ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 5023/5731/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Здор Т.О., посв. №013776 від 06.12.2012 року

представників:

позивача - Шкурупій М.М., дов. б/н від 01.01.2013 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 752 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2013 року у справі № 5023/5731/12

за позовом Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ

до Приватного підприємства "Лісна биль", м. Харків,

за участю Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків

про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору довгострокового користування лісовою ділянкою № 15 від 28 серпня 2007 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Лісна биль", відповідачем, а також про зобов'язання відповідача за рахунок земель лісового фонду повернути до державної власності для рекреаційних цілей земельно-лісову ділянку площею 1,00 га, розташовану за межами населених пунктів на території Салтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Позивач просив також відшкодувати 53300,00 грн. збитків за нецільове використання земельної ділянки у 2001-2012 р.р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2013 року у справі № 5023/5731/12 (суддя Жигалкін І.П.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" на користь держбюджету України 1073,00 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

Позивач не погодився з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати в повному обсязі. Просить прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, Судові витрати в сумі 1610,00 грн., просить покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідачем в порушення статті 20 Лісового кодексу України, статті 52 Земельного кодексу України, а також пунктів 4.1.2, 4.3.1 договору про розірвання договору довгострокового користування лісовою ділянкою № 15 від 28 серпня 2007 року без відповідних дозволів огорожено орендовану лісову ділянку парканом (металевою сіткою), а також розміщено будівельні матеріали та побутове сміття, встановлено лінії електропередачі .

При цьому, зазначає, що позивач - ДП «Вовчанське лісове господарство» відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про дострокове розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов договору, яке виразилось в цільовому використанні земельної лісової ділянки останнім, а також істотним порушенням природоохоронного законодавства. А тому, на думку позивача, ним додержані вимоги Цивільного кодексу України щодо процедури судового вирішення спору про розірвання договору.

Крім того, зазначає, що в матеріалах справи наявні акти перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП «Лісна Биль», які на думку позивача, є належними та допустимими доказами вчинення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, тоді як місцевий господарський суд не надав цим доказам належної оцінки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.04.2013 року на 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 22.04.2013 року на 11:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2013 року на 11:00 год. у зв"язку із необхідністю витребування у позивача додаткових доказів: поштових квитанції на підтвердження відправлення відповідачу копій апеляційної скарги та заяви про уточнення позовних вимог , а також для огляду в судовому засіданні - оригіналів актів №243/01-03/09-11 від 25.02.2013 року, №544А від 21.03.2013 року та неявкою в судове засідання відповідача.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року про зміну складу колегії суддів для розгляду даної справи починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 30.05.2013 року на 10:00 год. у зв"язку із невиконанням позивачем вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року щодо надання додаткових доказів по справі та необхідністю роз"яснення відповідачу, представник якого не з"явився, його процесуальних прав з урахуванням зміненого 13.05.2013 року складу колегії суддів.

Представник позивача у судових засіданнях 13.05.2013 року та 30.05.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 30.05.2013 року представником позивача було надано для огляду поштові квитанції на підтвердження відправлення відповідачу копій апеляційної скарги та заяви про уточнення позовних вимог, а також оригінали актів №243/01-03/09-11 від 25.02.2013 року, №544А від 21.03.2013 року, копії яких надавалися позивачем до апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України , повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції. Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України ).

Оскільки копії вказаних додаткових доказів надавалися в обгрунтування апеляційної скарги, а їх оригінали для огляду в судовому засіданні - на виконання вимог ухвал апеляційного господарського суду для всебічного та повного розгляду справи, колегія суддів долучила копії вказаних доказів до матеріалів справи відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України та пункту 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Прокурор у судових засіданнях 22.04.2013 року,13.05.2013 року та 30.05.2013 року підтримав апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання 10.04.2013 року, 22.04.2013 року, 13.05.2013 року та 30.05.2013 року не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулось поштове повідомлення №6102211155859 про вручення відповідачу копії ухвали від 10.04.2013 року, а також надіслані відповідачеві копії ухвал від 22.04.2013 року, 13.05.2013 року, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в судових засіданнях, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008 року, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Вказана обставина свідчить про те, що відповідач з власної вини не скористався правом на участь в судових засіданнях, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце їх проведення.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі статутом ДП «Вовчанське лісове господарство» створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, що і є його основними напрямками діяльності.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України та статей 57, 93 Земельного кодексу України ДП «Вовчанське лісове господарство» є також постійним лісокористувачем.

Згідно з вимогами статей 17, 19 Лісового кодексу України в обов'язки ДП «Вовчанське лісове господарство» як постійного лісокористувача входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень та вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, що і передбачено його Статутом.

ДП «Вовчанське лісове господарство" є стороною у договорі від 28 серпня 2007р., наділене правом здійснювати контроль за цільовим використанням лісової ділянки та виконанням умов цієї угоди, таким чином реалізуючі державну політику у сфері охорони та використання лісових ресурсів, тобто позивач уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання лісових ресурсів, які перебувають під охороною держави і є об'єктами права власності українського народу.

На підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 349 від 12 червня 2007 року, між позивачем, як постійним користувачем землями лісового фонду та відповідачем, як тимчасовим користувачем, був укладений договір № 15 від 28 серпня 2007 року довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 1,0000 га., за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі № 68 виділи 6, 8 Старосалтівського лісництва, для рекреаційних цілей терміном на 49 років. Кошти за оренду земельної ділянки надходять не до ДП "Вовчанське лісове господарство", а на рахунок Старосалтівської сільської Ради.

В ході перевірок з метою контролю за цільовим використанням лісової ділянки рекреаційного призначення, які проводилися 08 липня 2011 року та 05 листопада 2012 року, позивачем було зазначено в актах перевірки недотримання вимог лісового господарства від 08.07.20011 року і від 05.11.2012 року про встановлення фактів зведення постійної цегляної споруди, наявності значної кількості будівельних матеріалів, паркану з металевої сітки з натягнутим колючим дротом, установку лінії електропередач на стаціонарних стовпах, значне засмічення території.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також, відповідно до цієї норми суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України за загальними правилами зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 вказаної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком обгрунтовано не визнав належними доказами надані позивачем акти перевірки дотримання вимог лісового господарства від 08.07.20011 року і від 05.11.2012 року.

Так, позивачем не було доведено дотримання ним при складанні вказаних актів порядку проведення перевірки стосовно вимог дотримання земельного законодавства, передбаченого нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону земель", Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2010 року № 1850 "Про забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і Переліку питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства та уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Крім того, позивачем не було доведено юридичного статусу тимчасової будівлі і споруди розмішеної на земельній ділянці, на яку останній посилається в доданих фотоматеріалах без зазначення будь-якої ідентифікаційної ознаки (а.с. 17-23), не доведено також факту зведення постійної цегляної споруди, наявності значної кількості будівельних матеріалів та наявності паркану з натягнутим колючим дротом, стаціонарних стовпів електропередач та значного засмічення земельної ділянки. Тобто, це свідчить про недоведеність з боку позивача фактів грубого порушення саме відповідачем вимог Лісового кодексу України.

Надані позивачем до апеляційної скарги та долучені судом до матеріалів справи копії актів №243/01-03/09-11 від 25.02.2013 року, №544А від 21.03.2013 року, на думку колегії суддів, також не можуть вважатися належними доказами доказами, оскільки складені вже після розгляду справи по суті в суді першої інстанції та не можуть свідчити про вчинення відповідачем саме тих порушень природоохоронного законодавства, які зазначені в позовній заяві та у вказаний у цій заяві період.

Окрім цього, позивачем також не надано розрахунку збитків за нецільове використання земельної ділянки у 2011 та 2012 роках.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами заявленого ним позову та про відсутність, у зв"язку з цим, підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачем в порушення статті 20 Лісового кодексу України, статті 52 Земельного кодексу України, а також пунктів 4.1.2, 4.3.1 договору про розірвання договору довгострокового користування лісовою ділянкою №15 від 28 серпня 2007 року без відповідних дозволів огорожено орендовану лісову ділянку парканом (металевою сіткою), а також розміщено будівельні матеріали та побутове сміття, встановлено лінії електропередачі .

При цьому, позивач зазначає, що він відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про дострокове розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов договору, яке виразилось в цільовому використанні земельної лісової ділянки останнім, а також істотним порушенням природоохоронного законодавства (статті 17 Закону України «Про відходи») . А тому, на думку позивача, ним додержані вимоги Цивільного кодексу України щодо процедури судового вирішення спору про розірвання договору.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки нормою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено підстави, а не процедуру розірвання договору.

Процедуру розірвання договору оренди лісової ділянки передбачено спеціальними нормами законодавства, на які цілком обгрунтовано послався місцевий господарський суд, а саме на норми : Земельного кодексу України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону земель", Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2010 року № 1850 "Про забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і Перелік питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства та уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи наявні акти перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП «Лісна Биль», які на думку позивача, є належними та допустимими доказами вчинення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, тоді як місцевий господарський суд не надав цим доказам належної оцінки.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким твердженням, оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав правову оцінку вказаним актам перевірки.

При цьому, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, при складанні цих актів позивачем не було дотримано вимог нормативно-правових актів, перелічених вище, внаслідок чого позивачем не було встановлено належним чином статусу тимчасової будівлі і споруди розмішеної на земельній ділянці, на яку останній посилається в доданих фотоматеріалах без зазначення будь-якої ідентифікаційної ознаки, а також факту зведення постійної цегляної споруди, наявності значної кількості будівельних матеріалів та наявності паркану з натягнутим колючим дротом, стаціонарних стовпів електропередач та значного засмічення земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2013 року у справі № 5023/5731/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.06.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.