ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" травня 2013 р.Справа № 2/1/921-1/2013/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль
про стягнення 15 107 777 грн. 78 коп. заборгованості та штрафних санкцій.
За участю представників від:
Позивача: Єршова Світлана Валеріївна - головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту.
Відповідача: Ловчук Марія Василівна - начальник юридичного відділу.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань учасника судового процесу.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль - 15 107 777 грн.78 коп., з яких 12 085 193 грн.52 коп. боргу, 223302 грн.12 коп. - втрат від інфляційних процесів, 2 265 746 грн.50 коп. - пені та 533 535 грн.64 коп. - 3% річних
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.01.2013 року (суддя Колубаєва В.О.) порушено провадження у справі № 2/1/921-1/2013 та призначено розгляд справи на 15 січня 2013р.
Ухвалами господарського суду Тернопільської області від 15.01.2013р., 28.01.2013р. та 12.02.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Колубаєвої В.О., розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 р. справу № 2/1/921-1/2013 передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
У відповідності до п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.03.2013р. прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд на 03.04.2013р. на 10 год. 30 хв., який було відкладено на за клопотанням відповідача на 17.04.2013р. У судовому засіданні 17.04.2013р. оголошено перерву до 13.05.2013р.
Відповідач у відзиві на позов № 01/529 від 25.01.2013р. та його повноважний представник в судовому засіданні повідомив, що відповідач станом на 27.12.2012р. в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ по договору № 14/2089/11 від 30.09.2011р., надавши підтверджуючі документи, а саме оригінали платіжних доручень, в зв"язку з чим вважає позов в частині стягнення боргу безпідставно заявленим. Крім того, як зазначається у відзиві на позов та у виступі повноважного представника відповідача в судовому засіданні, підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних за період з 10.03.2012 по 09.07.2012р. у позивача відсутні, оскільки акт приймання-передачі газу за лютий місяць 2012р. сторонами підписано 30.06.2012р. і, відповідно, остаточний розрахунок повинен був здійснитися до 10 числа наступного за місяцем поставки з поточних рахунків Покупця (п.6.2 Договору). Також відповідач просить зменшити до 5 % розмір пені, зважаючи на те, що інших джерел прибутку окрім транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом та встановленими НКРЕ цінами, немає, ПАТ "Тернопільгаз" має змогу розраховуватися з постачальниками газу лише по мірі поступлення коштів за спожитий природній газ від споживачів; підприємство не є комерційною структурою, отже, не впливає на вартість газу, тарифи на його транспортування та постачання та на порядок проведення розрахунків з НАК "Нафтогаз України". Зазначені вище обставини не дають можливості підприємству оплатити суми штрафних санкції, які позивач просить стягнути з відповідача.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні сплату боргу відповідачем підтвердив в повній мірі, решту позовних вимог підтримав повністю, заперечивши проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що договірні зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, а порушення строків виконання зобов'язання тягне за собою відповідальність, встановлену сторонами умовами укладеного договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в особі першого заступника голови правління Триколіч В.П., який діяв на підставі довіреності від 24.10.2010р. № 14-250 з однієї сторони та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в особі заступника голови правління Канака П.О., що діяв на підставі довіреності від 10.08.2011р. № 01/1351, з другої сторони, було укладено Договір № 14/2089/11 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), згідно умов якого позивач (Постачальник) зобов'язувався передати відповідачу (Покупцеві) в IV кв. 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобов"язувався прийняти та оплатити газ в обсязі до 571 600,000 тис.куб.м. (п.1.1., 2.1. Договору).
Договір набрав чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до п.3.4 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов"язується надати Постачальнику два примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Сторонами в Договорі узгоджено ціну за 1000 куб.м. природного газу ( п.5.2 Договору). У разі зміни НКРЕ ціни на природній газ, сторони вносять зміни до п.5.2 Договору (п.5.3 Договору).
Додатковою угоду № 1 до Договору № 14/2089/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. сторони внесли зміни в Договір № 14/2089/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. щодо ціни на газ.
Як випливає із матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, постачальник (позивач) протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-лютого 2012 р., а відповідач (споживач) отримав природний газ на загальну суму 104246908 грн.09 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- за жовтень2011р. , підписаний сторонами 21.12.2011р.;
- за листопад 2012р., підписаний сторонами 30.11.2011р.;
- за грудень 2011р., підписаний сторонами 31.12.2011р.;
- за січень 2012р., підписаний сторонами 31.01.2012р.;
- за лютий 2012р., підписаний сторонами 30.06.2012р.
У судових засіданнях повноважний представник відповідача заявила про повну сплату основної суми боргу ПАТ "Тернопільгаз" перед ПАТ "Національна Компанія "Нафтогаз України" по договору № 124/2089/11 від 30.09.2011р., підтвердивши вищезазначене оригіналами платіжних доручень № 22 від 14 листопада 2012р.; № 31 від 14 грудня 2012р.; № 37 від 20 грудня 2012р. та меморіальним ордером № 12462454 від 27.12.2012р.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт сплати основної суми боргу. Станом на день розгляду справи повністю погашена сума основного боргу, що підтверджується оригіналами платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, а отже провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України із-за відсутності предмету спору на день його розгляду.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов Договору покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Сторони сперечаються щодо дати, з якої слід нараховувати пеню, інфляційні та 3% річних за поставки газу, що відбулися в лютому місяці 2012р. Позивач посилається на положення п.6.2. Договору, в якому зазначено: "остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця". Натомість, відповідач покладається на п.3.4., в якому говориться що "акти [приймання-передачі] газу є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами".
При тлумаченні правочину суд керується положеннями ст.213 ЦК України, в ч.2 якої сказано:
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не надає змоги з"ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Порівнюючи зміст п.п. 3.4. і 6.2. Договору суд доходить висновку, що п.6.2. встановлює нормальні строки розрахунків за поставлений у попередньому місяці газ. Дійсно, як зазначалося вище, у звичайній практиці сторін акти підписувалися, переважно, в останній день місяця. Так, акти за листопад і грудень 2011р. і за січень 2012 підписані, відповідно, 30 листопада і 31 грудня 2011р. і 31 січня 2012р. За таких обставин, строк остаточного розрахунку визначався п.6.2. Договору - до 10 числа наступного за місяцем поставки місяця.
З приводу підписання акту за лютий, судом встановлено, що затримка з його підписанням сталася з вини позивача. Так, в матеріалах справи міститься доказ - копія квитанції "Кур"єрської служби доставки" (а.с. 77), з якої вбачається, що документи були надіслані на адресу позивача ще 12.03.12. Позивач отримання проекту акту не заперечував, жодних пояснень причин затримки з підписанням акту приймання-передачі газу за лютий місяць 2012р. суду не надав. За таких обставин суд констатує наявність прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України). В силу положень ч.4 ст. 613 ЦК України "боржник за грошовим зобов"язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора". На думку суду, це ж правило стосується сплати пені, інфляційних і 3% річних.
Відтак, розрахунок пені, інфляційних і 3% річних за невиконання зобов"язання відповідача по оплаті газу за лютий 2012р. слід розпочати з 1 липня 2012р., тобто, з наступного дня після підписання акту приймання-передачі газу за лютий. Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що строк виконання зобов"язання за лютий наступив щойно 9 липня. В п.6.2. Договору, на який у цьому випадку посилається вже відповідач, вказано, що 10-те число є терміном виконання лише в тих випадках, коли оплачується газ, отриманий попереднього місяця. Пункт же 3.4. Договору, який застосовується судом, не містить жодних пільгових для платника строків оплати.
Не погоджується суд і з твердженням відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені по зобов"язаннях, які виникли раніше, ніж за рік до дня звернення позивача до суду. Як правильно зазначила у судовому засіданні 13 травня 2013р. представниця позивача, розрахунки за спожитий природний газ проводяться регулярно, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу. Відтак, підлягає застосуванню ч.1 ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності визнанням боржником свого боргу або іншого обов"язку.
Виходячи з вищенаведеного суд корегує розрахункову суму стягуваної пені. Береться до уваги розрахунок позивача (Т.1, а.с. 21-25). При цьому, з остаточної суми підлягає вирахуванню пеня, нарахована за зобов"язання лютого 2012 року в період з 10.03.2012 по 30.06.2012р. (рядки 1-14 і 1/5 суми, вказаної в рядку 15 таблиці "Санкції та 3% річних за зобов"язаннями лютого 2015р.", Т.1, а.с.24). Таким чином, розрахункова сума пені становить 1 072 992 грн. 40 коп.
При вирішенні питання про розмір стягуваної неустойки (пені) суд враховує положення ст. 233 Господарського кодексу України. Згідно ст.233 у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З наведеного в сукупності, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, враховуючи повне погашення боргу та беручи до уваги важке фінансове становище останнього, зважаючи на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які компенсують збитки позивача, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, стягнувши її в розмірі 107 299 (сто сім тисяч двісті дев"яносто дев"ять) грн. 40 коп., що становить 10 % від заявленої до стягнення.
Аналогічну правову позицію про допустимість зменшення пені по справах, у яких відповідачем є підприємство газової галузі, зайняв Вищий господарський суд України в своїх постановах від 10 лютого 2010р. по справі №5/32-544 і від 30 березня 2011р. по справі №14/57-1106.
У той же час, суд не може погодитися зі зменшенням розміру стягуваної пені до 5%, як того просить відповідач. Позивач в судовому засіданні 13.05.2013р. надав суду докази свого незадовільного фінансового стану. Так, зі звіту про фінансові результати Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з філіями (а.с. 89-92 ) вбачається, що за 2012р. підприємство зазнало збитків у розмірі 10 271 185 грн. Оскільки при зменшенні суми стягуваної пені суд зобов"язаний враховувати майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов"язанні (ст. 233 ГК України), слід обмежитися зменшенням розміру пені до 10% розрахункової їх суми.
При розрахунку 3% річних суд керувався тими ж міркуваннями, що і при визначенні розрахункової суми пені. Тобто, 3% річних стягуються за весь період прострочення, за винятком періоду з 10.03.2012 по 30.06.2012р. по зобов"язаннях за лютий 2012р. Остаточна сума стягуваних 3% річних - 296 066 (двісті дев"яносто шість тисяч шістдесят шість) грн. 97 коп.
З приводу інфляційних нарахувань суд виходить з розрахунку, наданого відповідачем (Т.2, а.с. 12) через те, що в своїх розрахунках відповідач правильно не враховував інфляційні за березень 2012 року, коли зобов"язання по оплаті за отриманий у лютому газ ще не виникло. Остаточна сума стягуваних інфляційних нарахувань - 128 357 (сто двадцять вісім тисяч триста п"ятдесят сім) грн. 97 коп.
Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, при розподілі судових витрат суд виходить з розрахункової, а не остаточної суми, стягуваної пені та враховує п.4.3 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз", м.Тернопіль, вул.Чернівецька, буд. 54 (ідентифікаційний код 03353503) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6 (ідентифікаційний код 20077720) - 107 299 (сто сім тисяч двісті дев"яносто дев"ять) грн. 40 коп. пені, 296 066 (двісті дев"яносто шість тисяч шістдесят шість) грн. 97 коп. 3% річних, 128 357 (сто двадцять вісім тисяч триста п"ятдесят сім) грн. 97 коп. інфляційних втрат та 6 381 (шість тисяч триста вісімдесят одну) грн. 06 коп. в повернення судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу.
Протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення суду сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2013р.
Суддя Ю.О. Чопко