АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/2302/13 Головуючий 1 інст. Губська Я.В.
Справа № 2018/18523/2012 Доповідач - Хорошевський О.М.
Категорія: договірні
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.,
суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Харків від 20 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та визнання права власності на майно, -
встановила:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати попередній договір від 12.02.2010 року за № 01/2010 укладеним та визнати за нею право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 38-1:-38-5 в літ. "А-5", загальною площею 72,2 кв. м. по АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначила що між нею та відповідачем було укладено 12.02.2010 року попередній договір купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень, згідно якого протягом двох місяців з дня підписання сторони зобов'язуються провести всі необхідні дії та укласти угоду купівлі-продажу спірної нерухомості, передавши документи та нежитлові приміщення.
Посилаючись на те, що сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору, в попередньому договорі визначені всі істотні умови основної угоди купівлі-продажу, позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач ухиляється від їх виконання просила позов задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення задовольнивши позовні вимоги.
Навела при цьому доводи, викладені у позовній заяві.
Крім того, у апеляційній скарзі зазначила, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повному обсязі було досліджено матеріали справи та не вірно трактовано норми матеріального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім договором є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотними умовами основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
В даному договорі зазначено, що за домовленістю сторін укладання та нотаріальне посвідчення угоди здійснюватиметься не пізніше двох місяців з моменту прийняття оферти та надіслання акцепту. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до виконання ними усіх своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається..
Доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору позивачем не надано.
Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Крім того, нотаріального посвідчення договору, який позивач просить визнати дійсним не було здійснено ані під час його укладання 12.02.2010 року, ані потім, на виконання умов цього договору, ані на теперішній час.
На момент укладання договору 12.02.2010 року в ст. 657 ЦК України було закріплено, що договір купівлі-продажу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів" від 01 січня 2013 року скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідно договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення.
Також, на момент укладання попереднього договору 12.02.2010 року на спірні нежитлові приміщення, які є предметом договору вже був накладений арешт.
Правових підстав для визначення даного попереднього договору від 12.02.2010 року укладеним і на підставі цього визнати право власності за позивачем на спірне нерухоме майно, на яке до укладання цього договору накладено арешт, у зв'язку зі створенням для сторін із цього договору прав та обов'язків у суду немає.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: