дитина боїться спілкуватися та перейти проживати до неї.
Посилалася на те, що на даний час вона має постійний дохід, упорядковане місце проживання, працює, позитивно характеризується, спиртними напоями не зловживає, дуже любить свого сина, а тому просила задовольнити позов.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, в якому, посилаючись на те, що мати добровільно, без поважних причин залишила сина та тривалий час проживає окремо, в інтересах неповнолітнього сина просив визначити місце проживання дитини з ним.
Рішенням Обухівського районного суду від 05 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, 2005 року народження з батьком по місцю його постійного проживання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального та процесуального права та дійсним обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
По справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 2004 року по 2008 рік. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Обухівського районного суду від 01 липня 2008 року задоволено позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з ОСОБА_3
Зі змісту рішення суду встановлено, що підставою для розірвання шлюбу позивачка зазначала постійні сварки з чоловіком, непорозуміння, застосування фізичного насильства, зловживання відповідачем спиртними напоями ( а.с.4).
Судом встановлено, що сім»я ОСОБА_3 проживала в кімнаті, загальною площею 13,5 кв.м., житловою-8,3 кв.м. , яка знаходиться в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2010 року, виданим на підставі рішення виконкому Української міської ради від 21 жовтня 2010 року власником кімнати є ОСОБА_3 (а.с.47).
З матеріалів справи видно, що рішенням Обухівського районного суду від 24 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовлено ( 79-80).
На час розгляду даної справи ОСОБА_2 була постійно зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_2 та має право на користування зазначеною житловою площею.
З матеріалів справи також встановлено, що на той час, коли справа за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини знаходилася в суді, Обухівською районною адміністрацією 22 лютого 2013 року прийнято розпорядження «Про участь у вихованні малолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1», яким за заявою ОСОБА_3 визначено спосіб участі у вихованні та праві спілкування громадянки ОСОБА_2 із своїм малолітнім сином, а саме з 09.00 до 18.00 годин щотижня в неділю за попередньою домовленістю з батьком дитини , за умови, якщо дитина не буде хворіти, зобов»язано ОСОБА_3 - батька дитини не перешкоджати у здійсненні матір»ю ОСОБА_2 своїх прав щодо виховання дитини, а також у її праві постійного спілкування з дитиною через засоби зв»язку. Рекомендовано проживати неповнолітньому ОСОБА_4 з його батьком (а.с.89).
Задовольняючи вимоги зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог за основним позовом, суд виходив з того, що мати неповнолітньої дитини добровільно відмовилася від проживання з сином, не обговорила умови подальшої участі у вихованні дитини, тривалий час без поважних причин не проживала в сім»ї, не надавала допомогу у догляді за сином та його утриманні та вважав таку поведінку матері як добровільну відмову від виконання батьківських прав та ухилення від виконання батьківських обов»язків. Зазначив при цьому, що обставин, які неспростовно підтверджували наявність поважних причин залишення матір»ю неповнолітньої дитини, виключних життєвих обставин, які б унеможливили виконання матір»ю свої материнських обов»язків не встановлено.
У зв»язу з чим, суд дійшов висновку, що з урахуванням особистих якостей батька, створення дитині належних умов для виховання, більшу турботу і увагу до дитини останнього та інших обставин справи, залишення дитини проживати з батьком відповідає її інтересам та чинному законодавству.
Колегія суддів не може погодитися у повній мірі з даним висновком суду.
Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 161 СК України встановлено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляв більшу повагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сам по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до принципу статті 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Як вже зазначалося, рішенням Обухівського районного суду від 01 липня 2008 року задоволено позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 Підставою для розірвання шлюбу позивачка зазначала постійні сварки, непорозуміння, застосування фізичного насильства, зловживання відповідачем спиртними напоями.
По справі встановлено, що сім»я ОСОБА_3 проживала в кімнаті, загальною площею 13,5 кв.м., житловою-8,3 кв.м. , яка знаходиться в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2.
З листа завідувача ДНЗ «Альонушка» від 08.02.2013 року №10-821 видно, що ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував ДНЗ з 2007 по 2011 рік (а.с.65).
З пояснювальної записки вихователя ДНЗ «Альонушка» ОСОБА_10 на ім»я начальника служби у справах дітей від 04 грудня 2012 року вбачається, що ОСОБА_4 навчався у 1 класі 2011-2012 році. У вересні та жовтні вона часто спілкувалася з матір»ю дитини, оскільки вона частіше забирала сина. Як спеціаліста її турбував стан мами. Вона завжди була засмучена. Одного разу ОСОБА_4 розповідав їй, як його тато кричав на маму і навіть її бив. Його заспокоювали, але дитина дуже переживала і була замкнута в ці дні. Ближче до нового року і до кінця навчання спілкування було майже з татом дитини, оскільки він забирав сина сам. Коли ОСОБА_4 запитували де мама, він казав, що вона на роботі. Інколи вона зустрічалася з мамою ОСОБА_4 за межами навчального закладу, вона завжди цікавилася про успіхи та поведінку дитини. Святкові ранки в школі батьки відвідували в однаковій мірі (а.с.11).
З пояснень гр.ОСОБА_9 на ім.»я начальника служби у справах дітей від 28.11.2012 року , яка є сусідкою по гуртожитку сім»ї ОСОБА_4 видно, що вона неодноразово була свідком сімейних сварок подружжя, чоловік ОСОБА_2 поводив себе грубо, принижував, ображав її, мали місце випадки, коли жінка з дитиною перебували в її кімнаті, йти їм було нікуди. На даний час вона постійно бачить в гуртожитку ОСОБА_2 , яка намагалася поспілкуватися з сином та спокійно поговорити з колишнім чоловіком (а.с.10).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до органів внутрішніх справ з заявами про насильство в сім»ї її чоловіка ОСОБА_3.
Так, 09 січня 2008 року до чергової частини Обухівського РВГУ надійшло повідомлення по телефону від чергової медсестри приймального відділення Української районної лікарні про те, що до неврологічного відділення госпіталізовано гр..ОСОБА_2 За повідомленням останньої її чоловік наніс їй тілесні ушкодження за місцем її проживання в кімнаті АДРЕСА_2 ( а.с.13).
30 листопада 2008 року ОСОБА_2 зверталася до чергової частини Української МВМ з заявою про прийняття мір до колишнього чоловіка ОСОБА_3, який у ході сімейної сварки за місцем проживання причинив їй тілесні ушкодження (а.с.12).
У зв»язку з завданими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 двічі знаходилася на стаціонарному лікуванні в Українській центральній лікарні з закритою черепно-мозковою травмою (струс головного мозку), що підтверджується медичною документацією ( а.с.51, 52, 132,133).
На думку колегії, посилання ОСОБА_2 на те, що її звернення до органів міліції щодо поведінки колишнього чоловіка не дали жодних результатів, після розірвання шлюбу конфлікти не припинялися, відповідач свою поведінку до неї не змінив, постійно погрожував, а тому вона відчула існування реальної загрози її здоров»ю та життю, у зв»язку з чим пішла з дому, заслуговують на увагу.
Зазначені обставини суд залишив поза увагою, відповідної оцінки доводам позивачки про те, що вона вимушено залишила місце проживання, а забрати дитину не змогла, так як на той час не мала засобів до існування - ні роботи, ні житла, є сиротою, родичів які б могли надати їй притулок з дитиною або допомогу не мала. Коли ж через два місяці, вирішила забрати сина оскільки влаштувалася з житлом і роботою, відповідач, погрожуючи їй та дитині не дозволив це зробити. Вона поселилася поруч з гуртожитком, бачилась із сином, коли батько був на роботі, готувала для нього їжу, допомагала у навчанні.
Той факт, що ОСОБА_3 перешкоджав можливості матері дитини спілкуватися та проживати з сином підтверджується, зокрема, його поясненнями, наданими оперуповноваженому відділу КМСД Обухівського РВ ГУМВС України від 10 грудня 2012 року, де він зазначав, що він вважає, що оскільки питання місця проживання сина при розлученні не вирішувалося, він без відома матері дитини, 20 січня 2012 року забрав дитину, яка на той час проживала з матір»ю за адресою АДРЕСА_1 за місцем свого проживання ( а.с.14).
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 позитивно характеризується як за місцем роботи, так за місце свого проживання, має постійний дохід, спиртними напоями не зловживає, любить сина, цікавиться його навчанням, успіхами, різними засобами намагалася повернути дитину та проживати з нею.( а.с. 30, 131,130).
Згідно аналітичної довідки фахівця із соціальної роботи Н.М. Закалужної, до якої звернулася за допомогою ОСОБА_2 встановлено, що остання страждає від психологічного тиску і моральної напруги з боку колишнього чоловіка, відсутності можливості власно виховувати сина (а.с.91)
Обгрунтовуючи рішення про відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, суд взагалі не дав належної оцінки зазначеним вище обставинам, обмежившись лише висновком, що посилання на конфліктні ситуації в сім»ї не впливають на правову оцінку спору, в межах якого оцінюються лише відносини батьків із дитиною.
Такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та протирічить положенням ст..с т.1,10, 213,214 ЦПК України.
Не можна також погодитися з висновком суду, що мати неповнолітнього сина не має постійного місця проживання , а тому не може створити належні умови для проживання дитини, які створено батьком.
Як встановлено з матеріалів справи, постійним місцем реєстрації позивачки є кімната АДРЕСА_2. Право на користування даної квартирою вона має нарівні з відповідачем, саме в цій квартирі проживає і їх неповнолітній син.
На підтвердження свого фактичного місця проживання позивачка надала договір оренди житлового приміщення від 20 вересня 2012 року. Про те, що ОСОБА_2 проживає в даній квартирі відомо підприємству по обслуговуванню житла виконкому Української міськради, що підтверджується характеристикою на останню за місцем проживання від 02.04.2013 року.
Слід зауважити, що будь-які дані про те, що при вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітньої дитини досліджувалися житлово-побутові умови проживання позивачки, наявність місця та умов для проживання неповнолітньої дитини за місцем проживання матері, матеріали справи не містять, суд зазначені питання не встановлював.
З огляду на викладене, колегія вважає, що висновок суду, що батьком дитини створено більш належні умови для виховання сина, він проявляє більшу турботу про останнього і, що в інтересах неповнолітнього сина, останній має проживати з батьком є необґрунтованим та зробленим без достатнього з»ясування дійсних обставин справи.
Колегія суддів також критично відноситься до рекомендацій, викладених в розпорядженні Обухівської районної державної адміністрації від 22 лютого 2013 року, на які посилається суд.
Розпорядження, яким визначено спосіб участі матері дитини ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4,2005 року народження і яким встановлено спілкування з сином один раз на тиждень у неділю з 09.00 до 18.00 год. за попередньою домовленістю з батьком дитини, при умові, якщо дитина не буде хворою, а також рекомендовано останній виховувати дитину шляхом спілкування через способи зв»язку, а також- зобов»язано на час перебування з сином нести персональну відповідальність за його життя та здоров»я, на думку колегії, входить у протиріччя з принципом статті 6 Декларації прав дитини та не відповідає як нормам СК України, так і Закону України «Про охорону дитинства» (ст..15 Закону).
Крім того, розпорядження щодо способу участі матері у виховання дитини прийнято на час, коли спір сторін щодо місця проживання дитини перебував у провадженні суду, службою у справах дітей не з»ясовано дійсні обставини взаємовідносин батьків та дитини, службою не враховано пояснення вихователів ДНЗ «Альонушка», в якому навчається дитина, рекомендації фактично регламентуються лише на позиції батька дитини.
В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Під час вирішення спору встановлено, що батьки неповнолітнього ОСОБА_4 позитивно характеризуються, мають можливість створити для нього належні матеріально-побутові умови, піклуватися та матеріально забезпечити дитину, кожен з батьків любить свого сина, бажає брати участь у його вихованні.
Відповідно до принципу статті 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
На думку колегії, по справі не встановлено виключних обставин, які є підставою для розлучення неповнолітньої дитини 2005 року народження з своєю матір»ю.
Посилання відповідача по основному позову, що його колишня дружина у грудні 2012 року уклала шлюб з іншим чоловіком, який є громадянином іншої держави, не є підставою для розлучення малолітнього сина з матір»ю.
З урахуванням обставин справи, віку дитини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання неповнолітнього сина з матір»ю- підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивачки в частині стягнення аліментів, то вони підлягають задоволенню частково, на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу до досягнення дитиною повноліття.
Зустрічний позов слід відхилити.
Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду від 05 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2012 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: