ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 70001/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини 3002 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3002 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати командира військової частини 3002 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - В/ч 3002) прийняти рішення про виплату йому грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування, що підлягало видачі на суму 3045,32 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року вказаний позов у справі № 2а-5877/11/1370 повністю задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну обґрунтовує тим, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року починаючи з 11 березня 2000 року призупинено дію ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року в частині виплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна, що унеможливлює виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, належне йому після вказаної дати. Просить врахувати, що Державним бюджетом України кошти на відповідні витрати Міністерству оборони України не виділялися.

Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивач, як військовослужбовець у запасі, має право на отримання грошової компенсації взамін належного йому під час військової служби речового майна, незалежно від наявності бюджетних коштів на такі цілі.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до наказу КВВ МВС України № 114 о/с від 26 грудня 2008 року позивача ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України за ст. 26 ч. 6 пункту «А» (у зв'язку із закінченням строку контракту).

Згідно з наказом від 31 грудня 2008 року № 265 військової частини 3002 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31 грудня 2008 року (а.с. 6).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, то пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням даного Закону.

Така правова позиція щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна була висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі № 21-38а13, яка відповідно до приписів ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами всіх інстанцій.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу військової частини 3002 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі № 2а-5877/11/1370 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 05 червня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба