Справа № 2- 3767 / 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
3 грудня 2007 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Чигриної Л. Г.
при секретарі Бондаренко В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу по позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Антрацитівської міської Ради « Про визнання права власності на самочинно збудовані господарські споруди »,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Територіальної громади Антрацитівської міської Ради про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1, послалась на те, що ОСОБА_2 є її рідною матір»ю.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому вона постійно мешкала, належав їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Антрацитівської державної нотаріальної контори 5.04.1984 року, реєстр № 1502.
Протягом життя її мати ОСОБА_2 збудувала будівлі: житлову пристройку-«А-1» і тамбур - «а» до будинку, внаслідок чого в будинку змінилась:
·житлова площа, яка стала складати 27,50 кв.м.;
·корисна площа, яка стала складати 46,90 кв.м.
Крім того, були збудовані: сараї «В,Г,Д,Ж», навіс »б-1», погріб «Е», але дозвіл на їх будівництво не брала
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_2 померла.
В 2006 році вона звернувся до Антрацитівської державної нотаріальної контори за оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2, але їй було відмовлено, посилаючись на те, що господарські будівлі, які були збудовані ОСОБА_2, -є самочинним будівництвом.
Просить визнати за матір»ю ОСОБА_2, право власності на самочинно збудовані господарські будівлі: житлову пристройку- «А-1» і тамбур - «а» до будинку, внаслідок чого в будинку змінилась житлова площа на 27,50 кв.м., корисна площа на 46,90 кв.м., а також сараї «В,Г,Д,Ж», навіс »б-1», погріб «Е».
В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1. - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу Луганської області 25.10.2006 року, реєстр № 2682, не з"явився, подав заяву від 3.12.2007 року про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1. підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі. (ах.30)
Відповідач-територіальна громада Антрацитівської міської Ради в судове засідання не з» явився, надіслав лист від 26.11.2007 року про визнання позовних вимог
2
ОСОБА_1. у повному обсязі, просить справу розглянути у відсутність свого представника ( а.с.24)
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивачки, суд вважає, що позов ОСОБА_1. підлягає повному задоволенню.
Позивачка ОСОБА_1. є дочкою ОСОБА_2 В свідоцтві про її народження ОСОБА_2 значиться матір»ю. (а.с. 6,7)
Мати позивачки ОСОБА_2 мешкала у будинку за адресою : АДРЕСА_1.
Вказаний будинок ОСОБА_2 набула згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Антрацитівської державної нотаріальної контори 5.04.1984 року, реєстр № 1502. (а.с.8-9 )
Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу, будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці, розмір якої складає 599 кв.м.
Попередньому власнику будинку ОСОБА_4, згідно з договором на право будівництва і безстрокового користування земельною ділянкою від 12.07.1949 року, посвідченого Б-Антрацитівською державною нотаріальною конторою 15.07.1949 року, реєстр №226/1, земельна ділянка під будівництво жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 була відведена на підставі рішення Б-Алтрацитівського виконкому від 4.06.1949 року № 8. (а.с.21)
7.01.1971 року вказаний будинок після смерті 13.06.1955 року забудовника ОСОБА_4 у спадщину отримала дружина останнього - ОСОБА_4., яка в свою чергу 5.04.1984 року продала будинок матері позивачки ОСОБА_2. (а.с.21,29,8-9)
Протягом життя ОСОБА_2 збудувала будівлі: житлову пристройку-«А-1» і тамбур - «а» до будинку, внаслідок чого в будинку змінилась житлова площа з 15,1 кв.м. на 27,50 кв.м., корисна площа з 29,7 кв.м. на 46,90 кв.м., а також сараї «В,Г,Д,Ж», навіс »б-1», погріб «Е», але дозвіл на їх будівництво не брала.( а.с.8-9,10-12)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.( а.с.5)
Актом державної технічної комісії від 10.11.2006 року будівлі за адресою : АДРЕСА_1 були прийняті в експлуатацію, а рішенням № 338/3 від 23.11.2006 року Антрацитівської міської Ради вказаний акт було затверджено^ а.с. 14)
Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури № 08-347 від 29.11.2006 року будівлі: житлова пристройка- «А-1», тамбур - «а» до будинку, які змінили житлову площу будинку на 27,50 кв.м., а корисну площу на 46,90 кв.м., а також сараї «В,ГД,Ж», навіс »б-1», погріб «Е», що були збудовані ОСОБА_2 -є самочинним будівництвом. (а.с. 15)
Вказані будівлі відповідають вимогам СНШа 79-92, санітарним, технічним та протипожежним нормативам.(а.с.15)
У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за собою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 за життя не відводилась у встановленому порядку земельна ділянка під належний їй будинок за адресою: АДРЕСА_1, право на користування земельною ділянкою вона набула з часу придбання, відповідно до чинного на той час законодавства, житлового будинку за
3
вищевказаною адресою, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Антрацитівської державної нотаріальної контори 5.04.1984 року,« реєстр № 1502, в якому зазначений розмір земельної ділянки. (а.с.8-9 )
Більш того, в судовому засіданні встановлено, що попередньому власнику будинку ОСОБА_4 відводилась земельна ділянка під будівництво жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Б-Антрацитівського виконкому від 4.06.1949 року № 8, згідно з договором на право будівництва і безстрокового користування земельною ділянкою від 12.07.1949 року. (а.с.21)
Після смерті 13.06.1955 року забудовника ОСОБА_4, вказаний будинок у спадщину за законом 7.01.1971 року отримала його дружина ОСОБА_4., яка в свою чергу 5.04.1984 року продала будинок матері позивачки ОСОБА_2. ( а.с.21,29,8-9 )
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X"Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками № 1-17/2005 р. від 22.09.2005 року № 5-рп/2005) Конституція України гарантує право власності на землю, яке набуваеться і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).
За Конституцією України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13 Конституції України). До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.
Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13,14,41, 55 Конституції України.
Невизнання за матір"ю позивачки- ОСОБА_2 права власності на будівлі, які є самочинним будівництвом, перешкоджає її спадкоємиці, якою є позивачка, отримати спадщину за законом.
При таких обставинах суд вважає на необхідне визнати за визнати за матір»ю ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані будівлі: житлову пристройку-«А-1»і тамбур - «а» до будинку, внаслідок чого в будинку змінилась житлова площа на 27,50 кв.м., корисна площа на 46,90 кв.м., а також сараї «В,Г,Д,Ж», навіс »б-1», погріб «Е». за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України,
CT.CT.328,331,376,386,392 ЦК України, ст.ст. 13,14.41,55
Конституції України, Рішенням Конституційного Суду
України у справі за конституційним поданням 51 народного
депутата України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень статті 92, пункту
6 розділу X"Перехідні положення" Земельного кодексу
України (справа про постійне користування земельними
ділянками № 1-17/2005 р. від 22.09.2005 року № 5-рп/2005), суд
ВИРІШИВ:
4
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самочинно збудовані будівлі: житлову пристройку- «А-1» і тамбур-«а» до будинку, внаслідок чого в будинку змінилась житлова площа на 27,50 кв.м., корисна площа на 46,90 кв.м., а також сараї «В,Г,Д,Ж», навіс »б-1», погріб «Е» за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне
оскарження.