АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22- ц/796/6321/2013

Головуючий у 1-й інстанції - Басалаєва А.В.

Доповідач - Кирилюк Г.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Прокопчук Н.О., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року, -

встановила:

22.06.2012 р. Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу в розмірі 15613 грн. 84 коп.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 15.09.2008 р. між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір №К010-059/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (банківське КАСКО), предметом якого є страхування транспортного засобу «NissanX-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

05.05.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля «Audi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 21 травня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п.16.11 ПДР України.

Відповідно до умов договору страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 40603 грн. 24 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в СК ЗАТ «Європейський страховий альянс» з лімітом відповідальності 24990 грн.

05.06.2012 р. ВАТ НАСК «Оранта» звернулось з заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ «Європейський страховий альянс» у межах ліміту відповідальності страховика. Залишок невідшкодованої суми становить 15613 грн. 84 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ НАСК «Оранта» 15 613,84 грн. та судовий збір в сумі 214,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Посилається на ті підстави, що судом помилково застосовано до даного виду правовідносин ст. ст. 261, 1191 ЦК України, внаслідок чого невірно визначено початок перебігу строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача Петренко  В.О. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлений в порядку регресу, а не суброгації, а тому позивач отримав право вимоги саме з моменту виконання свого зобов'язання за договором добровільного страхування .

Проте погодитись з таким висновком суду не можна з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір №К010-059/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (банківське КАСКО), предметом якого є страхування транспортного засобу «NissanX-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

05 травня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Audi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 21 травня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору №К010-059/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (банківське КАСКО), 24 червня 2009 р., 08 липня 2009 року та 10 серпня 2009 року позивач виплатив страхове відшкодування на загальну суму 40 603 грн. 25 коп.

22.06. 2012 р. ВАТ НАСК «Оранта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 щодо відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У даному випадку пошкоджений автомобіль NissanX-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є предметом договору добровільного страхування на випадок його знищення, пошкодження або втрати, тобто зазначений договір є договором майнового страхування.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що зобов'язання з відшкодування шкоди, яке виникло у ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 збереглося, однак у ньому змінилася сторона (кредитор) і ці правовідносини мають регулюватися ст.993 ЦК України (суброгація).

При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку, тобто заподіяння шкоди застрахованому транспортному засобу - 05 травня 2009 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З позовом позивач звернувся до суду 22 червня 2012 року, з пропуском строку позовної давності (а.с.71).

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2013 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності (а.с.91-92).

В порушення ст.ст.212-214 ЦПК України суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском позивачем трирічного строку позовної давності. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку позивачем не наведено і доказів на підтвердження їх існування не подано.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: