Головуючий суду 1 інстанції - Орлов І.В.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 1203/570/2012

Провадження № 22ц/782/781/13

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів -Темнікової В.І., Гаврилюка В.К.

при секретарі: Аліханян Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 червня 2012 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 112275 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.07.2037 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 20.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № DN80FI00000104, відповідно до умов якого на забезпечення виконання за вказаним кредитним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю будинок загальною площею 70,10 м 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 378750 грн.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.11.2011 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 82172,42 доларів США, яка складається з: 76111,23 доларів США - заборгованість за кредитом, 3968,76 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1497,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 594,83 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року в сумі 82172,42 доларів США звернути стягнення на будинок загальною площею 70,10 м 2 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України; стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 12 червня 2012 року позов позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення задоволено. Суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року в розмірі 82172,42 доларів США на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.07.2007 року реєстровий № 1162 - житловий будинок загальною площею 70,1 м 2, житловою площею 38,6 м 2 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.07.2007 року. реєстр № 1159, зареєстрованому у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Держаного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселив ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з будинку АДРЕСА_1, позбавивши її права користування житлом, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.07.2007 року реєстраційний № 1162; зобов'язав відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС в Луганській області примусово зняти з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 21 січня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невірну оцінку наданих доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Додатковим рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 04 березня 2013 року суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року в розмірі 82172,42 доларів США звернув стягнення на будинок загальною площею 70,1 м 2 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80FI00000104 від 20.07.2007 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Держаного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнав.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що 20.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № DN80FI00000104 про надання кредиту у вигляді не поновлюваної лінії в розмірі 112275 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.07.2037 року.

20.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 20.07.2007 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.

Відповідач в порушення умов кредитного договору не здійснював своєчасних платежів по кредиту, внаслідок чого станом на 11.11.2011 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 82172,42 доларів США, яка складається з: 76111,23 доларів США - заборгованість за кредитом, 3968,76 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1497,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 594,83 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Тому суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 611, 612, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» дійшов висновку про звернення стягнення на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції в частині звернення стягнення на будинок підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.07.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DN80FI00000104 про надання кредиту у вигляді не поновлюваної лінії в розмірі 112275 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.07.2037 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 112275 дол. США, тим самим виконав своє зобов'язання перед ним.

В забезпечення виконання зобов'язання, 20.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок загальною площею 70,1 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 20.07.2007 року та у відповідності до ст. 6 Закону України „Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею 462 кв.м, на якій розташований предмет іпотеки. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 1159.

Відповідно до п. 18.8.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно п. 18.8.2 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.

Отже, іпотечним договором передбачено право банка на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем, строків виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість. У зв'язку з цим, ПАТ КБ «Приватбанк» направило на адресу боржника 09 листопада 2011 року повідомлення про те, що у разі не сплати заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк буде звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок.

Оскільки відповідач має прострочену заборгованість за кредитним договором від 20.07.2007 року, тому у позивача на підставі іпотечного договору від 20.07.2007 року виникло право на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності права позивача на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок.

Доводи апеляційної скарги про те, що в жодному із пунктів кредитного договору не вказано, що банк має право у разі затримання сплати кредиту та відсотків, достроково звернутися до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу, оскільки в п. 2.3.7. кредитного договору від 20.07.2007 року передбачено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.1 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставне майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3. Також, як вже зазначалося вище, право банка на дострокове звернення до суду із позовом про звернення стягнення на заставне майно передбачено п. 18.8.1, п. 18.8.2 іпотечного договору від 20.07.2007 року, яким визначені умови та порядок звернення стягнення. Отже право банку на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено як кредитним договором, так і іпотечним договором.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи, що призвело до неповного з'ясування обставин не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, так як це не є самостійною підставою для скасування правильного рішення по справі. Ніяких нових обставин, які могли б вплинути на правильність прийнятого судом рішення в зазначеній вище частині, крім тих, яким суд дав належну оцінку, відповідач в апеляційній скарзі не навів, а також не надав до неї нових доказів, які міг би надати, якби приймав участь у розгляді справи і які могли б вплинути на прийняття рішення, а тому розгляд справи у відсутності відповідача не вплинув на правильність прийнятого судом рішення. Згідно ж діючого законодавства, а саме ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не відбулося в даному випадку.

Однак, приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не врахував положення ст. 39 Закону України „Про іпотеку", які передбачають, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 11 договору іпотеки від 20.07.2007 року сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 378750 грн., тобто ціна предмета іпотеки встановлена в самому договорі. Будь-яких заперечень щодо оцінки майна у сторін не має. Тому у суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне доповнити абз.2 резолютивної частини рішення словами та цифрами „за початковою ціною 378750 грн."

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що у суду не було підстав для виселення відповідача з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і позбавлення її права користування житлом, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.07.2007 року.

Приймаючи рішення по справі в цій частині, суд першої інстанції не врахував та не дав належної правової оцінки тому, що відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Стаття 40 Закону України „Про іпотеку" передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей у порядку, встановленому законом. Даний порядок встановлений ч. 3 ст. 109 ЖК України яка передбачає, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, законом чітко зазначено, що обов'язковою умовою для виселення крім прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є письмова вимога іпотекодержателя або нового власника мешканцям про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, а отже і отримання даної вимоги.

В пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зазначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.11.2011 року ПАТ КБ „Приватбанк" на адресу відповідача був направлений лист в якому зазначалося про прийняття позивачем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, і у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 порушеного зобов'язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, вона повинна добровільно звільнити будинок, разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями згідно вимог ст. 40 Закону України „Про іпотеку". В матеріалах справи є реєстр відправлень претензій від 09.11.2011 року, в якому зазначено про те, що зазначений вище лист було здано на пошту 09.11.2011 року ( а. с. 10).

Однак матеріали справи не містять даних про отримання даного листа відповідачем. Навпаки, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що відповідач зазначений лист від банку не отримував.

Отже, у порушення вимог ст. 109 ЖК України, ст. ст.39-40 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель не направив відповідачу вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення у передбачений законом спосіб, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про задоволення позову в цій частині.

Також судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС України у Луганській області примусово зняти з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки суд не звернув уваги, що покладання будь-якого обов'язку на фізичну або юридичну особу за рішенням суду можливо лише у разі, якщо ця особа за своїм процесуальним становищем є відповідачем. Як вбачається із матеріалів справи, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС України у Луганській області не приймав участь у справі в якості відповідача. Під час розгляду справи зазначений орган не залучався судом до участі в справі як співвідповідач, тому у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для покладання на відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС України у Луганській області обов'язку щодо зняття мешканців, які проживають в будинку з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у їх сукупності, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду в частині виселення ОСОБА_2 і позбавлення її права користування житлом, та зобов'язання відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС України у Луганській області примусово зняти з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 скасувати відповідно до ст. 309 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про виселення, позбавлення права користування житлом та зняття з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку відмовити за необґрунтованістю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись Законом України „Про іпотеку", ст.ст. 303, 304, 307, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 червня 2012 року змінити, скасувавши в частині виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1, з позбавленням її права користування житлом, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.07.2007 року реєстраційний № 1162; зобов'язання відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського районного управління МВС в Луганській області примусово зняти з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та в цій частині ухваливши нове рішення.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про виселення, позбавлення права користування житлом, зняття з реєстраційного обліку мешканців, що проживають в будинку відмовити за необґрунтованістю.

Доповнити абз.2 резолютивної частини рішення словами та цифрами „за початковою ціною 378750 грн."

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: