УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року м. Донецьк
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду Донецької області в складі:
головуючого Черемиської М. Є.
суддів: Висоцької B.C., Новосядлої В.М. ,
Жданової B.C., Олєйникової Л.С.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації медичного автотранспорту „Київмедавтотранс", 3-я особа Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про відшкодування шкоди за касаційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2005 року
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди.
Позивач зазначав, що рішенням Мінського районного суду м. Києва від 5.07.2001 року з урахуванням роз'яснень , внесених ухвалою того ж суду від 15.07.2001 року, постановлено стягувати з відповідача щомісячні платежі на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю. 2.06.2003 року при повторному огляді МСЕК встановила йому 1 групу інвалідності і 80% втрати працездатності безстроково, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача про перерахунок щомісячних виплат, доплат на сторонній догляд та побутове обслуговування, яких він потребує. Державною організацією медичного автотранспорту „Київмедавтотранс" відмовлено в задоволенні заяви та направлено до Фонду соціального
Справа № 33ц -1196 кс 07 Категорія ЦП: 38
АПП:
Головуючий у 1-й інстанції Луценко О.М.
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як до органу, який на теперішній час повинен відшкодовувати шкоду.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.01. 2005 p., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.03 2005 p., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1про відшкодування шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, судова палата у цивільних справах апеляційного суду Донецької області дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, в тому числі на спеціальний медичний постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, Законом України „Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Відповідач ДО „Київмедавтотранс" з вини позивача не передало відповідні документи до Фонду, а ОСОБА_1 відмовився передавати необхідні документи до Фонду. Суд вважав, що відповідач не повинен нести відповідальність, завданої ушкодженням здоров'я.
Проте з такими висновками судів першої ті апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки судом порушено норми матеріального права, суд застосував закон, який не поширюється на дані правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Правовідносини сторін виникли під час дії Цивільного Кодексу України 1963 року.
Статтями 440, 456 ЦК України 1963 року, Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, затвердженими постановою Державного комітету Ради Міністрів
СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 22 грудня 1961 року з подальшими змінами та доповненнями (далі Правила), які діяли на час отримання потерпілим трудового каліцтва, передбачено, що відповідальність підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну робітникам та службовцям, настає у разі, якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я робітника чи службовця мало місце з вини підприємства, установи, організації. Аналогічне правило було закріплене і в пізніше прийнятих редакціях Правил відшкодування шкоди.
Правила поширювалися лише на ті нещасні випадки, які безпосередньо пов'язані з виконанням трудових обов'язків. Дія Правил не поширювалася на ті нещасні випадки, які пов'язані з роботою, але не пов'язані з виробництвом.
З обставин справи вбачається, що ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_1 мало місце внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 25.06.1981 року з вини водія ОСОБА_2, який знаходився з відповідачем „Київмедавтотранс" в трудових відносинах та керував автомобілем відповідача. Зазначені обставини встановлені рішеннями судів, які набрали чинності, та не оспорені сторонами ( т.2 а. с. 140-150, т.1 а.с. 7-10, 98-101).
ОСОБА_1 з трудових відносинах з відповідачем не знаходився, останній не зобов'язаний був сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню.
Вини організації, з якою позивач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах під час нещасного випадку, не встановлено. За відсутності вини роботодавця позивачу раніше відшкодовувалася шкода не роботодавцем, а ДО „Київмедавтотранс", водій якої визнаний винним.
Зважаючи на те, що до набрання чинності Законом потерпілий не мав права на відшкодування шкоди за відсутності вини роботодавця, то у позивача відсутні підстави для отримання відшкодування від відділення виконавчої дирекції Фонду.
Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи невірно з'ясував обставини, що мають значення для її правильного вирішення; дав неправильну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, а також застосував закон, дія якого не поширюється на спірні правовідносини.
Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги позивача та залишив поза увагою вказані порушення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду - скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2005 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.