УХВАЛА
Іменем України
21 листопада 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі: Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєйникової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської Ради,
Фінансового управління Шевченківської районної у м. Києві державної
адміністрації про визнання неукладеними договорів тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди, про зобов'язання
укласти договори та стягнення суми за касаційною скаргою
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року,
встановила:
В липні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Київської міської Ради про визнання неукладеним Договору тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 14 липня 1999 року за реєстраційним № 91-5-00066 та про спонукання укласти договір оренди землі на умовах, встановлених законом, посилаючись на те, що 14 липня 1999 року між ОСОБА_1 та Київською міською Радою був укладений Договір тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 14 липня 1999 року, реєстраційний № 91-5-00066, відповідно до умов якого, відповідач надав, а ОСОБА_1 прийняв у платне володіння і користування строком на 8 років земельну ділянку розміром 0, 0149 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Указаний договір не містить всіх істотних умов, визначених ст. 14 Закону України "Про оренду землі", тому просив на підставі ст. 153 ЦК України (у редакції Закону 1963 року) визнати цей договір неукладеним; зобов'язати Київську міську Раду протягом 30 днів укласти з громадянином ОСОБА_1 новий договір оренди земельної ділянки, який має містити всі істотні
№33ц-2548кс/07
2
умови та відповідати вимогам чинного законодавства України; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого державного мита та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги.
Просив також визнати з тих же підстав неукладеним Договір тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 14 липня 1999 року за реєстраційним № 91-5-00065, укладений між Київською міською Радою та ОСОБА_1 строком на 49 років; зобов'язати Київську міську Раду протягом 30 днів укласти з громадянином ОСОБА_1 новий договір оренди земельної ділянки, який має містити всі істотні умови та відповідати вимогам чинного законодавства України, та стягнути із Шевченківського районного фінансового відділу м. Києва на користь ОСОБА_1 суму сплаченої ним за Договором № 91-5-00066 та за Договором № 91-5-00065 орендної плати за землю у розмірі 17 094 грн. 80 коп., стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого державного мита та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на ухвалені судові рішення.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального й процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, місцевий суд виходив із того, що відповідно до ст. 24 Земельного кодексу України, що діяв на час укладення спірних договорів, право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди оформляється договором. Форма договору й порядок його реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської Ради від 19 листопада 1998 року № 51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок" затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування магазину і господарських будівель на вул. Глибочицький 69 у Шевченківському районі у зв'язку з переходом права власності на нежилу споруду (договір купівлі-продажу від 20 серпня 1996 року), в тому числі:
- строком на 49 років площею 0,14 га за рахунок земель, відведених управлінню побутового обслуговування населення згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від
3
6 березня 1978 року № 311/21 "Про відведення додаткової земельної ділянки Управлінню побутового обслуговування населення міськвиконкому по вул. Глибочицький під будівництво виробничого корпусу "Будинок побуту"; - строком на 8 років площею 0, 01 га за рахунок земель міської
забудови На підставі цього рішення 14 липня 1999 року між Київською міською Радою та ОСОБА_1 був укладений договір тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, реєстраційний номер № 91-5-00065.
Договори укладені у відповідності до вимог Постанови Кабміну України від 17.03.93 року № 197 „ Про форму договору на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), що діяла до березня 2004 року.
Крім того, ст. 2 Закону України „ Про оренду землі" ( у редакції, що діяла на момент підписання укладених договорів ) передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором, оренди землі.
Ст. 14 Закону України „Про оренду землі" (у редакції, що діяла на дату підписання спірних договорів, визначено, що істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:
1)об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди;
2)орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення й перегляду);
3)цільове призначення, умови використання й збереження якості землі; 4)умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 5)існуючі обмеження й обтяження щодо використання земельної ділянки;
7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
8) відповідальність сторін.
Відповідно ж до положень ст. 153 ЦК УРСР ( у редакції Закону 1963 року з наступними змінами), який діяв на момент укладення спірних договорів, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди. Положення даної статті не містять умов та підстав, за якими договори можуть бути визнані неукладеними, тому суд відмовив у визнання договорів оренди неукладеними, позов ж про визнання спірних договорів недійсними позивачем не заявлявся.
4
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.