ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. Луцьк Справа № 803/1038/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Корнійчука А.В.,

представника відповідача Тарана О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Волинське обласне відділення ФСЗІ, фонд) звернулось в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» (далі - відповідач, ТзОВ «ПСБ Волинь) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26 991,66 грн. та пені у розмірі 75,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2012 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 360 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 14 осіб. Проте такий норматив не був виконаний, оскільки відповідач працевлаштував лише 12 інвалідів, що є згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 26 991,66 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму адміністративно-господарських санкцій, тому вона підлягає до примусового стягнення в судовому порядку. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 75,60 грн. На підставі вищевикладеного Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 26 991,66 грн. та пеню в сумі 75,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити. Додатково пояснив та надав суду додаткові письмові докази з приводу працевлаштування ТзОВ «ПСБ Волинь» інвалідів у 2011 році та відповідно подання підприємством звітів до Камінь-Каширського центру зайнятості форми №3-ПН.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 23 травня 2013 року (а.с.25-28) та вказує, що підприємством були вжиті всі необхідні заходи передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів. Протягом 2012 року товариство здійснювало подачу звітів до Камінь-Каширського районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, яким встановлено інвалідність відповідно до запропонованих професій. Тобто, товариством на виконання вимог закону було створено передбачену законом кількість робочих місць для інвалідів, про що повідомлено місцевий центр зайнятості, однак, останнім не направлено на підприємство таких осіб, в силу відсутності їх в регіоні. При цьому, зазначає, що закон покладає на підприємство не працевлаштування інвалідів, а створення їм робочих місць у відповідності до кількості працюючих, що фактично відповідачем і було зроблено та повідомлено центр зайнятості звітами встановленої законом форми. Крім того, листом від 01 жовтня 2012 року було повідомлено позивача про створення відповідних робочих місць навіть в більшій ніж необхідно кількості та просили їх сприяння в направленні на працевлаштування інвалідів. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у позові.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» 10 червня 2010 року зареєстроване як юридична особа Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області та знаходиться за адресою Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, буд.47, кв.7 (а.с.43, 45).

Підприємство зареєстроване у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець-юридична особа, що використовує найману працю, в якій за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

Крім того, відповідач взятий на облік у Камінь-Каширському районному центрі зайнятості та Управлінні Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (а.с.46, 47).

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «ПСБ Волинь» здійснює діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва, лісозаготівлі, наданні допоміжних послуг у лісовому господарстві з залученням праці осіб, які мають інвалідність.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів уповноважене законом на здійснення заходів зі стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, що спростовує доводи представника відповідача у судовому засіданні про відсутності у позивача повноважень на стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Одночасно, підприємство має вжити вичерпні заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це Камінь-Каширський районний центр зайнятості, який в подальшому здійснює пошук інвалідів та їх направлення.

Перевіривши вжиті відповідачем заходи зі створення робочих місць для інвалідів та правомірність застосування фінансово-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

За правилами частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 лютого 2013 року за вхідним № 2495 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 360 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 12 осіб. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 14 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2012 році становив 4 858,5 тис. грн. із середньорічною заробітною платою штатного працівника 13 496,00 грн. Також підприємство самостійно у рядку 06 нарахувало адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 26 992,00 грн. (а.с.6).

За невідповідність створених самостійно підприємством робочих місць для інвалідів передбачена відповідальність згідно частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Повідомленням від 13 березня 2013 року №06/01-10-04/161 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало ТзОВ «ПСБ Волинь» про обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 26 991,66 грн. до 15 квітня 2013 року (а.с.8).

За правилами частини четвертої статті 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» самостійно відобразило невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році та нарахувало адміністративно-господарській санкцій у розмірі 26 992,00 грн., а Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало відповідача про обов'язок сплатити ці санкції до 15 квітня 2013 року.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відтак, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» шляхом щомісячної подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2012 році склав три звіти до Камінь-Каширського районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, а саме від 01 серпня 2012 року, від 25 вересня 2012 року та від 07 листопада 2012 року (а.с.29-35).

Однак, як вбачається з листа Камінь-Каширського районного центру зайнятості від 20 травня 2013 року №438/05-02, ТзОВ «ПСБ Волинь» за 2012 рік подало два звіти про наявність вакансій (форма №3-ПН) - 01 серпня 2012 року та 25 вересня 2012 року (а.с.52-53).

Відтак, суд дійшов висновку, що Камінь-Каширський районний центр зайнятості у 2012 році отримав від відповідача лише два звіти про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів, а саме від 01 серпня 2012 року та від 25 вересня 2012 року.

Крім того, листом від 24 травня 2013 року №625/06-07 Камінь-Каширський районний центр зайнятості повідомив, що у 2011 році відповідач звіти про наявність вакансій не подавав (а.с.57).

Зі змісту листа Камінь-Каширського районного центру зайнятості від 20 травня 2013 року №438/05-02 також вбачається, що у серпні та вересні 2012 року на підприємство направлялися п'ять інвалідів, однак вони відмовилися від працевлаштування за вакансіями поданими ТзОВ «ПСБ Волинь», що є їх правом.

Додатково відповідачем було повідомлено листом від 01 жовтня 2012 року №540 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність 5 вакансій для інвалідів, так як останній вважав, що одним із обов'язків фонду є не тільки здійснення контролю, а і сприяння у працевлаштуванні інвалідів (а.с.38).

Згідно частини другої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відтак, суд погоджується з поясненнями представника відповідача, що за період з серпня по вересень 2012 року підприємство вжило всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, однак не працевлаштувало таких осіб з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з відсутністю бажання громадян-інвалідів та за їх станом здоров'я, які перебували на обліку в Камінь-Каширському районному центрі зайнятості в цей період.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою №10-ПІ та із списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві 2012 році, повний календарний рік на ТзОВ «ПСБ Волинь» працювали 9 осіб інвалідів, а середньообліковий показник становив 12 осіб (а.с.6-7).

З даного контексту випливає, що ТзОВ «ПСБ Волинь», як роботодавцю, на початок 2012 року було достовірно відомо про невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та про необхідність вжиття заходів для їх працевлаштування, а саме подати до Камінь-Каширського районного центру зайнятості звіт про наявність відповідних вакансій.

Однак заходи щодо заповнення вільних вакансій для інвалідів підприємство почало вживати лише з серпня 2012 року подавши звіт про наявні вакансії до Камінь-Каширського районного центру зайнятості. У 2011 році підприємство взагалі не вживало заходів щодо заповнення вакансій для інвалідів (а.с.29-30, 57).

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання ТзОВ «ПСБ Волинь» вимог частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки з матеріалів справи вбачається, що тільки у серпні та вересні 2012 року відповідач надав органам, зазначеним у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інформацію щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим і не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Щодо обов'язку щомісячного інформування підприємством центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів не заперечується представником відповідача у своїх письмових запереченнях (а.с.28).

За правилами частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь», не довело суду, що ним вжито всі необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щомісячного інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів.

Згідно частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, витребувавши у Камінь-Каширського районного центру зайнятості інформацію про подання відповідачем звітності, перевіривши її письмовими матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні з'ясував, що у 2012 році ТзОВ «ПСБ Волинь» не виконало обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» обов'язку сплатити адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надавши оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі вжив усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, оскільки згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» був зобов'язаний у 2012 році щомісячно подавати інформацію (звіт) про наявні вакансії для інвалідів у встановленому законодавством порядку, так як саме на нього покладена відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому нараховані Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкції в розмірі 26 991,66 грн. та пеня у розмірі 75,60 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» до Державного бюджету України, а відтак позов підлягає до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» про стягнення адміністративно-господарських санкції у розмірі 26 991,66 грн. та пені у розмірі 75,60 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ Волинь» до Державного бюджету України адміністративно господарські санкції у розмірі 26 991,66 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня шістдесят шість копійок) та пеню у розмірі 75,60 грн. (сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 07 червня 2013 року.