КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2013 р. Справа№ 925/361/13-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників:
від позивача: Рогальська Т.А. - дов. б/н від 08.04.2013
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла
Енергоінвест"
на рішення господарського суду Черкаської області
від 10.04.2013 (суддя Анісімов І.А.)
у справі №925/361/13-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла
Енергоінвест"
до Комунального підприємства „Смілакомунтеплоенерго"
про стягнення 67909,83 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" (надалі - позивач) до Комунального підприємства „Смілакомунтеплоенерго" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 67909,83 грн., з яких: 67611,96 грн. - сума основного боргу; 73,82 грн. - інфляційні втрати; 224,05 грн. - три проценти річних.
У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення суми позовних вимог, в якій просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 84307,85 грн., з яких: 83847,25 грн. - основний борг, 75,39 грн. - інфляційні втрати, 385,21 грн. - три проценти річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.04.2013 у справі №925/361/13-г у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2013 у справі №925/361/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" до Комунального підприємства „Смілакомунтеплоенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 67909,83 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. Апелянт стверджує, що незважаючи на те, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, у суду були підстави для задоволення позову. На думку апелянта, оскільки позивачем було надано відповідачу проект такого договору, а відповідачем не було направлено позивачу протоколу розбіжностей, то є підстави вважати, що відповідач вчинив конклюдентні дії на виконання вказаного правочину. Таким чином, скаржник вважає, що відповідач своїми діями щодо отримання послуги надав повну і безвідмовну згоду на укладення договору.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 20.10.2010 №651 внесено зміни в рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.06.2007 №661 „Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді" та визначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" виконавцем житлово-комунальних послуг по м. Сміла у галузі теплопостачання.
Як зазначає позивач у позовній заяві, нежитлове приміщення відповідача, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Дзержинського, 72-А, підключено до системи централізованого енерго-, водо- і теплоенергопостачання та є об'єктом постачання послуг з централізованого опалення, а відповідач, відповідно, є споживачем послуг, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест".
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року.
Так, статтею 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно статей 20, 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач направив відповідачу примірник договору про надання послуг з централізованого опалення №20544 від 01.10.2012 для підписання споживачем.
Проте, відповідач листом №244 від 12.11.2012 повернув два примірники вказаного договору, зазначивши причини його повернення та запропонувавши внести зміни та доповнення до запропонованого до підписання договору.
Зокрема, відповідач у своєму листі посилався на наступні причини непідписання договору:
- відсутній власноручний підпис директора в договорі;
- назва підприємства - Виконавця послуг з централізованого опалення, прописана в договорі некоректно, так як спільна діяльність за участю чотирьох учасників станом на 01.10.2012 відсутня. КП „ВодГео" та ДП „Агентство розвитку житлово-комунального господарства" вийшли зі спільної діяльності відповідно з 01.09.2012 та 15.09.2012;
- в пункті 2 запропонованого до підписання договору відсутня формула розрахунку нормативної кількості теплової енергії, необхідної для опалення адмінбудівлі по вул. Дзержинського, 72-А, згідно „Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-94)", а також відсутній помісячний, протягом опалювального сезону розподіл нормативної кількості теплової енергії.
18.12.2012 листом №276 відповідач вдруге просив позивача направити договір зі змінами та доповненнями, вказаними у листі №244 від 12.11.2012 року.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відреагував на пропозиції відповідача щодо внесення змін та доповнень до запропонованого до підписання договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів ухилення відповідача від укладення договору №20544 від 01.05.2012 про надання послуг з централізованого опалення.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апелянта стосовно того що відповідач не направляв позивачу протоколу розбіжностей, а вчинив конклюдентні дії на виконання вказаного правочину, є безпідставними.
Частиною 1 статті 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Крім того, статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Доводи скаржника про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (послуг з теплопостачання) та обумовлене цим виникнення у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплачувати спростовуються наступним.
Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України та статей 19, 20, 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" колегія суддів прийшла до висновку, що відносини між сторонами у даній справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а виникненню обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати укладення такого договору.
Незважаючи на те, що договір на постачання теплової енергії між сторонами не було укладено, скаржник стверджує, що на початку опалювального сезону 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" було здійснено подачу теплової енергії на будинок, що знаходиться по вул. Дзержинського, 72-А, посилаючись на акт про подачу теплоносія до цього будинку від 24.10.2012, копія якого наявна у матеріалах справи.
Колегія суддів звертає увагу, що вищевказаний акт про подачу теплоносія не підписаний відповідачем та є одностороннім документом позивача, а відтак не може бути розцінений як належний доказ у справі.
Апелянт зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку теплової енергії, нарахування плати останньому за надані послуги з централізованого опалення здійснювалося по тепловому навантаженню згідно КТМ 204 України 246-99 та посилається на рахунки та акти надання послуг, які наявні у матеріалах справи.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені акти надання послуг не підписані відповідачем, а тому не є належними доказами, що підтверджують отримання відповідачем послуг з теплопостачання в обсягах, вартість яких заявлено до стягнення позивачем. Інших доказів отримання відповідачем вказаних послуг в обсягах, визначених позивачем, до матеріалів справи не надано.
Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача рахунків за спожиту теплову енергію. Позивачем також не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою у порядку статті 530 Цивільного кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що такі докази у позивача - відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки наявність заборгованості за теплову енергію та факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем належними та допустимими доказами не доведена, підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних відсутні.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" із урахуванням зазначених у ній підстав та доводів задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2013 у справі №925/361/13-г має бути залишене без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сміла Енергоінвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.04.2013 у справі №925/361/13-г залишити без змін.
2. Матеріали справи №925/361/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.