АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22 -ц/796/7899/2013
Головуючий у 1-й інстанції - Фролов М.О.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Прокопчук Н.О., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту , що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року,
встановила:
В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва на право спадкоємства №9347 від 12 квітня 1949 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що наявна невідповідність в зазначенні прізвища спадкоємця в свідоцтві про право на спадкоємство позбавляє її права ставити вимогу про визнання за нею права власності на вищевказане домоволодіння.
У зв'язку з наявністю в суді спору про право та враховуючи заперечення відповідачки по справі, її заява, подана в порядку окремого провадження, була залишена судом без розгляду з роз'ясненням права звернення в порядку позовного провадження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року позов задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_3 свідоцтва на право спадщини за №9347 від 12 квітня 1949 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема ст.ст.10, 131, ч.4 ст.256, ст.213, ч.6 ст.235, ч. 3 ст.61, 259 ЦПК України.
Зазначила, що в свідоцтві про право спадкоємництва від 12.04.1949 р. вказано, що єдиною спадкоємицею на все майно, що залишилось, є ОСОБА_3. До складу спадкового майна увіходить і право забудови, що належало загинувшему на фронті Великої Вітчизняної війни ОСОБА_4 на основі договору про перевласнення забудови, що знаходиться в м. Києві на Сталінці по АДРЕСА_2. Суд в оскаржуваному рішенні вказав зовсім інше: «Встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва про право спадщини за №9347 від 12 квітня 1949 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1». При цьому в судовому рішенні не наведено мотивів зміни адреси. При вирішенні даного спору не було залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи БТІ, щодо правовстановлюючих документів якого розглядався спір за позовом про встановлення факту на підставі ст.256 ЦПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в наданій копії свідоцтва про право спадкоємства, виданого 12 квітня 1949 року нотаріусом 2-ої Київської Державної нотаріальної контори, зазначено, що єдиною спадкоємицею на все майно, що залишилося після ОСОБА_4, який загинув на фронті Вітчизняної війни в листопаді 1943 року, є його неповнолітня дочка ОСОБА_3, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешкала на АДРЕСА_1
Неясна вказівка прізвища спадкодавця була допущена при складанні свідоцтва, що в подальшому призвело до викривлення записів в документах на право власності на домоволодіння.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.
Як пояснили сторони в судовому засіданні, між ними існує спір з приводу спадщини, що відкрилась після смерті їх матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 27 березня 2013 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права спадкування відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 21 травня 2013 року рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 27 березня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, документів про належність спірного нерухомого майна спадкодавцю на праві власності нотаріусу не подавалося.
Як пояснили сторони в суді апеляційної інстанції, вони не мають оригіналу свідоцтва на право спадкоємства, про факт належності якого спадкодавцю заявлено даний позов.
Згідно довідки державного нотаріуса Другої Київської державної нотаріальної контори від 12 липня 2011 року №2666/02-31, виданої на ім'я ОСОБА_1, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частину житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, неможливо, оскільки документи, які свідчать про належність спадкового майна на праві власності померлій, не пред'явлені.
За таких підстав доводи позивача про те, що саме невідповідність в зазначенні прізвища спадкодавця в свідоцтві на право спадкування позбавляє її можливості захистити своє право на спадщину є необґрунтованими.
Суд першої інстанції в порушення ст.ст.212-214 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув, не надав належної оцінки наявній в матеріалах справи світлокопії документу, з приводу якого виник спір, залишив поза увагою ту обставину, що оригінал вказаного документу у позивачки відсутній, що позбавляє останню можливості захистити свої права у обраний нею спосіб.
Частиною 1 ст.212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У порушення вимог зазначених норм процесуального права суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином не перевірив доводи позивача та заперечення відповідача.
З огляду на викладене судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313,314, 316,317 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 рокускасувати.
Ухвалити нове рішення.
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення факту належності ОСОБА_3 свідоцтва про право спадкоємства №9347 від 12.04.1949 р., виданого на ім'я ОСОБА_3, на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: