РІШЕННЯ

іменем України

Справа номер 2-606/2007р.

06 грудня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі:

головуючої Малишенко Т.О.

при секретарі Журавській Л.Ф.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Єрьоміної Н.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Палацу дитячої та юнацької творчості Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради м. Славутич Київської області - про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилається на те, що перебував у трудових відносинах з Палацом дитячої та юнацької творчості Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради м. Славутич Київської області. 15.10.2007 року він отримав по пошті наказ про своє звільнення з посади керівника гуртка на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Просить визнати своє звільнення незаконним, поновити себе на роботі з 15.10.2007 року та стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.10.2007 року по день винесення рішення судом.

У судовому засіданні позивач і його представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному об'ємі, просили їх задовольнити, крім того просили стягнути з відповідачів понесені позивачем витрати за надання юридичної допомоги.

Представник відповідача на початку судового засідання позовні вимоги не визнала, проте під час розгляду справи суду повідомила, що вони дійсно в даному випадку порушили трудове законодавство і у них не було підстав для звільнення позивача на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_4, суду повідомила, що крім своїх офіційних трудових обов'язків вона є головою профспілки працівників Палацу дитячої та юнацької творчості Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради м. Славутич Київської області. 15.10.2007 року до неї звернулась адміністрація в особі директора Палацу про звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 КЗпП України. В обідню перерву вони провели засідання і рекомендували звільнити ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України. Про те, що вони повинні були надати згоду на його звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України вона не знала, їх протокол носив рекомендаційний характер на розірвання трудового договору з позивачем із-за прогулів. На дане засідання ОСОБА_1 вони не запрошували, документів, про те, що йому було надіслано запрошення до суду не змогла надати, так як воно відсутнє.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідно наказу номер 46-о від 17.10.2002 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду керівника гуртка „Духовий оркестр"

2

Палацу дитячої та юнацької творчості з 17.10.2002 року з посадовим окладом 167 гривень та тижневим навантаженням 08 годин. 15.10.2007 року адміністрація Палацу звертається до голови первинної профспілки із листом щодо звільнення ОСОБА_1, із займаної посади 15.10.2007 року за ст. 40 КЗпП України. Відповідно протоколу номер 10 від 15.10.2007 року розширеного засідання адміністрації та профспілкового комітету ПДЮТ м. Славутича, заслухавши та обговоривши усі документи рекомендовано адміністрації ПДЮТ звільнити ОСОБА_1, за ст. 40 п.4 КЗпП України, розірвання трудового договору з причин прогулу без поважних причин. Наказом номер 18-о від 15.10.2007 року ОСОБА_1, керівника гуртка „Духовий оркестр" ПДЮТ, звільнено із займаної посади 15.10.2007 року за ст. 40 п.3 КЗпП України.

Заслухавши сторони, свідка ОСОБА_4, вивчивши надані документи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не було піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення .

Для звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання службових обов'язків та правил внутрішнього трудового розпорядку відповідачі взяли за підставу наказ за № 07 від 05 жовтня 2006 року про винесення позивачу догани. Але строк дії даного дисциплінарного стягнення закінчився ще 05 жовтня 2007 року. В період з 15 жовтня 2006 року по 15 жовтня 2007 року до позивача ніяких інших дисциплінарних чи громадських стягнень не застосовувалося. Даний факт підтвердила в суді і представник відповідача. Як було встановлено у судовому засіданні, до позивача в період з 15 жовтня 2006 року по 15 жовтня 2007 року ніяких інших дисциплінарних чи громадських стягнень не застосовувалося.

Крім того, у судовому засіданні було з'ясовано, що відповідачі при застосуванні до ОСОБА_1 вищевказаного стягнення порушили порядок його застосування. А саме - не витребували від позивача до застосування стягнення письмового пояснення. Підтвердженням цього є акт від 06.10.2006 року, де вказано що він відмовився дати письмові пояснення про свою поведінку та підписати наказ № 07. Даний факт вказує на те що від нього затребували пояснення вже після видачі наказу про дисциплінарне стягнення.

Вважаючи ОСОБА_1 порушником трудової дисципліни, а саме - порушення ним п.п. 29-30 "Положення про позашкільний заклад", Статуту ПДЮТ, наказу за № 24 від 03.09.2007 року та Правил внутрішнього трудового розпорядку ПЮД, відповідач застосував до ОСОБА_1 один із видів дисциплінарного стягнення - це звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Але застосовуючи дане стягнення відповідач також порушив вимоги ст. 149 КЗпП України, а саме - до застосування дисциплінарного стягнення не витребував від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Надані ж відповідачем до суду акти, де відповідач у графі „з актом ознайомлений" вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився підписувати дані акти та давати письмові пояснення не можна розцінювати як акти про відмову в наданні письмових пояснень. Адже це акти перевірки занять у гуртку Духовий оркестр, а не акти про відмову ОСОБА_1 надати на вимогу керівника письмові пояснення з приводу порушень ним трудової дисципліни. Те що позивачу не було запропоновано надати письмові пояснення ні по одному з вищевказаних актів пояснила в судовому засіданні і представник відповідача.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в період з 01 жовтня по 15 жовтня обумовлено тим, що 01 жовтня директор ОСОБА_3 повідомила його про звільнення з роботи по причині відсутності дітей в гуртку "Духовий оркестр". Дане твердження позивача підтверджується і доповідною запискою методиста Яхонтової від 28 вересня поточного року. Даною доповідною вона звертає увагу директора на відсутність дітей і просить вирішити питання закриття гуртка саме з 01 жовтня 2007 року. Те, що в разі підтвердження комісією по трудовим спорам інформації, яку надала ОСОБА_2, питання про розформування

3

кружка і звільнення ОСОБА_1 вирішується відразу ж вказується відповідачем у п.2 Наказу № 42 від 28.09.2007 року.

Згідно ст. 223 КЗпП України, КТС обирається загальними зборами трудового колективу і, відповідно, є незалежним органом і не підпорядковується керівнику закладу. Крім того, згідно вимог ст. 224 КЗпП України до компетенції КТС входить розгляд трудових спорів за заявою працівника. Право на звернення до КТС власника чи уповноваженого ним органу законодавством не передбачено. Проте керівник закладу дає вказівку комісії по трудовим спорам виконувати дії, вказані в наказі за № 42 від 28.09.2007 року. Тому судом зроблено висновок про зацікавленість відповідача у звільненні ОСОБА_1 саме за ініціативою власника. Проте суд вважає, що відповідачем порушені вимоги законодавства про працю. Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Як було з'ясовано в суді, ОСОБА_1 отримав таку копію вже після дня звільнення.

Суд також вважає, що відповідачем не виконані вимоги ст. 43 КЗпП України, а саме не отримано згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Доказом цього є протокол розширеного засідання профспілкового комітету за № 10 від 15.10.2007 року і покази свідка ОСОБА_4 Згідно даного протоколу, 15 жовтня поточного року розглядалося подання адміністрації на звільнення позивача за систематичне невиконання службових обов'язків, що відповідає п. 3 ст. 40 КЗпП України. Але, профспілковий комітет не дає своєї згоди на таке звільнення. Замість цього він рекомендує адміністрації звільнити ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, тобто на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Дані обставини чітко вказують на те, що згоди профспілкового комітету на звільнення позивача на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України відповідач не отримала. Крім того, як вбачається з протоколу ПК, питання про допущений ОСОБА_1 прогул на засіданні не піднімалося і не обговорювалося. Тому теж не зрозуміло, на яких підставах профспілковим комітетом зроблена така рекомендація.

В наданих до суду документах відсутні докази того, що ОСОБА_1 дійсно було запрошено на засідання профспілкового комітету і він відмовився прийти на засідання профкому. Ніяких заяв ОСОБА_1 про згоду розгляду даного питання за його відсутністю в профком не надавав. Тому, розглядаючи питання про звільнення ОСОБА_1 за його відсутністю, профком також допустив порушення вимог ст. 43 КЗпП України, норма якої зобов'язує ПК розглядати подання лише в присутності працівника. Якщо ж працівник не з'явився на засідання ПК, то розгляд подання відкладається до наступного засідання. І лише при повторній неявці працівника без поважних причин допускається розгляд подання за його відсутності.

У судовому засіданні знайшло підтвердження те, що відповідач наказом за № 24 від 03.09.2007 року розподіляє функціональні обов'язки позивача і наділяє його функцією, яка не відноситься до його службових обов'язків, встановлених посадовою інструкцією керівника гуртка, Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Статутом ПДЮТа. При цьому ніяких доповнень чи змін відповідачем не вноситься ні в один із вказаних документів. Даний факт був підтверджений і самим відповідачем. Отже, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 систематично порушувалися вимоги даного наказу не відповідають дійсності, так як даний наказ був виданий відповідачем в порушення діючого законодавства.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що відповідачем проведено звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України з грубим порушенням вимог чинного трудового законодавства України і тому вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі на посаді керівника гуртка "Духовий оркестр" Палацу дитячої та юнацької творчості відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради з 15 жовтня 2007 року підлягають задоволенню.

Відповідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

4

Відповідно наданого розкладу роботи гуртка „Духовий оркестр", робочі дні у ОСОБА_1 - п'ятниця, субота. Виходячи із його середнього заробітку з 15.10.2007 року по день прийняття рішення судом, його середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 344 гривні 47 копійок і ця сума підлягає до стягнення з відповідачів.

Вимоги в частині витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги також підля­гають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 40, 147-149, 231-233, 235 КЗпП України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 на підста­ві наказу номер 18-О від 15.10.2007 року за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудо­вим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника гу­ртка „Духовий оркестр" Палацу дитячої та юнацької творчості відділу освіти виконавчо­го комітету Славутицької міської ради з 15.10.2007 року

Стягнути з Палацу дитячої та юнацької творчості відділу освіти виконавчого ко­мітету Славутицької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 344 гривні 47 копійок, витра­ти, пов'язані з оплатою правової допомоги - 580 гривень, всього на загальну суму 924 гривні 47 копійок.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні, ви­трати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 гривень 50 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.