КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року 810/767/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Синебока І.С.,

представника відповідача - Ананійчука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт"

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 в сумі 21 351 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна) гривня 79 копійок. Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просив позов задовольнити - стягнути зазначену заборгованість з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що основною передумовою призначення пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, є проведення атестації робочих місць за умовами праці, що підтверджується довідкою встановленого зразка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, проте атестацію робочих місць не було проведено. А також, на думку відповідача, розрахунок витрат складено невірно, адже до розрахунку включено особи, щодо яких відповідач не має обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій або включено такі витрати, які не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. У зв'язку з цим, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій таким особам в силу Закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» (ВАТ «Техмашремон») створено та зареєстровано 10.06.1993 і відповідно до статуту є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення №401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990. Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 05495590, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №759321(а.с.171, 172, том 3, а.с.12 том 1).

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (а.с.11, том 1).

Судом встановлено, що позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) та відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій, термін сплати яких настав у січні 2013 року в сумі 21 351 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна) гривня 79 копійок.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі за текстом - Закон №1058-ІV), який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Стаття 1 Закону №1058-ІV визначає, що страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат за списком №1 передбачений пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною вище нормою визначено обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Коло ж осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Підтвердженням спеціального трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 є відповідний запис у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Отже, якщо пенсіонерам призначено пенсію за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії покриваються підприємствами, робота на яких дає право на зазначену пенсію.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за Списком №1, мають здійснюватись відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058-ІV та пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено, що відповідачу нараховано розмір суми відшкодування відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6.1 якої відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (вказано, хто є платниками страхових внесків) - відшкодовуються фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників у таких розмірах: 100% від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством за рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.9 розділу 6 Інструкції).

Судом встановлено, що позивачем своєчасно надсилалось вказане вище повідомлення та було отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідач не оскаржував його, а отже, був згідний із зазначеними в ньому сумами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.8-9,10 том 1).

Частина друга статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, від 05.11.1991 зазначає, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зміст пункту 6.8 Інструкції зазначає, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій мають бути фактичними, тобто такими, що були реально понесені.

Судом також враховано, що витрати Пенсійного фонду складаються з витрат на безпосередню виплату пенсій та витрат на доставку цих пенсій, і що відповідно до Закону відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати.

Доставка пенсій здійснюється Пенсійним фондом України через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року №734» №1596 операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 №828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1090/14357, тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) поштового зв'язку, що надають ці послуги, встановлено в таких розмірах, у відсотках від суми: у місті - 0, 8%, у селі (с.м.т.) - 1, 95%.

Слід відмітити, що предметом спору у даній справі є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам згідно розрахунків позивача.

Саме підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та витрат на доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати.

Як зазначалося вище, пільгові пенсії виплачуються (доставляються) через поштові відділення або через банківські установи. Виплата пенсій через банківські установи означає відшкодування витрат тільки на виплату таких пенсій, оскільки кошти на доставку з пенсійних фондів у такому разі не стягуються. Під час доставки пільгових пенсій через поштові відділення пенсійні фонди, окрім витрат на виплату таких пенсій, несуть ще й витрати на доставку пенсій. З цього випливає, що витрати на виплату - це фактично докази отримання особами, які мають право на пільгову пенсію місячного розміру пенсії (без урахування доплат, надбавок і підвищень), витрати на доставку - це кошти, які стягуються відділеннями поштового зв'язку за надання послуг по доставці таких пільгових пенсій пенсіонерам. Отже, у даному випадку, Пенсійні фонди при розгляді справ про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах повинні надати суду докази понесення таких витрат.

З наданих суду доказів, а саме відомостей з банківських установ та поштових відділень встановлено, що позивачем доведено понесення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожній зазначеній у розрахунку особі в повному обсязі і повернень по них не відбулося (а.с.212, 213-243 том 3).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив понесені фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємства не виникає обов'язку відшкодовувати понесені Пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списком №1.

Також слід зазначити, що покриття витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України має провадитись з дотриманням приписів Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, якими регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, а також контролю за виконанням Державного бюджету України, при цьому Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не містить видатків бюджету, спрямованих на виплати пенсій особам, призначеним відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи приписи статті 4 Бюджетного кодексу України, що закріплює склад бюджетного законодавства, то при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України, отже підстав для звільнення відповідача від відшкодування зазначених витрат не передбачено.

Слід відмітити, що посилання відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови позивачу у стягненні коштів на відшкодування понесених фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки це, по-перше, зачіпає права та інтереси осіб, по яких відповідач вважає неправомірне призначення їм пенсій, по-друге, не стосується предмету доказування і взагалі може призвести до позбавлення вказаних у розрахунках осіб права на пільгову пенсію.

З приводу посилань відповідача на те, що під час складення розрахунків, не було враховано чи є відповідач правонаступником підприємств, на яких працювали особи, які мають право на пільгові пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідач посилався на те, що ВАТ «Техмашремонт» створено та зареєстровано 10.06.1993. Хоча в Статуті цього товариства вказано, що воно є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству у відповідності з діючим законодавством (пункт 2.2. Розділу 2 Статуту) (а.с.171 том 3). В частині першій та частині третій статті 19 Закону України від 19.09.1999 №1576-XII «Про господарські товариства» зазначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. У разі припинення товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Крім цього, питання правонаступництва було встановлено місцевими судами під час прийняття рішення про зобов'язання відповідача видати довідку про роботу зі шкідливими умовами праці, а саме рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №2-251 та справі №2-2078, які набрали законної сили (а.с.46-55, т.4).

Підпунктом 6.3 пункту 6 Інструкції також врегульовано дане питання, зокрема, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Крім того, в даному випадку суд звертає увагу на довідки про підтвердження пільгового характеру роботи, що видавались саме ВАТ «Техмашремон», а не іншою юридичною особою, хоча і в довідках вказані періоди роботи на підприємствах з різними найменуваннями.

Відповідачем не враховано також абзац першого пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, де прямо вказано, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, відповідач, видаючи довідки про підтвердження пільгового характеру роботи визнав: або факт роботи вказаних осіб на його підприємстві, або на підприємстві, правонаступником якого являється ВАТ «Техмашремонт». Такі довідки відповідачем не відкликані та більшість з них були видані не на виконання рішення суду, а в добровільному порядку, що вбачається із змісту зазначених довідок.

Також, слід відмітити, що викладені у запереченні доводи відповідача виражають його незгоду із правомірністю призначення пенсій на пільгових умовах особам, яким він самостійно, відповідними довідками, підтвердив наявність пільгового характеру робіт. Такі доводи відповідача можуть бути підтвердженні чи спростовані під час проведення звірки з позивачем, або шляхом оскарження відповідачем рішень Пенсійного фонду про призначення особам, включеним у розрахунки, пільгових пенсій, оскільки такі факти суд не вбачає за можливе встановити в межах розгляду вказаної справи.

Поряд із цим, суд наголошує, що предметом у даній справі є саме відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам згідно розрахунків позивача.

Підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати. З наданих суду доказів позивачем доведено понесення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожній із зазначених у розрахунку осіб.

Водночас, суд зазначає, що після одержання розрахунків позивача відповідач не звертався до нього з метою їх узгодження, а також не оскаржував їх в судовому порядку, а тому вони є узгодженими та обов'язковими для виконання.

З урахуванням вище наведеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 у розмірі 21 351,79 грн..

У свою чергу позивач підтвердив понесенні фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємства не виникає обов'язок відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначено за списком №1.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області у розмірі 21 351,79 грн. відповідач у встановлені законом строки не сплатив, а наявність вказаної заборгованості підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а також суду не надано доказів погашення відповідачем боргу на день розгляду справи, - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт", 09100, вул. Леваневського, 87-А, м. Біла Церква, Київська область, ідентифікаційний код 05495590 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, 09113, вул. Фастівська, 23, м. Біла Церква, Київська область заборгованість в сумі 21351,79 грн. (Двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня 79 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 травня 2013 р.