АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/3161/13 Головуючий 1-ї інстанції Справа № 2033/9837/12 - Алтухова О.Ю.
Категорія: житлові правовідносини Доповідач - Швецова Л.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Швецової Л.А.
суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю, зняття особи з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні, належної їй на праві власності 41/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та стягнути з нього судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що вона є власником 41/100 частин вищезазначеного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 1997 року. Разом з позивачем у будинку зареєстровані її діти: ОСОБА_5, 1992 р.н., та відповідач ОСОБА_2, 1991 р.н. Проте фактично з 2008 року відповідач проживає зі своїм батьком, бабусею та дідусем по АДРЕСА_2. Таким чином, відповідач більше трьох років не проживає у спірному будинку, комунальні послуги не сплачує, участі у догляді за будинком не приймає. Позивач зазначає, що вона вимушена нести суттєві матеріальні витрати у зв'язку із високими тарифами на опалення, не має можливості отримати субсидію та відповідно до закону зменшити такі витрати, оскільки фактично відповідач зареєстрований у даному будинку. Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач відмовляється.
У січні 2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення його в будинок АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 зазначив, що після розірвання шлюбу між його батьками ОСОБА_4 - позивачем по справі та ОСОБА_2 він лишився проживати разом із матір'ю та своїм молодшим братом у спірному будинку. Після того, як разом із ними приблизно з 2005 року став проживати співмешканець матері - ОСОБА_6 він перебував у постійному стресі, оскільки між ними почали виникати постійні побутові конфлікти. При цьому його мати ОСОБА_4 у цих конфліктах стала на бік співмешканця, почала ставитись до сина вороже, не надавала належної матеріальної підтримки, не приймала участи у вихованні. На його думку, мати вигнала його з дому шляхом створення вкрай негативних умов для його проживання в цьому домі та він був вимушений піти жити до батька.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала.
Відповідач за первісним позовом, позивач на зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, підтримали зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення первісних позовних вимог - заперечували.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся на нього за апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року, змінити його в частині зустрічного позову ОСОБА_2, задовольнити його в повному обсязі.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 не переглядалося.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_4 є власником 41/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 1997 року. Разом з позивачем у будинку зареєстровані її діти: ОСОБА_5, 1992 р.н., та відповідач ОСОБА_2, 1991 р.н.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, районний суд виходив з того, що позивачем по зустрічному позову не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4. перешкоджає йому у вселенні у будинок.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду та знаходить його таким, що ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах, наданих сторонами.
Посилання ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що він звернувся з заявою до правоохоронних органів 1 травня 2013 року про неможливість вселення у спірне приміщення, судова колегія вважає безпідставним. Оскільки з 2008 року по час ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, позивач по зустрічному позову жодного разу не звернувся до правоохоронних органів щодо порушення його прав на користування житлом.
ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про поновлення порушеного права та вселення при наявності належних та допустимих доказів.
Згідно вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у справі, виникає спір.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може| бути| скасоване| правильне| по суті і справедливе рішення суду з одних лише| формальних| міркувань.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору не спростовують і не дають| підстав для висновку| про неправильне| застосування| судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
| Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: