ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення подання без розгляду
"05" червня 2013 р. Справа № 809/1771/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
cудді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Драгомирецького І.М.,
представника заявника - Баралецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку ст. 183-3 КАС України адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Житлово-експлуатаційної організації № 9 про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 48 664,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
03.06.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася (надалі - заявник ДПІ у м. Івано-Франківську) в суд в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням про стягнення коштів з Житлово-експлуатаційної організації № 9 (надалі - відповідач, ЖЕО № 9) за податковим боргом у сумі 48 664,00 грн.
Внесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статями 57, 203 Податкового кодексу України не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового боргу з податку на додану вартість за квітень 2013 року у сумі 48 664,00 грн., які заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.
Представник заявника у судовому засіданні подання підтримала з підстав, викладених у поданні, та просила його задовольнити. На запитання суду пояснила, що право на звернення до суду з поданням про стягнення коштів з ЖЕО № 9 за податковим боргом у сумі 48 664,00 грн. у ДПІ у м. Івано-Франківську виникло 31.05.2013 року о 00.01 год. Вказала, що 31.05.2013 року вказане подання о 18:08 год. було здано у відділення поштового зв'язку. Підтвердила, що безпосередньо до канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду дане подання 31.05.2013 року заявником подано не було.
Заява про поновлення пропущеного строку звернення з даним поданням від заявника до суду не надходила.
У судовому засіданні представником заявника також не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення з даним поданням.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду даного подання був повідомлений у строк, достатній для прибуття до суду, що підтверджується наявним у матеріалах справи факсимільним повідомленням (а.с.19).
Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Згідно абзацу 3 частини 8 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подання, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд прийшов висновку, що внесене подання органу державної податкової служби підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби на підставі подання врегульовано статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання щодо, в тому числі, стягнення коштів за податковим боргом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 183-3 подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виникнення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (95.3).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за узгодженим зобов'язанням, що виник після надіслання податкової вимоги, за умови закінчення 60 днів з дня надіслання податкової вимоги, а також у разі збільшення податкового боргу, виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення граничного строку, визначеного для добровільної сплати податку до відповідного бюджету.
Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року подана ЖЕО № 9 до ДПІ у м. Івано-Франківську 16.05.2013 року (а.с.10-11).
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить висновку, що податкове зобов'язання, визначене відповідачем у вищевказаній податковій декларації з податку на додану вартість, є узгодженим.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що самостійно узгоджена ЖЕО № 9 сума податкового зобов'язання, визначена ним у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, тобто протягом 10 днів, починаючи з 21.05.2013 року.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за квітень 2013 року у сумі 48 664,00 грн.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що заявником надіслано ЖЕО № 9 першу податкову вимогу за № 1/554 від 12.03.2003 року та другу податкову вимогу за № 2/885 від 15.03.2003 року, які отримані бухгалтером ЖЕО № 9 Жолкевич О.І. 14.03.2003 року та головним бухгалтером ЖЕО № 9 Андрусяк Л.Г. 17.04.2003 року відповідно (а.с.9).
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що перебіг строку звернення контролюючого органу з відповідним поданням до адміністративного суду, визначеного частиною 3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України щодо стягнення з відповідача коштів за податковим боргом з податку на додану вартість за квітень 2013 року, почався о 00.01 год. 31.05.2013 року.
Подання ДПІ у м. Івано-Франківську про стягнення з ЖЕО № 9 коштів за податковим боргом у сумі 48 664,00 грн. надійшло в канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03.06.2013 року о 11:55 год. та цього ж дня було зареєстроване автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.4).
Із відбитку штемпеля поштового відділення на конверті вбачається, що дане подання здано заявником на пошту 31.05.2013 року (а.с.6).
Згідно частини 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Разом з тим, відповідно до частини 11 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України на обчислення строків, установлених цією статтею, правила статті 103 цього Кодексу не поширюються.
Таким чином, враховуючи те, що положенням статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачена можливість надіслання подання до адміністративного суду поштою, а також те, що подання від 31.05.2013 року за № 6589/10/10-039 заявником направлено поштою 31.05.2013 року та надійшло до суду 03.06.2013 року о 11:55 год., суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Івано-Франківську пропущено встановлений частиною 3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду.
Строки звернення заявника з поданням, передбачені частинами третьою та четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є різновидами спеціального строку звернення до суду, визначеного частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно даної норми Кодексом адміністративного судочинства України можуть встановлюватися інші, ніж шестимісячний загальний строк, строки для звернення до адміністративного суду.
При цьому стаття 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає спеціальних наслідків пропущення строків звернення до суду, визначених цією нормою. Тому недотримання заявником строків звернення до суду, визначених статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, тягне за собою застосування приписів статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Поважність пропуску визначається обставинами, які об'єктивно не залежали від волі особи, яка пропустила цей строк.
У судовому засіданні представником заявника не вказано причини пропуску заявником строку звернення до суду з даним поданням, а також не заявлено клопотання про його поновлення.
Таким чином, враховуючи те, що подання податкового органу, внесене після закінчення строків, установлених статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що судом у судовому засіданні не встановлено поважності причин пропущення заявником строку звернення до суду з даним поданням, суд дійшов висновку про те, що подання ДПІ у м. Івано-Франківську до ЖЕО № 9 про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 48 664,00 грн. слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 160, 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Житлово-експлуатаційної організації № 9 про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 48 664 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. - залишити без розгляду.
Роз"яснити Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про те, що залишення подання без розгляду не позбавляє права звернення до адміністративного суду з тими самими вимогами у загальному порядку.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.