ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29.09.2008 р. № 1/52
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр ім. Шевченка Т.Г.», Громадського об’єднання «Руські України», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394 ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_394, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_273, ОСОБА_487
До Міністерства культури і туризму України
Про визнання нечинним і скасування наказу Міністерства культури і туризмувід 18.01.2008 № 1
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Бачун,
судді В.М.Кочан, Н.Є.Блажівська
Секретар О.В.Саратова
Представники:
Від позивачів:
ТОВ «Сінема-Центр»: Закревська Є.О. –п/к (дов. від 27.02.08 р.)
ТОВ «Кінотеатр ім. Т.Г.Шевченка»: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08р.)
ГО «Руські України»: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 15.08.08 р.)
ОСОБА_313: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_117: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_469: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_468: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_472: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_184: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_115: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
ОСОБА_296: Воробйов О.Б. –п/к (дов. від 01.08.08 р.)
Від відповідача: ОСОБА_297 –голов.спец. (дов. від 19.10.07 р. №1343/9/13-07), Данилевич О.Й. –п/к (дов. від 28.03.08 р. №320/9/13-08), ОСОБА_298 –п/к (дов. від 23.09.08 р. №1086/6/13-08)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання нечинним і скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 18.01.08 р. №1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів».
В судовому засіданні 29.09.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Міністерства культури і туризму від 18.01.08 р. №1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів»Державну службу кінематографії зобов’язано не видавати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) державною мовою на фільмокопії мови оригіналу.
Позивач –ТОВ «Сінема-Центр»- вважає, що наказ прийнятий без законних підстав всупереч чинного законодавства та порушує права позивача з таких підстав.
В преамбулі наказу зазначено, що він виданий на виконання ч. 2 ст. 14 Закону України «Про кінематографію». Позивач вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки наказ суперечить зазначеній законодавчій нормі, яка передбачає, що перед розповсюдженням в Україні іноземних фільмів обов’язково має бути виконано одну з таких умов: озвучено українською мовою, дубльовано українською мовою або субтитровано українською мовою. При цьому, прямо зазначено, що ці фільми також можуть бути озвучені, дубльовані або субтитровані мовою національних меншин.
Позивач вважає, що цим положенням прямо передбачено можливість озвучення (дублювання) іноземного фільму однією мовою і субтитрування іншою, наприклад, субтитрування державною мовою і озвучення (дублювання) мовою національних меншин або навпаки.
Також позивач не погоджується з тим, що наказ відповідає ст. 6 Закону України «Про кінематографію», яка містить відсилання до ст. 10 Конституції України у питанні використання мов у галузі кінематографії.
Конституцією України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України, тоді як оскаржуваним наказом порушується положення щодо вільного розвитку, використання і захисту російської та інших мов національних меншин України, гарантованого Конституцією.
Така позиція відповідача, на думку позивача, унеможливлює поширення та демонстрування фільмів, озвучених, дубльованих чи субтитрованих російською мовою або мовами інших національних меншин, тобто представники національних меншин всупереч ст. 10 Конституції України взагалі втрачають можливість дивитись іноземні фільми, озвучені, дубльовані або субтитровані рідною мовою.
Крім того, позивач не погоджується з тим, що оскаржуваний наказ прийнятий на виконання рішення Конституційного Суду України від 24.12.07р. «Про офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України «Про кінематографію», оскільки в цей день Конституційний Суд України не приймав жодного рішення; аналіз рішення Конституційного суду України від 20.12.07 р., на думку позивача, не дає підстави для висновку про те, що не може бути видане державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) державною мовою на фільмокопії мови оригіналу.
Також позивач зазначає, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.06р. №20 «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів»було передбачене положення, аналогічне тому, що міститься в оскаржуваному наказі, але дане положення визнане нечинним та скасоване рішенням Київського апеляційного господарського суду від 17.10.06 р. саме з мотивів невідповідності Конституції України.
Оскаржуваним наказом фактично звужено порядок розповсюдження і демонстрування фільмів, встановлений ст. 14 Закону України «Про кінематографію», що є недопустимим.
Позивачі –ТОВ «Кінотеатр ім. Шевченка Т.Г.», Громадське об’єднання «Руські України»та фізичні особи –свої позовні вимоги додатково обґрунтовують таким чином.
Позивачі вважають, що рішення Конституційного Суду України від 20.12.07 р. поширюється лише на нові фільми, озвучені іноземною мовою, що відрізняється від державної мови або мови національних меншин України; рішення не стосується питань порядку дублювання, озвучення або субтитрування іноземних фільмів на мови іноземних меншин, одночасно визнаючи за ними таке право.
На законодавчому рівні порядку дублювання (озвучення, субтитрування) фільмів мовами національних меншин не визначено, тоді як використання виключно державної мови буде порушенням прав національних меншин.
Також позивачі вважають, що іноземні фільми, дубльовані російською мовою або російські фільми для України є фільмами, дубльованими або виготовленими мовою національної меншини і додаткове дублювання їх не потребується.
Відповідач –Міністерство культури і туризму України –проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Оскаржуваний наказ прийнято на виконання ст. 14 Закону України «Про кінематографію», якою визначено, що розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюється відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів, а також з врахуванням висновків Конституційного Суду України від 20.12.07р. (оприлюднене 24.12.07 р.), згідно якого, на думку відповідача, іноземні фільми не підлягають розповсюдженню та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не озвучені чи не субтитровані державною мовою, а центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії не має права надавати суб’єктам кінематографії право на розповсюдження і демонстрування таких фільмів та видавати відповідне державне посвідчення.
Виконання припису щодо обов’язкового дублювання (озвучення, субтитрування) фільмів українською мовою не обмежує право розповсюджувачів на дублювання або озвучення чи субтитрування іноземних фільмів мовами національних меншин.
Згідно п. 10 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 р. №1315 Державна служба кінематографії відмовляє у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення, якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу.
Крім того, відповідач посилається на те, що поняття «іноземний фільм», «дубльований іноземний фільм»та «озвучений іноземний фільм», «субтитрований іноземний фільм»не можуть змішуватись та підмінюватись.
В ч. 2 ст. 14 Закону України «Про кінематографію»законодавець вживає поняття саме «іноземний фільм», а не «дубльований іноземний фільм»(«озвучений іноземний фільм», «субтитрований іноземний фільм»).
Таким чином, ст. 14 Закону не передбачає субтитрування, озвучення чи дублювання «дубльованого іноземного фільму», тоді як вказано, що дублюванню (озвученню) підлягає саме «іноземний фільм».
Щодо субтитрування фільму, то ст. 3 Закону чітко вимагає здійснення перекладу саме з мови оригіналу фільму, про що свідчить визначення поняття «субтитрування фільму».
У рішенні Конституційного Суду України від 20.12.07 р. також вживається термін «іноземний фільм», а не «дубльований іноземний фільм»чи «озвучений іноземний фільм».
Крім того, відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ не має нормативно-правового характеру, тоді як є оперативно-розпорядчим, у зв’язку з чим підстав розглядати його в порядку ст. 171 КАС України немає.
10.07.08 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України розглянуто в касаційному порядку скаргу заступника Генерального прокурора України на постанову господарського суду м. Києва від 22.06.06 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.06 р. За результатами касаційного розгляду постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.06 р. в частині задоволенні позовних вимог про визнання нечинними 2, 2 і 12 пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.06 р. №20 «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів»скасовано та залишено в силі постанову господарського суду м. Києва від 22.06.06 р. про відмову в задоволенні позову в цій частині; в частині визнання нечинним та скасування п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.06 р. №20 «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів»постанова Київського апеляційного господарського суду залишена без змін.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
По-перше , ознайомлення з оскаржуваним наказом від 18.01.08 р. №1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів»свідчить про те, що він є організаційно-розпорядчим актом, а не нормативним, тому суд розглядає спір в загальному порядку, а не в спеціально передбаченому ст. 171 КАС України порядку.
Зокрема, питання про нормативний характер оскаржуваного наказу було предметом розгляду Міністерством юстиції України при подачі наказу на реєстрацію, і висновком від 26.01.08 р. Мін’юст встановив, що наказ не підпадає під ознаки нормативно-правового акту, тому не підлягає державній реєстрації.
Окремо суд зазначає, що нормативний характер мають аналогічні зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.06 р. №20 (в якості відмови у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення вказано відсутність дублювання (озвучення, субтитрування) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу), тоді як оскаржуваний наказ №1 від 18.01.08 р. фактично дублює це положення на рівні організаційно-розпорядчого акту.
Незважаючи на індивідуальний характер акту, суд прийняв до провадження позовні заяви про його оскарження від осіб (юридичних та фізичних), місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим, так як попередньо у провадженні суду вже знаходилася справа щодо оскарження цього ж наказу від 18.01.08 р. №1.
По-друге , щодо розгляду позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
Згідно змісту позовних вимог принциповим питанням, що викликало спір, є наявність або відсутність можливості (права) здійснювати дублювання (озвучення, субтитрування) українською мовою іноземних фільмів не з фільмокопії оригіналу, а з фільмокопії будь-якою іншою мовою, на яку попередньо дубльовано фільмокопію оригіналу.
Ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 20.12.07р. по справі №1/46-2007 (справа про розповсюдження іноземних фільмів) свідчить про те, що при розгляді зазначеної справи та винесенні рішення вказане вище спірне питання не було предметом дослідження. Предметом розгляду у Конституційному Суді України було питання: « чи слід розуміти слова «іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою...» у той спосіб, що суб'єкти кінематографії не можуть отримати право на розповсюдження іноземного фільму, якщо цей фільм не дубльований або не озвучений чи не субтитрований українською мовою» (п. 5 рішення). Необхідність звернення до Конституційного Суду України виникла в тому контексті, що має практика видачі прокатних посвідчень щодо іноземних фільмів, дубльованих російською мовою як мовою однієї з національних меншин, що передбачено ст. 14 Закону України «Про кінематографію».
Конституційний Суд України у своєму рішенні надав відповідь на це питання, дійшовши висновку про те, що дублювання (озвучення, субтитрування) українською мовою іноземних фільмів для видачі їм прокатних посвідчень є обов’язковим і не є порушенням Конституції України, а також не порушує прав національних меншин на використання своєї мови в галузі кінематографії. В той же час, питання щодо можливості розуміти під поняттям «іноземний фільм»не лише фільмокопії на мові оригіналу, а й фільмокопії, продубльованої іншою мовою, предметом конституційного розгляду не було.
За таких обставин висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20.12.07 р. по справі №1/46-2007, не могли бути підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а також не впливають на рішення по справі.
Як було зазначено вище, принциповим питанням, що має бути вирішене для прийняття рішення по суті, є зміст поняття «іноземний фільм», що не визначене прямо у Законі України «Про кінематографію»або іншими законодавчими актами, прийнятими на його виконання.
Закон України «Про кінематографію»безпосередньо технічні стандарти, норми та правила розповсюдження і демонстрування фільмів не встановлює, натомість, ст. 14, 15 Закону повноваження з цього питання відносить до компетенції Кабінету Міністрів України та Міністерству культури і туризму України.
Станом на день прийняття рішення по справі правила розповсюдження і демонстрування фільмів регулюються Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 р. №1315.
Зокрема, згідно Положення під кінотеатральним правом розповсюдження фільму розуміється тиражування фільмокопій на кіноплівці, передання їх у прокат, оренду (п. 2); прокатне посвідчення видається на кожний фільм і кожну фільмокопію на кіноплівці.
Таким чином, розповсюдження фільмів на території України (в тому числі, іноземних фільмів) є фактично передачею фільмокопій власником кінотеатрального права кіновидовищним закладам.
Між тим, ст. 3 Закону містить визначення поняття «фільмокопія»: нею є примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму, якими, в свою чергу, є матеріальні носії оригіналу твору кінематографії, використання яких дає можливість (тиражувати) фільмокопії.
Вихідним для визначення фільмокопії є оригінал твору, який передбачає використання оригінального мовного ряду (мови створення фільму).
Таким чином, отримуючи прокатне посвідчення, власник кінотеатрального права отримує право розповсюдження фільмокопій як матеріальних носіїв оригіналу твору, що мають бути дубльовані (озвучені, субтитровані) українською мовою згідно ст. 14 Закону.
З врахуванням визначень ст. 3 Закону дублювання (озвучення, субтитрування) фільму українською мовою має відбуватися з фільмокопії оригіналу.
Відповідно, поняття «іноземний фільм», що використане в ст. 14 Закону, стосується виключно фільмокопії оригіналу, тоді як підстав для поширення цього поняття на фільми, дубльовані (озвучені, субтитровані) українською з фільмокопії, що в свою чергу є дубльованою (озвученою, субтитрованою) з мови оригіналу на іншу мову, відсутні.
Крім того, суд приймає до уваги, що станом на день прийняття рішення по справі ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі положення ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.06 р. №20 «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів», якою внесено відповідні зміни до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.
Тобто, станом на день прийняття рішення по справі на рівні нормативно-правового акту - постанови Кабінету Міністрів України - закріплене правило, що міститься у оскаржуваному наказі оперативно-розпорядчого характеру.
Згідно чинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.06 р. №20 для одержання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Держкіно фільмокопію на кіноплівці –для власників кінотеатральних прав, на інших носіях –для власників телевізійних прав, прав домашнього відео, яка відповідає технічним вимогам для перегляду, дубльована (озвучена, субтитрована) українською мовою (п. «г»ч.6 Положення); Держкіно відмовляє у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення, якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу (п. «б»ч. 10 Положення).
За таких обставин оскаржуваний наказ є таким, що відповідає законодавчим актам вищої юридичної сили, тому підстави для визнання його незаконним відсутні.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр ім. Шевченка Т.Г.», Громадського об’єднання «Руські України», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193 ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293 ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394 ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_394, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_70 ОСОБА_488, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_273, ОСОБА_487 про визнання нечинним і скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 18.01.08 р. №1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів»- відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя Бачун О.В.
Судді Кочан В.М.