КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2013 року Справа № 811/965/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:
позивача: Панфілова О.Г.;
відповідача: Хоменка С.А.
за позовомІнспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області
до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції
провизнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області (далі-позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, в якому просить суд: 1) визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.09.2011 року державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ протиправною та скасувати; 2) зобов'язати Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови №23/2011-Кд від 11.08.2011 року.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 07.09.2011 року відповідачу пред'явлено до примусового виконання оригінал виконавчого документа-постанову №23/2011-Кд від 11.08.2011 року про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності на гр. ОСОБА_3 в розмірі 850 грн.
Позивач зазначав, що 30.01.2013 року ознайомившись з матеріалами щодо виконання зазначеної вимоги стало відомо про те, що відповідачем 08.09.2011 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позивач вважав, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем порушено норми ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав заперечення проти позову, в яких пояснив, що виконавчий документ наданий на виконання позивачем - постанова №23/2011-Кд від 11.08.2011 року не відповідала вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 07.09.2011 року позивачем пред'явлено до примусового виконання Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ оригінал виконавчого документа - постанову №23/2011-Кд від 11.08.2011 року про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності на гр. ОСОБА_3 в розмірі 850 грн. (а.с.5).
30.01.2013 року посадовою особою позивача проведено ознайомлення з матеріалами щодо виконання зазначеної постанови. За результатами ознайомлення стало відомо, що 08.09.2011 року відповідачем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с.7). Підставою винесення оскаржуваної постанови є не відповідність виконавчого документа - постанови №23/2011-Кд від 11.08.2011 року ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не було зазначено ідентифікаційного номера боржника, дата прийняття та номер рішення.
Умови і порядок виконання рішень органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі -Закон).
Відповідно до ст. 17 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Положеннями статті 18 Закону визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Суд зазначає, що Закон встановлює певні вимоги щодо внутрішнього змісту виконавчих документів.
Будь-які виконавчі документи, які надходять на примусове виконання до органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». А тому, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання оригінал виконавчого документа і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Таке рішення державним виконавцем приймається у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа.
З аналізу пункту 3 частини першої статті 18 Закону суд зазначає, що ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) - тобто, кожен громадянин, що має об'єкти оподатковування або сплачує обов'язкові платежі, зобов'язаний зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб і одержати ідентифікаційний номер. Однак, ця норма не застосовується до осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовишся від прийняття ідентифікаиійного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи. Тобто, законодавцем також передбачено можливість відсутності у осіб ідентифікаційного номера «в природі», а тому має тлумачитися як наявність «в природі», оскільки воно є одним з головних факторів, що ідентифікують особу (сторону виконавчого провадження зокрема); в разі відсутності ідентифікаційного коду, особа має пред'явити копію паспорту (копію відповідного рішення суду), з відміткою про причину його відсутності, а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; - тут законодавцем відокремлені ті додаткові відомості, які необхідні для ідентифікації стягувана та боржника або які можуть сприяти примусовому виконанню. Саме ці додаткові відомості зазначаються у виконавчому документі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.
Вищевикладений аналіз норми Закону свідчить, що є певне розмежування таких понять як наявність ідентифікуючих ознак «в природі», та інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника.
З вищевикладеного суд дійшов висновку, що ідентифікуючі дані вкрай необхідні державному виконавцю не з формальних підстав, а для вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, - неупереджено, своєчасно, повно. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Виконавчий документ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Відповідні вимоги визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 09.01.2008 №7/9/1/13-08 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)».
Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, державний виконавець зобов'язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у зазначені законом строки виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Стосовно тверджень позивача про те, що державний виконавець відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Нормами статті 11 Закону в загальному окреслено адміністративний процесуально-правовий статус державного виконавця, його повноваження, обов'язки і права, які реалізуються ним у процесі виконавчого провадження по застосуванню окремих засобів примусового виконання до боржників - громадян і юридичних осіб - на виконання рішень судових та інших органів (посадових осіб), передбачених цим Законом, про майнові стягнення, а також рішень у немайнових спорах.
Частиною 3 ст. 11 Закону визначено права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, а саме:1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну тощо.
На підставі аналізу зазначеної норм права, суд приходить до висновку, що державний виконавець для здійснення своєчасного і повного примусового виконання наділений широкими правами, але у процесі здійснення відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції доведено правомірність прийняття спірної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 15.04.2013 року.
Суддя Р.В. Жук