Справа № 22 - ц - 971 / 2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції Князєва В.Б.
Категорія 51 Суддя-доповідач Кононенко О.Ю.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
12 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Кононенко О.Ю., Білецького О.М.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сумській області
про зобов'язання внести зміни до актів за формою Н-1 та Н-5 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2008 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати зазначене рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що суд безпідставно надав перевагу доказам відповідача, не врахувавши при цьому пояснення свідків. Вказує, що дійсною причиною нещасного випадку стала зношеність, несправність та невідповідність технічним вимогам крюку невикористаної гілки стропу, який був розігнутим. Крім того, зазначає, що під час нещасного випадку був на максимально безпечній відстані від місця проведення кантування. Зазначені вище та інші обставини дають позивачу підставу вказувати на відсутність в його діях порушень законодавства про охорону праці, які призвели до нещасного випадку на виробництві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, представника третьої особи ОСОБА_3, який заперечував проти скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що судом не встановлено, що причинами нещасного випадку була зношеність, несправність та невідповідність технічним вимогам крюку, позивач повинен був знати і виконувати вимоги Інструкції №39 в тому числі і щодо порядку приступання до виконання робіт з переміщення вантажів кранами, зазначення повного діагнозу в п. 9 Акту за формою Н-1 нормативними актами не передбачено.
На думку колегії суддів даний висновок узгоджується з обставинами справи та доказами, яким суд першої інстанції дав належної оцінки.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» і працює у котельно - зварювальній дільниці цеху № 23 на посаді бригадира електрозварників.
1 лютого 2007 року під час виконання виробничого завдання по переміщенню пиловловлювача двоступінчатого з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок .
За результатами повторного розслідування нещасного випадку комісією було складено акти за формою Н-1 та Н-5 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та про його розслідування.
Згідно даних актів при проведенні кантування виробу, коли машиніст крана ОСОБА_4 виконувала команду ОСОБА_1, проворот виробу зупинився внаслідок того, що на його зовнішній поверхні знаходились не зачищені залишки технологічних зварних швів, один з яких попав на ролик опори. Після зупинення оберту виробу відбулось послаблення натягу робочої гілки стропу з подальшим його провисанням. Через декілька секунд, під впливом ваги бокового люку - лазу, обертання виробу було поновлено і відбулось різке натягування робочої гілки стропу, що потягло потужний ривок. Внаслідок ривку крюк невикористаної гілки стропу зіскочив з навісного кільця, і, впавши з висоти близько 10м., вдарив ОСОБА_1, який стояв на недостатньо безпечній відстані від місця проведення кантування, в область грудної клітини.
Причинами нещасного випадку стали відсутність схем стропування на виконання кантувальних робіт, відсутність контролю зі сторони посадових осіб за виконанням кантувальних робіт з використанням електромостового крану, які не мають схем стропування, невиконання вимог інструкції з охорони праці.
Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці визнані Купрієнко О.М. - старший майстер дільниці №1 цеху №23, який не забезпечив належного контролю за безпечним виконанням робіт, чим порушив вимоги п. 13.10 НАОП 1.4.10-1.11-82 «Загальні правила з техніки безпеки та виробничої санітарії» та ОСОБА_1, який не виконав вимоги п. 21 «б» інструкції №39 по безпечному виконанню робіт для стропальників, що обслуговують вантажопідйомні крани.
Дані обставини підтверджуються пояснювальними записками самого позивача від 07 лютого 2007 року (а.с. 101), та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 98, 100).
Згідно акту №1/07 від 1 лютого 2007 року «Про перевірку технічного стану в/п крану 0=100/20 тс, інв. № 35538 у зв'язку з нещасним випадком, який стався 01 лютого 2007 року з електрозварником ОСОБА_1 при виконанні кантувальних робіт», технічний стан в/п крану, в тому числі механізмів, вантажних кантів, крюкової підвіски, стропу цепного - задовільний, та, на думку комісії не міг вплинути на обставини, які призвели до нещасного випадку з позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність обставин, на які позивач посилається в обґрунтування свого позову в частині викладення обставин настання нещасного випадку та технічного стану крюкової підвіски. Доводи позивача про те, що крюк, який був зачіплений за навісне кільце, був розігнутий, внаслідок чого і трапився нещасний випадок, всупереч вимогам ст.ст. 58, 60 ЦПК України, не підтверджені належними доказами. Крім того, з пояснень ОСОБА_1 та свідків нещасного випадку, даних одразу ж після настання події, а також із акту перевірки технічного стану крану не вбачається, що мали місце будь - які ушкодження крюку, чи інших частин механізму.
Тому вимоги про внесення змін до п. 6 акту форми Н-1 та п. 3 акту форми Н-5 в частині викладення обставин нещасного випадку вірно залишені судом першої інстанції без задоволення.
Стаття 14 Закону України «Про охорону праці» покладає на працівника обов'язок дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь - яких робіт чи під час перебування на території підприємства, знати і виконувати вимоги нормативно - правових актів з охорони праці, тощо.
ОСОБА_1 є стропальником і 04 січня 2007 року пройшов інструктаж з охорони праці. При здійсненні своєї трудової діяльності повинен керуватися в тому числі і інструкцією №39 по безпечному використанню робіт для стропальників, що працюють на вантажопідйомних кранах, затвердженою 27 січня 1997 року ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе».
Відповідно до пп. «б» п. 21 вказаної інструкції стропальник зобов'язаний проводити стропування вантажів, які не мають спеціальних засобів для їх зацепки, у відповідності до схем стропування, а в разі їх відсутності - в присутності особи, яка відповідає за безпечне проведення робіт по переміщенню вантажів кранами.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач при виконанні даних робіт не додержався зазначених вимог інструкції: приступив до робіт зі стропування вантажу за відсутності схем стропування та особи, яка відповідає за безпечне проведення робіт по переміщенню вантажів кранами.
Доводи позивача, що він не знав про необхідність вчинення таких дій, не є підставою для визнання його дій правомірними, оскільки чинним законодавством та Інструкцією №39 передбачена необхідність наявності у працівника таких знань.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виключення з актів за формою Н-1 та Н-5 обставин, що визначають причиною нещасного випадку невиконання позивачем інструкції з охорони праці та визнають його особою, яка допустила порушення законодавства про охорону праці.
В п. 9 Акту за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, зазначено діагноз «закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням». Даний запис здійснений на підставі листа від 21 лютого 2007 року головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні №1 на запит заступника головного інженера ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», в якому зазначено той самий діагноз (а.с. 103).
Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №956 від 20 березня 2007 року повний діагноз ОСОБА_1 - «Сполучена травма. Закрита травма грудної клітини. Забій грудної клітини. Закритий скалковий перелом лівої ключиці зі зміщенням» (а.с. 13).
Відповідно до п. 13, 25 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1112 від 25 серпня 2004 року комісія зобов'язана протягом трьох діб скласти акт про розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та передати їх на затвердження роботодавцю. А по закінченню періоду тимчасової непрацездатності роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2.
В акті за формою Н-1 не передбачено зазначення остаточного і повного діагнозу постраждалого внаслідок нещасного випадку на виробництві. Це і не вдається можливим зробити, оскільки акт за формою Н-1 складається безпосередньо після настання нещасного випадку, а не після лікування потерпілого та встановлення остаточного діагнозу. Наслідки нещасного випадку на виробництві зазначаються в окремому акті - за формою Н-2, в якому і зазначається остаточний діагноз потерпілого згідно з листком непрацездатності або довідкою лікувально - профілактичного закладу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначення в п.9 Акту за формою Н-1 повного діагнозу потерпілого не передбачено діючим Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1112 від 25 серпня 2004 року. Не зазначення повного діагнозу у Акті за формою Н-1 не порушує права ОСОБА_1 на встановлення відсотків втрати професійної працездатності.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, повно та всебічно досліджені судом та обґрунтовано ним спростовані.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набрала законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Рибалка В.Г.
Судді: Кононенко О.Ю., Білецький О.М.