АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22- ц/796/7089/2013
Головуючий у 1-й інстанції - Чала А.П.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Прокопчук Н.О., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного підприємства «Ділайт ЛТД», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: Приватне підприємство «Ділайт ЛТД» про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Дорогань Вікторії Олександрівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року,
встановила:
13.06.2012 р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Ділайт ЛТД», ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми боргу за договором про надання споживчого кредиту №11165479000 від 06 червня 2007 року станом на 10.05.2012 р. в розмірі 750736,67 грн., з яких: 295000 грн. - кредитна заборгованість; 371422,59 - заборгованість по процентам; 41838,17 - пеня за прострочення сплати процентів; 42475,91 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06.06.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та Приватним підприємством «Ділайт ЛТД» (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11165479000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 295800 грн. зі сплатою 17,5 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти у строк та на у мовах, установлених в указаному договорі згідно з додатком №1 до вказаного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06.06.2007 р. між позивачем та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 119281, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
05.06.2008 р. між позивачем та Приватним підприємством «Ділайт ЛТД» було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №11165479000 від 06.06.2007 р., відповідно до якої сторони домовились, що за використання кредитних коштів в національній валюті Україні, а саме строкової суми боргу, за кредитним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 20,9% річних, а за користування коштами понад встановлений в кредитному договорі строк процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої уми основного боргу за кредитним договором.
Позичальник не виконує свої зобов'язання в частині погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
16.01.2013 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просила визнати договір поруки від 06 червня 2007 року №119281 припиненим.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що визначеним в кредитному договорі строком виконання основного зобов'язання є 06 червня 2010 року. ПАТ «УкрСиббанк» після 06 червня 2010 р. з вимогою до поручителя про виконання основного зобов'язання не звертався. Крім цього, вона, як поручитель, не давала своєї згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом у порядку, встановленому п.2.1 договору поруки.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Ділайт ЛТД» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 295000 грн., заборгованість за відсотками в сумі 371 422 грн. 59 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 41 838 грн. 17 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 42 475 грн. 91 коп., а всього на загальну суму 750736 грн. 67 коп. Вирішено питання відшкодування судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Договір поруки №119281 , укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, визнано припиненим.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03 квітня 2013 року скасувати в частині відмови щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та в частині визнання припиненим договору поруки, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосовано норми матеріального права, що передбачають правове регулювання відносин поруки, не повно та не об'єктивно досліджені матеріали справи, що призвело до помилкового висновку суду про сплив строку позовної давності за вимогами до поручителя.
Висновок суду про те, що остаточний строк повернення кредиту визначений не пізніше 06.06.2010 р., з позовом до поручителя позивач звернувся лише 18.06.2012 р., після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України є неправильним, оскільки 29.12.2010 р. ОСОБА_1 було направлено вимогу вих. №30-91/465-1. Також 21.04.2010 р. направлялось повідомлення-вимога №135/1079 в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, позивач 30.03.2011 р. вже звертався з позовною заявою до Святошинського районного суду м. Києва, а тому спливу шестимісячного строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України, не було.
В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» - Дорогань В.О. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та Приватним підприємством «Ділайт ЛТД» (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11165479000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в національній валюті України в розмірі 295800 грн. зі сплатою 17,5% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти у строк та на у мовах, установлених в указаному договорі згідно з додатком №1 до вказаного договору.
З метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 06.06.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 119281, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору (а.с. 25).
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручителю добре відомі усі умови кредитного договору №11165479000 від 06 червня 2007 року, зокрема: термін виконання основного зобов'язання - 06 червня 2010 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою» поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
05.06.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Приватним підприємством «Ділайт ЛТД» було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №11165479000 від 06.06.2007 р., відповідно до якої сторони домовились, що з 05 червня 2008 року за використання кредитних коштів в національній валюті Україні, а саме строкової суми боргу, за кредитним договором №11165479000 від 06 червня 2007 року встановлюється процентна ставка в розмірі 20,9% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений в кредитному договорі строк, процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за кредитним договором (а.с.31).
Станом на 10.05.2012 р. загальний розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 750736,67 грн., з яких: 295000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 371422,59 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 41838,17 - пеня за прострочення сплати процентів; 42475,91 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя та задовольняючи зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор не звертався до поручителя із вимогою про погашення заборгованості за Договором кредиту у визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк.
Висновок суду про припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.
Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 6 червня 2010 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом) (а.с.29).
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до поручителя позивач звернувся 13.06.2012 р. (а.с.42).
Належних та допустимих доказів вжиття позивачем заходів для належного повідомлення поручителя щодо виконання зобов'язань по кредитному договору суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, з зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим ОСОБА_1 звернулась 16.01.2013 р., копію якого отримано ПАТ «УкрСиббанк» 28.01.2013 року (а.с.71).
Колегія суддів вважає, що з часу отримання копії зустрічної позовної заяви та до часу ухвалення рішення у представника ПАТ «УкрСиббанк» було достатньо часу для надання суду першої інстанції доказів на підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, що підтверджується також матеріалами справи, позивачу пропонувалось надати докази на підтвердження своїх доводів щодо направлення вимоги до поручителя, суд попереджав його про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, проте своїм правом на надання доказів в цій частині останній не скористався.
Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Поважних причин, з яких апелянт не міг надати суду першої інстанції копію письмової вимоги №135-27/1079 від 21.04.2010 р., адресованої керівнику ПП «Ділайт ЛТД» - ОСОБА_1, апеляційним судом не встановлено, а тому у суду відсутні правові підстави для дослідження вказаного доказу, який був приєднаний апелянтом до апеляційної скарги (а.с.108).
Крім цього, позивачем не надано доказів направлення вказаної вимоги поручителю відповідно до умов укладеного договору - рекомендованим листом за адресою, яка зазначена в договорі для листування: АДРЕСА_1 (а.с.30).
Надані апелянтом вимога від 21.12.2010 р., вих. № №30-91/465-1, а також копія позовної заяви від 30.03.2011 р. правового значення не мають, оскільки вказані дії вчинені позивачем поза межами шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи апелянта про помилковий висновок суду про сплив строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову до поручителя на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зв'язку з припиненням поруки, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Підстави для зміни чи скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з Приватного підприємства «Ділайт ЛТД» сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: