Головуючий суду 1 інстанції - Рудська С.М.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-1376/12

Провадження № 22ц/782/1961/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Івасенку І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Луганського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 08 лютого 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1 - 2, 71).

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи з 14.12.2010 р. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також ухвалити нове рішення, яким звільнити його від сплати заборгованості з аліментів за період з 14.12.2010 р. по 08.02.2013 р. та зменшити розмір аліментів з 800 грн. до 363 грн., оскільки їх розмір є необґрунтовано завеликим. Заборгованість виникла не з його вини, оскільки позивачкою без поважної причини виконавчий лист не було подано до виконавчої служби. Судом, як зазначає апелянт, не враховано обставини, що мають значення для справи: у лютому 2012 р. він потрапив у ДТП, під час якого отримав травми середньої тяжкості, стан його здоров'я значно погіршився; на утриманні у нього знаходиться його мати - пенсіонерка, яка потребує матеріальної допомоги; він сам на теперішній час є безробітним, змушений винаймати житло, оскільки квартиру та транспортні засоби він за усною домовленістю залишив позивачці в рахунок утримання доньки. Вважає безпідставним те, що судом залишено без задоволення його клопотання про проведення експертизи з встановлення батьківства, оскільки позивачка на час народження доньки та до 2010 р. перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта та представника позивачки, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд в оскаржуваному рішенні керувався положеннями ст. 180, 182, ч. 1 ст. 190, 191 Сімейного кодексу України та виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 800 грн., з того, що відповідач є працездатним та має змогу надавати таку допомогу на утримання дитини, а також з недоведеності доводів відповідача щодо знаходження на його утриманні матері та щодо угоди між ним та позивачкою про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., перебуває на утриманні позивачки, остання має право на отримання аліментів на утримання доньки від відповідача, відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнених аліментів.

Обов'язок батьків щодо утримання дитини передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України. Згідно з вимогами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Із справи вбачається, що батьківство відповідача ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 встановлено свідоцтвом, виданим відділом РАГС виконкому Луганської міської ради 24.02.1998 р. (а. с. 4).

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо відхилення клопотання його представника про призначення у справі генетичної експертизи. Судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на приписи ст. 11 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Правильними є висновки суду в тій частині, що заявлене відповідачем клопотання виходить за межі заявлених позовних вимог про стягнення аліментів.

Правильними є висновки суду про недоведеність обставин, на які посилається апелянт, зокрема, що між ним та позивачкою мала місце угода про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, оскільки ч. 1 ст. 190 Сімейного кодексу України можливість такого договору допускається лише з дозволу органу опіки та піклування, і при тому такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Доводи про усну угоду з цього приводу на увагу не заслуговують, оскільки законом така угода не передбачена.

Крім того, не надано доказів апелянтом на підтвердження тієї обставини, що на його утриманні знаходиться його мати - пенсіонерка та що вона потребує матеріальної допомоги; дані про отримувані нею доходи відсутні. Таких даних не містять надані до справи апелянтом копії фіскальних чеків про грошові перекази на прізвище «ОСОБА_3» (а. с. 83 - 84).

Апелянтом надано до справи копії медичних документів щодо його стану здоров'я, зокрема, щодо отримання черепно-мозкової травми. Однак даних щодо його непрацездатності надані докази не містять.

Отже, суд першої інстанції, давши належну оцінку наданим доказам, обгрунтовано виходив з того, що відповідач на час ухвалення рішення був працездатним. Оскільки дані про офіційну роботу відповідача у справі відсутні, суд виходив з того, що встановлено з пояснень сторін: що відповідач має роботу, але офіційно не працевлаштований, має мінливий дохід, з його слів - 2 000 грн. на місяць.

Доводи апелянта про звільнення його від заборгованості стосуються виплати аліментів за період з дня звернення позивачки до суду, тобто з 14.12.2010 р. до 08.02.2013 р. Позов було подано 14.12.2010 р., у справі ухвалювалось заочне рішення від 05.04.2012 р. (а. с. 35 - 36). Заява про перегляд заочного рішення була подана 03.10.2012 р. (а. с. 42). Як видно із справи, тривалий час справа не розглядалась у зв'язку з тим, що не встановлено було місце проживання апелянта. У зв'язку із вказаною обставиною в газеті «Наша газета» розміщувались оголошення про розгляд справи (а. с. 27 - 28), а також про ухвалення рішення (а. с. 40). Виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання тільки після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що за апелянтом утворилась заборгованість по аліментах з 14.12.2010 р. з вини позивачки.

Стягнення судом першої інстанції аліментів з дня пред'явлення позову відповідає приписам ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не у повній мірі враховано стан здоров'я апелянта та відсутність у нього стабільного заробітку та вважає за необхідне зменшити розмір стягнених з відповідача на користь позивачки аліментів з 800 грн. до 600 грн. Запропонований апелянтом розмір аліментів колегія суддів вважає замалим для забезпечення потреб дитини.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, зокрема, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи.

Таким чином, доводи апелянта є частково обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнених аліментів. В іншій частині оскаржуваного рішення висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права судом під час розгляду справи та ухвалення рішення не допущено.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 08 лютого 2013 року змінити.

Зменшити розмір стягнених з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів з 800 грн. до 600 грн., і у вказаному розмірі стягувати щомісяця, починаючи з 14.12.2010 р. до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: