СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
4 липня 2006 року | Справа № 2-2/8809-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Латиніна О.А.,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 16 травня 2006 року
за позовом Сімферопольської районної санітарно-епідеміологічної станції (вул. Морозова, 8, Сімферополь, 95000)
до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул. Павленка, 20, Сімферополь, 95006)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року у справі №2-2/8809-2006А позов задоволено.
Не погодившись з даною постановою, Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в зв’язку з тим, що воно було прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
7 червня 2006 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою було відкрите апеляційне провадження.
15 червня 2006 року, після проведення підготовчих дій, колегія суддів призначила апеляційну скаргу до апеляційного розгляду.
У судове засідання представники сторін не з’явились.
До початку судового засідання в порядку статті 197 Кодексу Адміністративного судочинства України, представниками сторін було заявлене клопотання про розгляд справи за відсутністю сторін, так як раніше судовою колегією розглянуто аналогічну справу № 2-2/8467-2006, з тими ж сторонами.
Судова колегія задовольнила вищезгадане клопотання та ухвалила розглянути справу відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу Адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Під час розгляду справи Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування рішення Державної інспекції по контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №36 від 22 лютого 2005 року про застосування до Сімферопольської районної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій в розмірі 22718 грн. і штрафних санкцій у розмірі 45436 грн. за порушення державної дисципліни цін –перевищення встановлених тарифів при наданні послуг.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення засновано на порушенні відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби".
Як вбачається із матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим 28 січня 2005 року була проведена перевірка Сімферопольської районної санітарно-епідеміологічної станції щодо питань дотримання Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби".
За результатом перевірки було складено акт №0117 від 28 січня 2005 року.
На підставі даного акту, відповідачем винесено рішення №36 від 22 лютого 2005 року про застосування до Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій в розмірі 22718 грн. і штрафних санкцій у розмірі 45436 грн. за порушення державної дисципліни цін - перевищення встановлених тарифів при наданні послуг згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби".
Згідно зі статтею 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 визначені тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Згідно з пунктом 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.
Пунктом 6.1 даного Закону передбачено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є питанням оподаткування, ДПА України було надано Роз'яснення від 15 вересня 2003 року №8101/5/15-2416, за змістом якого при здійсненні операцій з надання зазначених послуг до законодавчо визначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість.
При справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2004 року № 04/133 у справі № 4/603.
Відповідач не надав доказів про те, що податок на додану вартість включений в тариф. Розрахунки Міністерства охорони здоров’я України, потрібні для надання до Кабінету Міністрів України проектів регуляторних актів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №767 від 6 травня 2000 року "Про затвердження методичних рекомендації при підготовці регуляторних актів", яка втратила чинності згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №308 від 11 березня 2004 року, не підтверджують це.
Враховуючи на вище викладене, судова колегія не знаходить підстав для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки вона відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи.
Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року у справі №2-2/8809-2006А залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
О.А.Латинін