ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року Справа № 5015/3963/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р.
у справі№5015/3963/12 господарського суду Львівської області
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк"
простягнення 170 592грн. збитків,
за зустрічнимпозовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
простягнення 170 592грн. вартості здійснених покращень,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_5 (дов. від 20.02.2013р. б/н);
від відповідача за первісним позовом: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2013р. у справі № 5015/3963/12 (судді Козак І.Б., Березяк Н.Є., Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. (судді Дубник О.П., Скрипчук О.С., Матущак О.І.), в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі № 5015/3963/12 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 до ПуАТ "Кредобанк", а у задоволенні зустрічного позову відмовити з підстав пропуску строку позовної давності, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 8, ст. 654, ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 36, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач за первісним позовом не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
30.08.2006р. між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ПАТ "Кредобанк" (Орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового приміщення (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується надати, а Орендар прийняти в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення (надалі Об'єкт), що належить Орендодавцеві на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 114,3 кв.м. Загальний строк оренди Об'єкту за цим Договором складає п'ять календарних років. Обчислення строку оренди починається з дати підписання сторонами Акту приймання передачі Об'єкта Орендареві (п.2.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору прийом-передача об'єкта оренди оформляється Актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.
01.09.2006р. за актом приймання-передачі об'єкт оренди було передано орендарю (а.с. 14-16, т.1).
Згідно з пунктом 5.1.1 договору орендар має право проводити переобладнання, перебудову, добудову чи перепланування об'єкту оренди за письмовою згодою орендодавця та здійснювати покращення об'єкту оренди. Для отримання згоди на проведення переобладнання, перебудови, перепланування або покращення об'єкту оренди орендар подає на розгляд орендодавцеві план переобладнання об'єкту оренди та перелік робіт з переобладнання.
Відповідно до пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 11.1. сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до дати повного виконання зобов'язань сторонами за договором.
Згідно з п.7.6 Договору право власності на невіддільні поліпшення Об'єкту належать Орендодавцеві.
Після закінчення строку дії Договору або при розірванні Договору Орендар повинен вжити всі заходи щодо виконання умов погодження плану поліпшень чи інших змін Об'єкту з Орендодавцем. Всі погодження щодо поліпшень, перепланувань чи інших змін Об'єкту оформлюються Сторонами в письмовому вигляді, як Листи погодження, що є додатками до цього договору і є невід'ємною його частиною. В цих додатках зазначаються, крім іншого, умови щодо можливого відшкодування вартості поліпшень, перепланувань чи переоснащень, а також витрат, пов'язаних з поверненням Об'єкту до стану, в якому Об'єкт перебував до проведення таких змін (п.7.7, 7.8 Договору).
2.11.2006р. Орендар звернувся до Орендодавця з проханням погодити план схеми приміщення та види робіт, необхідних для здійснення реконструкції приміщення.
Листом погодженням від 02.11.2006р. б/н ФОП ОСОБА_4 надав згоду на здійснення перепланування Об'єкта на час дії Договору, з умовою після закінчення договору оренди виконати за власний кошт роботи по поверненню приміщення в стан, в якому воно перебувало на 01.09.2006р.
18.01.2012р. ПАТ "Кредобанк" повернув ФОП ОСОБА_4 орендоване приміщення за актом приймання-передачі.
З огляду на невиконання орендарем умов договору щодо приведення приміщення до стану, в якому воно перебувало на дату передачі в оренду (не здійснення за власний кошт зворотнього перепланування до первісного стану), ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення збитків в сумі 170592грн. на підставі ст.ст.47, 216, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 779, 785, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 44, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, згідно з позовною заявою суму заподіяних йому збитків позивач визначає вартістю робіт, які необхідно було здійснити орендарю (відповідачу за первісним позовом) при переплануванні приміщення згідно з локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни №5/10-0-1-1 на реконструкцію приміщення ПАТ "Кредобанк", наданим відповідачем.
09.10.2012р. ПАТ "Кредобанк" звернувся до господарського суду Львівської області з зустрічним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 179592,00грн. вартості здійснених покращень.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову та зустрічного позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивачем за первісним позовом не надано належних доказів заподіяння йому збитків у заявленій сумі, оскільки виконаний орендарем (відповідачем за первісним позовом) локальний кошторис на здійснення перепланування об'єкта оренди не є належним доказом понесених позивачем за первісним позовом збитків, як і витяг зі звіту про незалежну оцінку майна від 06.02.2012р. , який є достовірним лише в повному об'ємі і для вказаної в ньому мети (для цілей оподаткування доходу фізичних осіб від продажу об'єкту оцінки), а позивачем за первісним позовом не надано повного звіту про незалежну оцінку майна від 06.02.2012р.; по-друге, згідно з п. 7.6 договору право власності на невіддільні поліпшення об'єкта оренди належить орендодавцю; по-третє, наявний в матеріалах справи лист-погодження не містить умов щодо відшкодування витрат орендаря на перепланування приміщень, а містить застереження щодо приведення орендарем об'єкта оренди до стану, в якому він перебував на момент передачі в оренду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову та зустрічного позову законними і обгрунтованими з огляду на наступне.
Предметом первісного позову є стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок перепланування і переобладнання орендарем орендованих приміщень і невиконання умов договору щодо приведення орендованого приміщення до первісного стану після закінчення терміну договору оренди. При цьому розмір збитків визначається позивачем вартістю робіт, які відповідач за первісним позовом (орендар) мав здійснити при переплануванні приміщення на початку дії договору оренди (згідно з локальним которисом з розрахунком договірної ціни №5/10-0-1-1 на реконструкцію приміщення ПАТ "Кредобанк").
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем за первісним позовом не подано належних і допустимих доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі - 170592грн., оскільки, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни №5/10-0-1-1 на реконструкцію орендованого приміщення, виконаний відповідачем (орендарем) на початку дії договору оренди, не є доказом заподіяння позивачу за первісним позовом збитків в розмірі 170592грн., як не є таким доказом і витяг зі звіту про незалежну оцінку майна від 06.02.2012р. (згідно з яким даний звіт достовірний лише в повному об'ємі і для вказаної в ньому мети (визначення оціночної вартості об'єкту оцінки для цілей оподаткування доходу фізичних осіб від продажу об'єкту оцінки - а.с. 140, т.1), а повного звіту позивачем подано не було.
Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення позивачем за первісним позовом робіт по приведенню орендованого приміщення у попередній стан, докази вартості вказаних робіт, документи про оплату вказаних робіт тощо, як і відсутній висновок судового експерта щодо розміру заподіяних відповідачем за первісним позовом збитків (зокрема, щодо зменшення вартості орендованого майна за період дії договору оренди, на яке посилається скаржник).
З огляду на викладене висновки господарських судів першої та апеляційної інстацій про недоведеність позивачем за допомогою належних і допустимих доказів розміру заподіяних відповідачем за первісним позовом збитків є законними і обгрунтованими.
Що стосується доводів касаційної скарги про незастосування господарськими судами наслідків спливу позовної давності при поданні зустрічного позову, слід зазначити, що правила про позовну давність відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України мають застосуватися лише у разі доведення існування самого суб'єктивного права та його порушення, а господарськими судами встановлено відсутність у орендаря права на відшкодування вартості поліпшень та перепланувань орендованого майна.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі № 5015/3963/12 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі № 5015/3963/12 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі № 5015/3963/12 - без змін.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос