У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Оніпко О.В., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Радивилівського районного суду від 18 квітня 2013 року зазначений позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання розміром у 1\4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14.03.2013 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до 28.01.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 у прибуток держави 229, 40 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що задовольняючи позов, судом не враховано, що на вирішенні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 всіх видів доходів на утримання малолітнього сина. В разі задоволення позову сума утримуваних аліментів становитиме половину його заробітної плати.

На його утриманні знаходиться вітчим, який є інвалідом другої групи, та мати, яка має хронічні захворювання та потребує постійного лікування. Після травми він має серйозні проблеми зі здоров'ям та перебував з цього приводу на лікуванні в районній лікарні. Обставина захворювання підтверджується довідкою Радивилівської районної лікарні. Одержує невелику заробітну плату, яка використовується виключно на лікування, утримання дитини та житла, проїзду до місця роботи, т.я. працює в іншій області.

Вважав, що суд не врахував його заперечень і доказів щодо неможливості надавати допомогу на утримання дружини та положень ч.4 ст. 84 СК України.

З наведених міркувань просив рішення Радивилівського районного суду від 18 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25 червня 2012 року (а.с. 4). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5), який проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.

Сторони проживають окремо з вересня 2012 року.

Як убачається, позивач працює і щомісячно одержує заробітну плату. В той же час, матеріально дружині не допомагає, хоча остання не працевлаштована і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Ґрунтуючись на обставинах справи і вимогах закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про достатність підстав для виникнення та існування у відповідача обов'язку сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2, оскільки платник аліментів має таку можливість.

Вирішуючи питання про їх розмір - 1\4 частину всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, районний суд врахував заробітну плату, яку отримує ОСОБА_1, відсутність у нього інших утриманців, а також необхідність утримувати відповідача.

Частина 1 ст. 75 СК України зобов'язує дружину, чоловіка матеріально підтримувати один одного.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 84 цього Кодексу дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право надано вагітній дружині, а також дружині, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Доводи апеляційної скарги про незначний дохід позивача і перебування на його утриманні матері спростовуються відсутністю в матеріалах справи доказів про її непрацездатність та утримання її ОСОБА_1. Вітчим же не є особою, яка вправі вимагати утримання від позивача, а тому покликання останнього про надання йому матеріальної допомоги не заслуговують на увагу.

Представлені колегії суддів медичні довідки прийняттю не підлягають, оскільки вони не були предметом оцінки суду першої інстанції, а причин поважності неподання її до районного суду ОСОБА_1 не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України ухвалення рішення судом першої інстанції з додержанням норм процесуального і матеріального права є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Радивилівського районного суду від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: