Справа № 412/16054/2012

Провадження № 2/201/225/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Постоленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно 1/4 та 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача вартість судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням викладеного в уточненій позовній заяві, ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_4. Спадкоємцями є його мати ОСОБА_3, яка є бабусею позивача, і позивач. У подальшому, 21 червня 2012 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 було надано додатковий строк для прийняття спадщини протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. В вересні 2012 року позивач звернулася до Першої Дніпропетровської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №5022/02-31 від 16 листопада 2012 року державним нотаріусом Дудіною О.С. позивачу було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва, через відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, а саме: на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 вересня 1997 року. У подальшому позивачу стало відомо, що після смерті її дідуся - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, його спадкоємцями стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_4 спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав. Таким чином спадкове майно спадкодавця, що підлягає розподілу між спадкоємцями складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві приватної власності та 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, що належали його батьку ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що разом складає 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Оскільки спадкодавець, відповідач та ОСОБА_5 були зареєстровані та мешкали разом в зазначеній квартирі, то спадкодавець прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_5, оскільки не заявив про відмову від неї протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини. Через те, що між позивачем та відповідачем існує спір стосовно розподілу спадкового майна, що належало спадкодавцю, ОСОБА_2 незаконно позбавлена ОСОБА_3 права безперешкодного доступу до квартири АДРЕСА_1, яка є їх спільною спадщиною. У зв'язку з тим, що відповідач відмовився надати правовстановлюючи документи та допустити позивача до спірної квартири, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, саме зв'язку з наявністю матеріального спору позивач був вимушений звернутися за його вирішенням до суду.

Крім того, 24 квітня 2013 року на адресу Жовтневого районного суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_1, у відповідності до якої останній уточнює позовні вимоги та простить суд визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_3 вартість судових витрат, інші позовні вимоги залишити без розгляду. При цьому в обґрунтування даної заяви зазначає, що на запит суду Першою Дніпропетровською нотаріальною конторою не було надано копій спадкових справ, без яких неможливо розглядати позовні вимоги стосовно визнання права на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, при цьому суду представником позивача було надано заяву, в якій останній просить суд розглядати справу без позивача та його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, при цьому не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Третьої особи у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Крім того, враховуючи викладене у позовній заяві прохання представника позивача про розгляд заяви без його участі, суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31 березня 2013 року. Спадкоємцями є його мати ОСОБА_3, яка є бабусею позивача, і позивач. Ступінь споріднення позивача зі спадкодавцем підтверджується копією повторного свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 21 березня 1996 року. Факт зміни прізвища позивачем з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 26 липня 2002 року. 21 червня 2012 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 5-6) позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. В вересні 2012 року позивач звернулася до Першої Дніпропетровської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №5022/02-31 від 16 листопада 2012 року (а.с. 10-11) державним нотаріусом Дудіною О.С. позивачу було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва, через відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, а саме: на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 вересня 1997 року (а.с. 7). Водночас, як випливає з свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕР №995780, ОСОБА_3 після смерті її чоловіка, ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, було успадковано 1/3 частини вищевказаної квартири, що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на підставі дублікату договору дарування, наданого 10 травня 2007 року за реєстром №1151 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 19 червня 2007 року за реєстраційним №19277079, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №14962605, спадкоємцем якого за законом був його батько ОСОБА_5, котрий спадщину фактично прийняв, але своїх спадкових прав юридично не оформив. Крім того, держаним реєстратором Логвіновою Л.І., на ухвалу суду від 12 березня 2013 року (а.с. 46), 19 березня 2013 року було прийнято рішення (а.с. 64) щодо надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно та надіслано на адресу Жовтневого районного суду разом з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №1358723 від 19 березня 2013 року (а.с. 65), що підтверджує належність 1/3 частини квартири померлому ОСОБА_4. У зв'язку з вищезазначеним, ОСОБА_3 належить 2/3 частини квартири, ОСОБА_4 належало 1/3 частина квартири. Таким чином позивач має право 1/2 частину майна, що належало ОСОБА_4, тобто 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо врегульовані наступним чином.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, способом захисту якого, згідно до ст. 16 ЦК України, є зокрема визнання права.

У відповідності до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної до інших осіб (спадкоємців), яке, у відповідності до ст. 1217 ЦК України, здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У відповідності до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

З урахуванням вимог ст. ст. 1258,1261 ЦК України, спадкове майно спадкується спадкоємцями першої черги спадкування за законом, якими є Позивач і Відповідач.

Відповідно до вимог ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо

спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_4 йому належало право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. 3 огляду на викладені правові норми позивач, як спадкоємець має право звернутися до суду для захисту і відновлення своїх порушених прав отриманих в порядку спадкування за законом. Іншим спадкоємцем за законом є ОСОБА_3, яка є матір'ю спадкодавця. Застосувавши законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та того, що позивач, як спадкоємець за законом, має право на 1/2 спадкового майна ОСОБА_4, тобто 1/6 частину зазначеної квартири, вбачається за необхідне в порядку спадкування за законом визнати право власності на майно за його спадкоємцем ОСОБА_2.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обґрунтованість позовної заяви ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 444,00 гривні, що підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 221, 392, 1216, 1217, 1226, 1222, 1258, 1261, 1278 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири № 181 у житловому будинку А-9, що складається у цілому з: 1- коридор, 2-ванна, 3-туалет, 4-кухня, 5- комора, 6,7,8 - житлові, 9-балкон, 10-лоджії, житловою площею - 43,9 кв.м.; загальною площею - 63,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та заяв про забезпечення доказів, а саме судовий збір на загальну суму 444,00 гривні (чотириста сорок чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:С.С. Федоріщев