31.05.2013 року
Cправа № 127/5135/13-ц
Провадження №2/127/2444/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2013 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,
при секретарі Бузак І.О., Басовській В.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області 4 березня 2013 року з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди звернулась ОСОБА_3 Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_2 19.07.2009 року о 14.30 год., умисно заподіяв ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а саме штовхнув її в плече та наніс удар кулаком в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_3 впала та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми – струс головного мозку, синець на обличчі зліва, синець з садном в ділянці лівого ліктьового суглобу, садна на долонній поверхні лівої кисті і в ділянці лівого стегна. За вчинення вказаних дій відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 125 КК України, яка постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2013 року закрита на підставі ст. 49 КК України в зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В наслідок вчинення ОСОБА_2 злочину відносно ОСОБА_3 їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у понесених витратах на лікарські засоби, витрати на правову допомогу у кримінальній справі, а також у моральних стражданнях позивачки. ОСОБА_2 добровільно шкоду, завдану злочином не відшкодував, в зв’язку з чим ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача 559 грн. завданої матеріальної шкоди, 15000 грн. – моральної шкоди, а також 5000 грн. – витрат на правову допомогу, понесених у кримінальній справі.
В судовому засіданні позивач та її представник позов з підстав викладених в ньому підтримали, просили його задоволити. На обґрунтування позову позивач пояснила, що внаслідок вчинення злочину їй завдано моральних страждань, що полягають у тому, що в момент вчинення злочину, вона мала трьохмісячну дитину, яку годувала природним способом, а внаслідок дій відповідача та перенесеного стресу втратила молоко, що негативно вплинуло на неї, а саме на її психічний стан оскільки вона не могла повноцінно доглядати за дитиною, надати їй повноцінне харчування. ОСОБА_3 стверджує, що протизаконними діями відповідача її принижено як жінку, тому що побиття сталось у людному місці в обідню перерву. Внаслідок дій відповідача, вона була змушена звернутись до лікарні оскільки погано себе почувала, що призвело до зміни її нормального життя, неможливості спілкування з маленькою дитиною, яка потребувала її постійної уваги. Завданими тілесними ушкодженнями їй заподіяно біль, погіршився стан її здоров’я.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не надано доказів понесених нею матеріальних витрат, а також доказів заподіяння моральної шкоди, вимога щодо відшкодування витрат на правову допомогу не підтверджена належними доказами та не відповідає закону, внаслідок чого просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли цивільної справи та кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.02.2010 року підтверджено, що за скаргою ОСОБА_3 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.
З постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2012 року, вбачається, що за клопотанням захисника ОСОБА_2, яке підтримано самим ОСОБА_2, його звільнено від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справі за його обвинуваченням за ч. 2 ст. 125 КК України - закрито.
Згідно вказаної постанови судом встановлено, що ОСОБА_2 умисно нанесено ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я за наступних обставин. 19.07.2009 приблизно о 14:30 год., ОСОБА_3 рухалась на власному автомобілі марки «Мерседес Бенс» д.н.з. АВ 7778 по вул. Стахурського в напрямку вул. Пирогова в м. Вінниці. Назустріч їй по вул. Стахурського рухався велосипедист ОСОБА_2 О.М. За перехрестям вул. 600-річчя – 30 річчя Перемоги в м. Вінниці між автомобілем «Мерседес Бенс» яким керувала ОСОБА_3 та велосипедистом ОСОБА_2 сталось ДТП, внаслідок чого ОСОБА_2 впав з велосипеда на землю, а автомобіль під керуванням ОСОБА_3 зупинився через декілька метрів від місця зіткнення. Після зупинки автомобіля, ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_2, який на той момент вже піднімався з метою поцікавитись чи все у нього в порядку. В цей момент у ОСОБА_2 на грунті неприязних відносин виник злочинний умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень водію автомобіля «Мерседес Бенс». Ревізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 діючи умисно, штовхнув ОСОБА_3 рукою в плече та наніс їй удар кулаком в обличчя. В результаті отриманих ударів ОСОБА_3 впала на асфальт, поранила долоню та лікоть лівої руки, а також пошкодила ліве стегно.
Згідно висновку судово – медичної експертизи № 2784/3987 від 29.12.2012 у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми – струс головного мозку, синця на обличчі зліва; синця з садном в ділянці лівого ліктьового суглобу, садна на долонній поверхні лівої кисті і в ділянці лівого стегна. Вищевказані тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), групової чи індивідуальної особливості яких у властивостях ушкодження не відобразились, могли утворитись за будь – якої послідовності; по давності відповідають строку вказаному у матеріалах справи 19.07.2009. (а.с.6-8)
Судом приймається до уваги, що вказаними діями ОСОБА_2 заподіяно шкоду здоров’ю ОСОБА_3, оскільки у зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивачка звернулась до лікарні та пройшла курс лікування, що підтверджується випискою з історії хвороби № 6861 на її ім’я. (а.с.9). Згідно вказаної виписки ОСОБА_3 виписана з відділення з частковим покращенням для подальшого лікування у невролога та повторного огляду через місяць.
Згідно копії медичної карти № 6861 на стаціонарного хворого ОСОБА_3 нею пройдено лікування в зв’язку з отриманою травмою у нейрохірургічному відділенні ВОПНЛ ім. Ющенка з 20.07.09 по 28.07.09 року. З медичної картки вбачається, що ОСОБА_3 на той час була матір’ю, що здійснює грудне вигодовування дитини.
Згідно свідоцтва про народження серії 1-АМ № 139036 ОСОБА_3 є матір’ю малолітнього ОСОБА_4, що народився 28.04.2009 року.
Сукупність вказаних доказів, з урахуванням приписів ст. 61 ЦПК України, переконує суд в тому, що вина відповідача у заподіянні шкоди ОСОБА_3 є доведеною.
Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позовної заяви щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 559 грн., оскільки позивачем не надано доказів понесення нею вказаних витрат.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи сукупність доказів у справі, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 15000 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн., оскільки позивачем доведено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачка зазнала болю, була змушена звернутись до лікарні, проходила курс лікування, що призвело до стресу та стало причиною зміни її нормального способу життя. Вказане посилено тим, що у той період вона була матір’ю немовля, яке вигодовувала природним способом, а на період лікування ОСОБА_3 не могла приділити належної уваги дитині, оскільки вказане лікування здійснювалось в умовах стаціонару. Зазначене переконує суд у тому, що позивачем внаслідок умисних дій відповідача понесені моральні страждання.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за правову допомогу у кримінальній справі в сумі 5000 грн. судом приймається до уваги, що ОСОБА_3 з метою захисту її законних прав та інтересів як потерпілої у кримінальній справі укладено угоди про надання правової допомоги з адвокатом 08.12.2009 року, 02.09.2010 року, 12.06.2012 року ( а.с. 11,13,15). Згідно квитанцій до вказаних угод ОСОБА_3 сплачено 1000 грн. ( квитанція № 2 від 08.12.2009 року а.с. 12, 44), 2000 грн. ( квитанція № 1 від 02.09.2012 року а.с. 14) та 2000 грн. ( квитанція від 12.06.2012 року а.с. 15).
Суд вважає, що вказаними доказами у справі підтверджено, що позивачкою понесені вказані витрати, які підлягають стягненню з відповідача. При цьому судом враховано, що провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 тривало три роки, а саме з 09.12.2009 року (часу звернення позивачки до суду з скаргою приватного обвинувачення) та до прийняття судом остаточного рішення у справі (постанова суду від 21.12.2012 року), що є підставою для задоволення вимоги ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у кримінальній справі в сумі 5000 грн.
Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, крім іншого, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_3, що документально підтверджені квитанцією № 2 від 27.02.2013 року про сплату гонорару адвокату в сумі 1500 грн. за представлення її інтересів у вказаній цивільній справі, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 витрати на правову допомогу в кримінальній справі в сумі 5000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 витрати на правову допомогу в цивільній справі в сумі 1500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в сумі 152 гривні 90 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: