ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року № 813/3128/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Яцишина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Техінфо» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техінфо» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002281520 від 04 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТзОВ «Сана Прим» і , як наслідок, правочин визнано фіктивним. Проте в акті перевірки жодних обґрунтованих підстав для таких висновків не наведено. Позивач вважає що висновки, наведені ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Техінфо» на укладення договорів з контрагентом ТзОВ «Сана Прим» без наміру створити наслідки, які передбачені договором. На підтвердження реальності виконаної господарської операції та фактичного використання товару в господарській діяльності, позивачем в повній мірі долучено первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для відображення у його бухгалтерському обліку господарських операцій з ТзОВ «Сана Прим». Вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене за неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення та є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. У поданих запереченнях зазначив, що під час перевірки позивача, згідно даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)», виявлено розбіжність за червень 2012 року - завищення податкового кредиту ПП «Техінфо» в сумі 27 382,41 грн. з постачальником ТзОВ «Сана Прим». Вказав, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено зустрічну перевірку ТзОВ «Сана Прим», якою встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність бухгалтерських документів; відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, це свідчить, що фінансово-господарські відносини між ТзОВ «Сана Прим» та його контрагентами є фіктивними правочинами, без наміру створення правових наслідків. Також зазначив, що до перевірки посадовими особами позивача не надано відповідним чином оформлених товаро-транспортних накладних, актів прийому-передачі ТМЦ, сертифікатів відповідності, що свідчить про відсутність фактичного отримання позивачем ТМЦ від ТзОВ «Сана Прим». Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, письмових клопотань не подав.

Відповідно до статті 128 КАС України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Техінфо» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Сана Прим» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 27 383,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за червень 2012 року, чим порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що викладено в Акті перевірки від 18.03.2013 року № 640/15-20/23273723.

На підставі встановлених порушень ДПІ 04.04.2013 року винесено податкове повідомлення рішення № 0002281520, яким збільшено Підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41 073,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 27 382,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 13 691,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У червні 2012 року між ПП «Техінфо» та ТзОВ «Сана Прим» здійснювалися господарські операції щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), за результатами виконання яких ПП «Техінфо» відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року податкове зобов'язання на загальну суму 27 382,41 грн.

Як вбачається з Акту від 18.03.2013 року № 640/15-20/23273723, в ході проведення перевірки ПП «Техінфо» відповідачем використано матеріали перевірки ТзОВ «Сана Прим», оформлені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС Актом про неможливість проведення зустрічної звірки № 3967/22-9/33927607 від 27.09.2012 року.

В акті звірки зроблено висновки, що ТзОВ «Сана Прим» порушено ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., ст.ст. 14, 185, 198 ПК України; а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 ст. 14, ст. 185, ст. 198 ПК України. Також встановлено відсутність ТзОВ «Сана Прим» за юридичною адресою, відсутність у ТзОВ «Сана Прим» бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, на підставі чого зроблено висновок, що фінансово-господарські відносини між ТзОВ «Сана Прим» та його контрагентами є фіктивними правочинами, без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Сана Прим», їх виду, обсягу, якості та розрахунків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року чим порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 200 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що 03.05.2012 року між ТзОВ «Сана Прим» (Постачальник) та ПП «Техінфо» (Покупець) укладено Договір поставки № 030512, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (запірна арматура, санітарно-технічне обладнання тощо) у кількості, за номенклатурою, ціною, в строк і на умовах, що визначені даним договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі видаткових накладних № РН-6-18012 від 18.06.2012 року, № РН-6-25017 від 25.06.2012 року, № РН-6-08008 від 08.06.2012 року, № РН-6-13008 від 13.06.2012 року, № РН-6-14007 від 14.06.2012 року ТзОВ «Сана Прим» поставило товар на загальну суму 164 294,46 грн.

На виконання даного договору ТзОВ «Сана Прим» виписано податкові накладні: № 263 від 18.06.2012 року на суму 51 361,86 грн., № 415 від 25.06.2012 року на суму 10 832,16 грн., № 56 від 08.06.2012 року на суму 32 345,40 грн., № 168 від 13.06.2012 року на суму 29 015,04 грн., № 197 від 14.06.2012 року на суму 40 740,00 грн., суму податку на додану вартість згідно яких включено ПП «Техінфо» до складу податкового кредиту за червень 2012 року.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача доставку товару на виконання договору поставки було здійснено за допомогою приватного автотранспорту на склад ПП «Техінфо», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 174.

Як встановлено з матеріалів справи, вказані складські приміщення перебувають у користуванні ПП «Техінфо» на підставі Договорів оренди приміщень № 01/01-12 від 01.01.2012 року та № 02/01-12 від 01.01.2012 року, укладених із ПП «Альфа-Тех».

Також з матеріалів справи встановлено, що за результатами тендеру, проведеного ЛКП «Львівтеплоенерго», між ЛКП «Львівтеплоенерго» та ПП «Техінфо» були укладені Договори поставки товарів від 12.06.2012 року № 06/12-388, від 26.08.2012 року № 06/12-413, від 25.05.2012 року № 05/12-349, від 06.06.2012 рокоу № 06/12-372 та від 05.03.2012 року № 03/12-187. Предметом вказаних договорів була поставка запірної арматури та іншого сантехнічного обладнання, зокрема і того, що були предметом Договору поставки № 030512 від 03.05.2012 року укладеного ПП «Техінфо» із ТзОВ «Сана Прим».

На підтвердження поставки позивачем та отримання ЛКП «Львівтеплоенерго» товарів до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних: № РН-0000286 від 08.06.2012 року, № РН-0000302 від 26.06.2012 року, № РН-0000295 від 20.06.2012 року, № РН-0000287 від 18.06.2012 року, № РН-0000272 від 11.06.2012 року,№ РН-0000273 від 11.06.2012 року; копії податкових накладних: від 18.06.2012 року № 28, від 26.06.2012 року № 59, від 15.06.2012 року № 25, від 18.06.2012 року № 29, від 11.06.2012 року № 14, від 11.06.2012 року № 13 та копії довіреностей для отримання ТМЦ.

З досліджених документів, вбачається, що найменування позицій товарів, їх кількість, маркування співпадає із тими, які були отримані ПП «Техінфо» від ТзОВ «Сана Прим».

Також з матеріалів справи встановлено, що частина товару отримана від ТзОВ «Сана Прим» була відпущена на виконання своїх зобов'язань по Договору № 030105 від 03.01.2012 року, укладеного ПП «Техінфо» з ТзОВ НВП «Західбудсервіс» (видаткові накладні № РН-0000267 від 08.06.2012 року, № РН-0000276 від 13.06.2012 року, № РН-0000305 від 26.06.2012 року та податкові накладні від 08.06.2012 року № 7, від 13.06.2012 року № 17, від 26.06.2012 року № 56); зобов'язань по Договору № 300501 від 30.05.2011 року укладеного із ТзОВ «Рудіус» (видаткова накладна № РН-0000275 від 13.06.2012 року та податкова накладна від 13.06.2012 року № 16); зобов'язань по Договору № 030105 від 03.01.2012 року укладеного із ТзОВ «Новопром» (видаткова накладна № РН-0000285 від 14.06.2012 року та податкова накладна від 14.06.2012 року № 23), на виконання зобов'язань по Договору № 030110 від 03.01.2012 року укладеного із ТзОВ ВКК «ПФ-Онікс» (видаткова накладна № РН-0000307 від 26.06.2012 року та податкова накладна від 26.06.2012 року № 55) та на виконання зобов'язань по Договору поставки № 010901 від 01.03.2010 року укладеного із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» (податкова накладна від 27.06.2012 року № 59).

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Сана Прим» оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 200 ПК України і містять необхідні реквізити, передбачені ПК України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Проте, висновки акта перевірки Підприємства щодо встановлених порушень не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували факт порушення податкового законодавства саме позивачем. Зокрема, в акті перевірки міститься висновок про невідповідність первинних документів контрагента позивача статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», проте не вказано які саме порушення відбулись під час складання вказаних документів.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочин не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем податкового кредиту.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснював свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також суд зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-10029/12/1370 від 15.01.2013 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, що полягають у відображенні в акті від 27 вересня 2012 року № 3967/22-9/33927607 висновків про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сана Прим» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012р. в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Правомірність включення ПП «Техінфо» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ТзОВ «Сана Прим», як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем ТМЦ) підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (податкові накладні), відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем не доведено неотримання позивачем послуг та ТМЦ. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на поставку товару та надання послуг. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагента за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків ДПІ щодо встановлених порушень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, з врахуванням змісту статті 162 КАС України, оскаржуване податкове повідомлення -рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Техінфо» 410,74 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002281520 Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 04 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Техінфо» 410,74 грн. (чотириста десять гривень 74 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.