ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.06.2013 Справа № 901/1032/13
За позовом фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ»
про стягнення 347 285,07 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Обладан О.В., довіреність № 1556 від 15.04.2013, представник, паспорт ТТ 067787 виданий 08.09.2011;
від відповідача - Дубініна С.М., довіреність № б/н від 08.02.2013, представник, паспорт ЕТ 268502 виданий 13.01.2011
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Марченко А.А. - позивач, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» - відповідача, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» на користь позивача грошові кошти у сумі 341 973,44 грн., з яких: 323 146,00 грн. - сума передплати; 18 827,44 грн. - пеня; 6 839,47 грн. - витрати на сплату судового збору.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 611, ч. ч. 1-3 ст. 612, ст. 663, ч. 1 ст. 665, ч. 1 ст. 720 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 229 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 08.06.2012 між фізичною особою-підприємцем Марченко А.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» було укладено договір № 39 на поставку та монтаж обладнання.
Відповідно до договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти за поставку ліфта еквівалентну 31190 євро, з ПДВ за курсом Міжбанківського валютного ринку на день перерахунку грошових коштів, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №№ 108, 109, 117, а всього на виконання умов договору 323146,00 грн. Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач не виконав зобов'язання за договором по поставці та монтажу обладнання на об'єкт позивача, у зв'язку із чим позивав направляв відповідачу лист з вимогою повернення коштів, який відповідач залишив без задоволення.
У судовому засіданні 16.04.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2013 надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» на користь позивача грошові кошти у розмірі 348215,03 грн., з яких: 323146,00 грн. - сума основного боргу; 25069,03 грн. - пеня.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» на користь позивача 6964,30 грн. судового збору.
Надана заява прийнята судом до свого розгляду.
26.04.2013 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 347 285,07 грн., з яких: 323 146,00 грн. - сума основного боргу, 24 139,07 грн. - пеня та стягнути з відповідача 6 945,70 грн. судового збору.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
13.05.2013 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.
У судовому засіданні 14.05.2013 представник відповідача надав суду письмовий відзив,в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.
20.05.2013 до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками.
03.06.2013 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які були прийняті судом до розгляду.
У судовому засіданні 06.06.2013 представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення, які були прийняті судом до розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2013 надав суду додаткові пояснення, які були прийняті судом до свого розгляду.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
В С Т А Н О В И В:
08.06.2012 між фізичною особою-підприємцем Марченко Андрієм Андрійовичем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» (Виконавець) було укладено Договір № 39 на поставку та монтаж обладнання (а. с. 34-37), на підставі п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в Договорі, поставити Замовнику, здійснити монтаж і пусконаладку одного ліфту, вказаного в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (Обладнання), а Замовник зобов'язується в порядку і на умовах, вказаних в договорі, прийняти та оплатити вартість Обладнання, і виконаних робіт з його монтажу і пусконаладці.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість Обладнання визначена в євро та еквівалентна 31 190 (тридцять одна тисяча сто дев'яносто) євро, в т. ч. ПДВ 20%.
Відповідно до пункту 3.2.1 Договору протягом 3-х днів з моменту підписання даного Договору Замовник зобов'язаний здійснити передоплату у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) євро, в т.ч. ПДВ 20 %. Оплата за Обладнання здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом євро, встановленого МВР на день перерахування грошових коштів.
Пункт 3.2.2 Договору передбачає, що наступну переоплату у розмірі 10 000 (десять тисяч) євро, з урахуванням ПДВ 20 %, Замовник зобов'язується здійснити через 60 календарних днів після передоплати вказаної в п. 3.2.1. Оплата за Обладнання здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом євро, встановленого МВР на день перерахування грошових коштів.
Відповідно до п. 3.2.3 такого Договору наступну передоплату у розмірі 20 % від загальної вартості Обладнання, що в еквіваленті 5 190 (п'ять тисяч сто дев'яносто) євро, з урахуванням ПДВ 20 %, Замовник зобов'язується здійснити за 2 тижні до відвантаження Обладнання на Об'єкт Замовника. Оплата за Обладнання здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом євро, встановленого МВР на день перерахування грошових коштів.
Згідно з п. 4.1 Договору строк поставки Обладнання складає 12 тижнів з моменту здійснення Замовником оплати, вказаної в п. 3.2.1 дійсного Договору.
Відповідно до п. 11.3 Договору за порушення строків поставки Обладнання, виконання робіт, виконання інших зобов'язань за даним Договором Виконавець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов'язання за весь період прострочки поставки Обладанння.
Пункт 12.1 Договору передбачає, що умови даного Договору мають обов'язкову однакову юридичну силу для обох Сторін та можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням підписаного Сторонами письмового документу.
Пункт 10.1 Договору передбачає, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його п о в н о г о виконання обома сторонами.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.
Факт оплати на виконання умов Договору з боку позивача 323 146,00 грн., підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру:
- квитанція до прибуткового касового ордера №108 на суму 162 400,00 грн. (а. с. 39);
- квитанція до прибуткового касового ордера №109 на суму 106 200,00 грн. (а. с. 40);
- квитанція до прибуткового касового ордера №117 на суму 5 190 євро (а. с. 41).
17.12.2012 відповідач направив на адресу позивача Лист вих. №67 (а. с. 43), з якого вбачається, що відповідач зобов'язується у термін до « 28» грудня 2012 року виконати усі взяті на себе зобов'язання за договором №39 від 08.06.2012.
01.02.2013 позивачем на адресу відповідача був направлений Лист щодо відмови від Договору №39 від 08.06.2012 та повернення коштів, який залишений відповідачем без задоволення.
Невиконання відповідачем умов договору, стало причиною звернення позивача з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «УКРЛІФТ» грошових коштів у сумі 341 973,44 грн., з яких: 323 146,00 грн. - сума передплати; 18 827,44 грн. - пеня.
Неодноразово заявами про збільшення позовних вимог, про зменшення позовних вимог, остаточно на вирішення суду позивачем були поставлені вимоги про стягнення з відповідача суми 347 285,07 грн., з яких: 323 146,00 грн. - сума основного боргу, 24 139,07 грн. - пеня.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав:
звертаючись з даною позовною заявою до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 611, ч. 1-3 ст. 612, ст. 663, ч. 1 ст. 665, ч. 1 ст. 720 Цивільного кодексу України, вважає, що оскільки відповідач не поставив товар у строк, передбачений умовами договору, то позивач має право в і д м о в и т и с я від позову та просити суд стягнути з відповідача перераховану йому грошову суму.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Предмет та підстави позову є складовими його частинами, які визначають зміст позову.
Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу України та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.
Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.
Враховуючи умови договору № 39 та переписку між сторонами, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне:
Пунктом 11.4 договору № 39 передбачено, що у випадку, якщо строк невиконання зобов'язань Виконавцем , безпосередньо не пов'язаного з порушенням Замовником даного договору, складає більш одного місяця, Замовник має право р о з і р в а т и даний Договір в о д н о с т о р о н ь о м у порядку та вимагати повернення суми передоплати.
Але як чітко вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що, на його думку, може мати місце в і д м о в а від такого Договору з боку позивача.
Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
У судовому засіданні 16.04.2013 року суд п о ч а в розгляд даної справи по суті, з боку уповноваженого представника позивача (який був присутній у судовому засіданні 16.04.2013) ні яких заяв про зміну підстави (або предмету) позову до початку розгляду справи по суті не було заявлено.
У судовому засіданні, яке відбулося 06 ч е р в н я 2013 року, позивач надав суду письмову переписку, з якої вбачається, що 16 т р а в н я 2013 року (вже після початку розгляду судом справи по суті), позивач звернувся з листом до відповідача відносно р о з і р в а н н я в односторонньому порядку такого договору № 39, що дійсно передбачено і пунктом 11.4 цього договору.
При цьому представник позивача надав суду письмові пояснення у судовому засіданні 06.06.2013, в яких зазначив, що відповідно до позовної заяви від 15.03.2013 позивач посилається на лист в і д м о в и від Договору, датованого від 01.02.2013. Позивач відмовлявся від договору на підставі ст. 620, 663, ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, але в договорі, а саме в п. 11.4 Договору чітко встановлено саме р о з і р в а н н я Договору в односторонньому порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України (у разі порушення), оскільки позивачем була допущена помилка, позивач надіслав відповідачу лист щодо розірвання від Договору в односторонньому порядку.
Але, на думку суду, позивач фактично змінює підставу свого позову, який вже прийнятий судом до свого розгляду та розгляд такої справи по суті судом почався 16.04.2013, про що зроблені відмітки як у протоколі судового засідання, так і в ухвалі суду.
Але як вже зазначив суд у своєму рішенні, норми ГПК України не дозволяють проводити таку процесуальну дію - змінювати підставу або предмет позову - після початку розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ліфтова компанія «УКРЛІФТ» про стягнення 347 285,07 грн., яка складається з 323 146,00 грн. - суми основного боргу та 24 139,07 грн. пені, на даний час - в межах даної справи - є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Але позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом (в якому повинна бути зазначена як підстава, так і предмет позову), якщо він вважає, що його право порушено.
Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 06.06.2013.
Повне рішення складено 07.06.2013.
Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя І.К. Осоченко