УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 31750/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 02.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

25.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у перерахунку йому пенсії, як дитині війни, та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату йому передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2007 року по 31.07.2011 року.

Постановою цього ж суду від 02.09.2011 року, прийнятою у скороченому провадженні, вищевказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо невиплати позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії і зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 такого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 25.01.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум. Разом з тим, вирішено, що постанова підлягає негайному виконанню.

У поданій апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були взяті до уваги положення бюджетного законодавства України, видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України, а також неправомірно застосовано ст. 256 КАС України про негайне звернення до виконання рішення суду першої інстанції.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову постанову про задоволення вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відмова управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у проведенні нарахування і виплати йому підвищення до пенсії у цьому розмірі починаючи з 25.01.2011 року по 22.07.2011 року є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права і є правильними.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мав право на отримання підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про підставність вимог позивача у частині визнання протиправною відмови відповідача у підвищенні розміру його пенсії, як дитини війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 25.01.2011 року по 22.07.2011 року та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.

Крім того, оскільки органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування такого підвищення до втрати позивачем права на нього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення у рішенні кінцевої дати проведення його перерахунку.

Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта на законність прийнятої постанови по суті не впливають та вищевказаних висновків суду не спростовують.

Також суд звертає увагу на те, що з 19 червня 2011 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Зазначеним Законом передбачено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання цього Закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, яка набрала чинності 22.07.2011 року, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 гривні.

Водночас звертаємо увагу, що виплата даних доплат відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак кошторисом на 2011рік не передбачено коштів для виплати даної допомоги у розмірі визначеному судом. Тому, відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України суми за попередні періоди в такому випадку не можуть покриватися за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені в кошторисі головного управління, оскільки вони мають -цільове1 призначення по платежах 2011 року.

Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують, а тому подані апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 02.09.2011 року у справі № 2а-1430/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В.Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда