РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 року м. Донецьк
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Жданової B.C., Осипчук О.В.,
Лоленко А.В., Біляєвої О.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго", державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, закритого акціонерного товариства „Лідія", Колісниченка Олександра Миколайовича про захист прав споживачів, відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2005 року
встановила:
В серпні 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АЕК „Київенерго" про захист прав споживача, відшкодування збитків, моральної шкоди. Посилалась на те, що в належній її на праві власності АДРЕСА_1 3 грудня 2001 року сталася пожежа, внаслідок якої її заподіяні збитки у вигляді не отриманої плати за оренду вказаної квартири за 5 років, що становить 375000 гривень. Вважала, що відповідач АЕК „Київенерго" порушив її права споживача на якісну електричну енергію, оскільки пожежа сталася внаслідок підвищення напруги в електромережі. Просила стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 375000 гривень, на відшкодування моральної шкоди 15000 гривень.
("права № 6 - 2421 кс 07 Категорія 35
Головуючий у першій інстанції Васильева Т.М. Суддя-доповідач Черемиська М.Є.
2
В грудні 2001 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АЕК „Київенерго" про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилалась на те, що проживає в зазначеній квартирі, 3 грудня 2001 року внаслідок пожежі був пошкоджений комп"ютер „Пентіум 111", який на праві власності належить ТОВ „Гостинний комплекс „Феофанія" та який вона використовувала за договором. Просили стягнути вартість пошкодженого коп."ютера 4265,76 гривень, витрати на укладення нового договору оренди комп"ютера в розмірі 900 гривень, на відшкодування моральної шкоди просила стягнути 15000 гривень.
В грудні 2001 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до АЕК „Київенерго" про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що проживає в зазначеній квартирі, внаслідок пожежі йому заподіяно шкоду, оскільки підвищення напруги в мережі призвело до пошкодження побутової техніки: трьох телевізорів, домофону, пральної машини, холодильника та інше. Внаслідок пожежі він не уклав договір оренди квартири, в якій проживає, строком на п"ять років, сума за договором оренди за п"ять років становить 375000 гривень. Всього просив стягнути 392804 гривень, на відшкодування моральної шкоди 15000 гривень. В подальшому змінив позовні вимоги, просив стягнути на свою користь тільки заподіяну моральну шкоду в розмірі 15000 гривень.
Справа судовими інстанціями розглядувалась неодноразово.
До участі в справі в якості відповідачів залучені державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України, закрите акціонерне товариство „Лідія", ОСОБА_4
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року позовні вимоги позивачів задоволені частково, з АЕК „Київенерго" на користь ОСОБА_1 стягнуто 375000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, 1450,40 гривень витрати на проведення експертизи, на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 10000 гривень, в решті позову відмовлено, з АЕК „Київенерго" стягнуте державне мито в розмірі 1700 гривень.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2005 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач АЕК „Київенерго" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не виконав покладені на нього вимогами закону обов"язки щодо передачі споживачам електричного струму належної якості, оскільки
3
встановив, що причиною пожежі та пошкодження побутової техніки стало перевищення електричного струму допустимого значення, передбаченого умовами експлуатації, не забезпечення нормального застосування електричної енергії споживачами, тому суд вважав, що саме відповідач АЕК „Київенерго" повинен відшкодувати заподіяну шкоду. Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Встановлено, що АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачки ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом. З грудня 2001 року в зазначеній квартирі сталася пожежа.
Відповідно до висновку судової технічної експертизи, яка проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 25 березня 2002 року, характер пошкоджень складових елементів та самих приладів побутової електроніки, порушення нормальної роботи холодильнику, пральної машини тощо обумовлений тепловою дією електричного струму, який перевищував допустимі значення, передбачені умовами експлуатації, причиною виходу з ладу побутової техніки стало підвищення напруги в живлячій електромережі до значень непередбачених нормальними умовами їх експлуатації (а. с. 81-85 т. 1).
Суд першої інстанції вважав, що саме відповідач як енергопостачальник електричної енергії порушив права позивачів як споживачів, тому повинен відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про електроенергетику" енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам. Частиною 1 ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до договору на користування електричною енергією між державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (ДЖКП НАН України) та АЕК „Київенерго" від 9.12.2001 року енергопостачальна організація АЕК „Київенерго" та споживач - ДЖКП НАН України дійшли згоди щодо надання електричної енергії та використання її споживачем з відповідною оплатою.
Суд не прийняв до уваги вказаний договір з посиланням на те, що він укладений 9.12.2001 року, а пожежа сталася 3.12.2001 року. Проте з обставин справи, матеріалів справи вбачається, що ще в січні 2001 року була встановлена межа відповідальності між ДЖКП НАН України та АЕК „Київенерго" щодо багатоквартирного будинку 9 по вул. Коцюбинського в м. Києві, а сама межа балансової відповідальності була встановлена при видачі технічних умов підключення будинку з 60-х років на час введення будинку в експлуатацію. За вказаним розмежуванням АЕК „Київенерго" є енергопостачальною організацію, а споживачем цієї енергії є ДЖКП НАН України.
З акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, підписаного в січні 2001 року, вбачається, що ДЖКП НАН
4
України як споживач наданої енергопостачальником - ЕАК „Київенерго" електричної енергії несе відповідальність за щит будинку та внутрішні мережі (а. с.
108 т.1).
Встановлено й сторонами не оспорювалось в судовому засіданні, що договірні відносини між АЕК „Київенерго" та позивачкою ОСОБА_1 як власницею квартири в багатоквартирному будинку, на споживання електричної енергії не укладались.
Відповідно до п. 2.2 статуту державного житлово-комунального підприємства НАН України основними завданнями підприємства є забезпечення безперебійного постачання в житлові будинки теплової енергії, світла, газу, води, безперебійної роботи ліфтів та мереж (а. с. 115 т. 1).
Законом України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року з наступними змінами, який діяв на час виникнення правовідносин, встановлено, що договір - це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.
Суд першої інстанції не врахував вказані докази по справі та вимоги матеріального закону, помилково вважав, що між позивачкою та АЕК „Київенерго" виникли договірні правовідносини щодо надання електроенергії до квартири, яка належить позивачки.
Висновок суду першої інстанції щодо вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу внаслідок порушення її прав на якісну електричну енергію також неможливо вважати обґрунтованим. Вказаним висновком експертизи встановлено, що побутова техніка та інші предмети в квартирі позивачки були пошкоджені внаслідок підвищення напруги. В матеріалах справи не має жодного доказу, що саме відповідач 3.12.2001 року подав до багатоквартирного будинку електричну енергію з підвищеною напругою.
Проте в матеріалах справи міститься акт, складений комісією з участю представників ДЖКП НАН України 3.12.2001 року, з якого вбачається, що 3 грудня 2001 року вії годин 30 хвилин при виконанні робіт по циклюванню підлоги в АДРЕСА_2 ремонтниками будівельно-ремонтної бригади під час підключення в електричну мережу машини по циклюванню підлоги сталася аварія в електричній мережі 2-го під"їзду будинку, в наслідок якої підвищилась напруга в електричній мережі (неправильне підключення). Підключення проводилось самовільно мешканцем квартири № 11 ОСОБА_5 (а. с. 159 т.2).
Суд не прийняв до уваги зазначений акт з посиланням на те, що акт належним чином не затверджений, крім того позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що в акті не її підпис. Проте на зазначеному акті стоїть печатка ДЖКП НАН України, посилання позивачки на те, що вона не підписала вказаний акт не спростовують висновків комісії, яка складалась з посадових осіб та робітників ДЖКП НАН України та мешканців квартир багатоквартирного будинку.
5
Суд першої інстанції при задоволенні позову позивачки ОСОБА_1 дійшов до висновку, що її заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 375000 гривень, яка складається з не отриманої орендної плати за п"ять років, оскільки в наслідок пожежі в квартирі майбутній орендар відмовився від укладення договору оренди квартири. Такі висновки суду 1 інстанції є помилковими, оскільки не отримана майбутня орендна плата не є збитками, які зазнав споживач в зв"язку з порушенням його прав, ст. 14 Закону України „Про захист прав споживачів" не передбачено право споживача на отримання упущеної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Оскільки позивачами пред"явлені у встановленому процесуальним законом порядку позовні вимоги про захист прав споживачів, відшкодування збитків, моральної шкоди тільки до АЕК „Київенерго", до інших відповідачів, залучених до участі в справі за ініціативою суду, позовні вимоги не пред"явлені, судом застосовано Закон України „Про захист прав споживачів" до правовідносин між позивачами та АЕК, Диївенерго" помилково, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області
вирішила:
Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2005 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" про захист прав споживачів, відшкодування збитків, моральної шкоди відмовити.