АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-796-4203 Головуючий у 1 інстанції -Шевчук А.В. Доповідач - Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Махлай Л.Д., Музичко С.Г.
при секретарі - Чайці І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за договором від 2 червня 2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи , -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 101 750 (сто одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. оплати за виконання договору.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1017 (одну тисячу сімнадцять) грн. 50 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги на рішення суду.
ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 295750 грн. боргу, виходячи із ринкової вартості спірної квартири - 591500 грн., вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
ОСОБА_2 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що у листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за договором від 02.06.2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 02.06.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про надання допомоги у вирішенні цивільної справи, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити ОСОБА_2 кваліфікованою юридичною допомогою при вирішенні в суді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1. За умови позитивного вирішення в суді справи ОСОБА_2, а саме: постановлення судом рішення про недійсність договору дарування вказаної квартири ОСОБА_2 зобов'язалась згідно п. 3.1 договору в місячний строк сплатити ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків ринкової вартості даної квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2004 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.07.2001 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21.12.2004 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Умови договору від 02.06.2004 року ОСОБА_1 виконані в повному обсязі, але ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих їй послуг.
У зв'язку із сімейними обставинами - народженням дитини та перебуванням у декретній відпустці, ОСОБА_1 не мала можливості займатися стягненням боргу з ОСОБА_2 і 15.03.2005 року уклала з ОСОБА_3 договір відступлення права вимоги та передала їй всі документи, які засвідчують боргові зобов'язання ОСОБА_2
На підставі викладеного позивачка просила стягнути з відповідачки грошову суму за договором від 02.06.2004 року у розмірі 131 430 грн. - половину ринкової вартості аналогічної по площі однокімнатної квартири в цьому ж районі м. Києва згідно з даними каталогу продажу житла за 23 червня - 6 липня 2005 року, але згодом уточнили позовні вимоги та просили стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки половину ринкової вартості спірної квартири станом на лютий 2007 року відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 295 750 грн.
Ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом залучено ОСОБА_1
ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечувала та звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 02.06.2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи з тих підстав, що вона підписуючи даний договір діяла під впливом тяжких для неї обставин, на вкрай не вигідних для неї умовах. Справа судами розглядалась неодноразово.
14.12.2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 02.06.2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи залишено без розгляду у зв'язку з її повторною неявкою в судове засідання.
ОСОБА_1 подано до суду угоду від 10.08.2010 року про розірвання договору відступлення права вимоги від 15.03.2005 року укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за якою ОСОБА_3 попередньо набула права вимоги до ОСОБА_2, у зв'язку з чим ОСОБА_1 залучено до справи в якості позивача замість ОСОБА_3
Судом встановлено, що 02.06.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання допомоги у вирішенні цивільної справи, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 якого ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити ОСОБА_2 кваліфікованою юридичною допомогою при вирішенні в суді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, зокрема, укласти договір з адвокатом на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді та своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги адвоката на всіх стадіях судового розгляду вказаної справи.
У відповідності до п. 3.1 договору за умови позитивного вирішення в суді справи ОСОБА_2, а саме: постановлення судом рішення про недійсність договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.07.2001 року, ОСОБА_2 зобов'язалась в місячний строк сплатити ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків ринкової вартості вказане квартири.
В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що умови даного договору узгоджено добровільно, договір власноручно підписано ОСОБА_2 і ОСОБА_1
За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована ш встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зі ст. 6 ЦК України вбачається, що сторони в договорі, у певних випадках, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_6, допитаного у судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та він є ріднею. Питання повернення у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 вирішувалося на сімейній раді, тому домовленості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та умови договору від 02.06.2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи були свідомими та добровільно узгоджені.
На виконання умов укладеного договору ОСОБА_1 звернулася до громадянина ОСОБА_7 який представляв інтереси ОСОБА_2 в судах під час розгляду зазначеної справи.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2004 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.7.2001 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21.12.2004 року вказане рішення суду залишено без змін. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.07.2006 року рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду залишені без змін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором від 02.06.2004 року про надання ОСОБА_2 допомоги у вирішенні цивільної справи виконала, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 виник обов'язок виконати п. 3.1 договору щодо оплати вартості наданих послуг.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що судом першої інстанції не перевірено, які права та обов'язки виконавця послуг передбачені спірним договором, його виконання ОСОБА_1 та відповідність умов договору моральним засадам суспільства, оскільки, ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Так, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 02.06.2004 року укладено договір про надання допомоги у вирішенні цивільної справи, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 договору ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити ОСОБА_2 кваліфікованою юридичною допомогою при вирішенні в суді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, зокрема, укласти договір з адвокатом на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді та своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги адвоката на всіх стадіях судового розгляду вказаної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 1000, ст. 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Судом встановлено, що на виконання умов договору ОСОБА_1 2 червня 2005 року укладено договір з адвокатом ОСОБА_7 про надання допомоги ОСОБА_2 у вирішенні в суді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 (т. 4, а.с. 83).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2004 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.7.2001 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21.12.2004 року вказане рішення суду залишено без змін. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.07.2006 року рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду залишені без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зі свого боку виконала умови договору доручення у повному обсязі.
Будь-яких належних та допустимих доказів щодо невідповідності змісту договору від 02.06.2004 року про надання допомоги у вирішенні цивільної справи вимогам ЦК України і іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, ОСОБА_2 суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23 травня 2007 року щодо ринкової вартості квартири АДРЕСА_1, яка на 2007 рік становить 591500 грн., що призвело до неправильного визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідачки, оскільки, ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Зі змісту п. 3.1 договору вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язана сплатити ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків ринкової вартості вказаної квартири в місячний строк за умови позитивного вирішення в суді справи.
Виходячи з аналізу спірного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що моментом виникнення обов'язку оплати наданих послуг (позитивне вирішення справи в суді) є день набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про визнання договору дарування квартири недійсним - 21.12.2004 року.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.05.2007 року № 2187 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова (дійсна) вартість квартири АДРЕСА_1 в цінах в період з 21.12.2004 року по 21.01.2005 року становить 203 500 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно визначив ринкову вартість квартири станом на 21.12.2004 року та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків від зазначеної суми, - 101 750 грн.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді