Справа № 302/471/13
У Х В А Л А
31 травня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Чужа Ю.Г., Ігнатюка Б.Ю.
з участю секретаря : Пудак О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду від 18 квітня 2013 року про обмеження в праві виїзду за межі України по справі за поданням відділу державної виконавчої служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, -
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Міжгірського районного суду від 18 квітня 2013 року задоволено поданням заступника начальника відділу ДВС Міжгірського районного управління юстиції про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України керівника ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" в особі ОСОБА_1.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про закриття провадження в справі. Як на підставу вимог посилається на те, що ухвала суду постановлена в порушення вимог норм процесуального та матеріального законодавства, а подання є необґрунтованим.
У ході судового розгляду апелянт підтримав, доводи апеляційної скарги й просив задовольнити таку з наведених підстав.
Протягом судового розгляду подання, судом першої інстанції встановлено, що на виконанні відділу ДВС Міжгірського РУЮ знаходяться виконавчі листи про звернення стягнення із ПрАТ "Міжгірське АТП 12138", та станом на 17.04.2013 року, боржником не виконані рішення судів. Оскільки надіслана на адресу боржника поштова кореспонденція, повернулась не врученою з відміткою "за відмовою адресата від отримання", а звідси наявні ознаки умисного ухилення боржника від виконання рішень судів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі, розглянувши й дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
На виконанні відділу ДВС Міжгірського РУЮ починаючи з 20 квітня 2012 року знаходить зведене виконавче провадження із примусового виконання виконавчих листів по стягненню із ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" відповідних грошових сум.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Виходячи із припису ч. 2 і п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, або може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, передбачених, зокрема п. 5 ч. 1 цієї статті, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Як на підставу обмеження права виїзду за межі України керівника ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" в особі ОСОБА_1, заступник начальника відділу ДВС Міжгірського РУЮ посилався на те, що позаяк повернулась поштова кореспонденція надіслана ДВС на адресу боржника з відмовою останнього в отриманні такої, а тому наявні підстави ухилення від виконання судових рішень.
Але як слідує з положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження в праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку із цим із метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Так, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите в п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та в п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку із цим і здійснюється примусове виконання.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання в строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Приймаючи до уваги наведені доводи, колегія суддів дійшла до думки, що наведена в поданні підстава ухилення від виконання судових рішень із боку боржника не вказує на навмисне чи інше свідоме невиконання боржником своїх обов'язків у виконавчому провадженні.
Застосування до боржника тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України, можливо як крайній захід впливу на боржника з метою змушення його виконати вимоги рішення суду і то лише тоді, коли державним виконавцем ужито всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого листа.
Крім цього не може залишитись поза увагою колегії суддів не дивлячись на наявність витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та обставина, що ОСОБА_1 з 02.07.2012 року не являється керівником юридичної особи.
Дана обставина стверджується записом у трудовій книжці від 14.05.1998 року, оригінал якої оглянуто колегією суддів у судовому засіданні.
Стосовно доводу апелянта про необхідність закриття провадження в справі через те, що на виконанні відділу ДВС Міжгірського РУЮ знаходяться виконавчі документи, які видані не в порядку цивільного судочинства. То такі слід відхилити за наступних обставин.
За змістом статті 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання яких здійснюється державною виконавчою службою.
А звідси, стаття 377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).
Позаяк оскаржувана, ухвалу суду першої інстанції постановлена в порушення вимог закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відхилення подання державного виконавця як недоведеного.
На підставі викладеного та керуючись статтями 307, 312, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.
Ухвалу Міжгірського районного суду від 18 квітня 2013 року про обмеження в праві виїзду за межі України скасувати, та постановити нову ухвалу про відмову відділу державної виконавчої служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області в задоволенні подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України керівника ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" в особі ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий : ________________________
Судді : ________________________
________________________