ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 5023/3711/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

апелянта: ОСОБА_1 (дов. б/н від 31.08.2012р.),

кредитора ПАТ «Кредитпромбанк»: Криженко О.М. (дов. №378 від 09.10.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівеа" (вх.№1512Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року по справі №5023/3711/11,

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Залізничний порт,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Тавільжанка,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року (суддя Міньковський С.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Лівея" про залишення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору без розгляду.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012 року нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівея", код ЄДРПОУ 37700590, місцезнаходження: м.Київ, вул. Чорногірська, буд. №17/14.

Зобов'язано ТОВ "Лівея" повернути нежитлові приміщення в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_4 арбітражному керуючому ОСОБА_7 повернути грошові кошти ТОВ "Лівея" у розмірі 1550000 грн., що були сплачені товариством за придбання нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівея" з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року по справі №5023/3711/11 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені заяви арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012 року нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівея", код ЄДРПОУ 37700590, місцезнаходження: м.Київ, вул. Чорногірська, буд. №17/14 - відмовити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням господарського суду м.Києва від 13.02.2013р. у справі №5011-9/11223-2012 вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу за заявою ПАТ «Кредитпромбанк» було розглянуто, у задоволенні цих вимог відмовлено у повному обсязі. За таких обставин, на думку апелянта, враховуючи приписи ч.2 ст.80 ГПК України розгляд заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_4- арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу мав бути припиненим за наявності рішення господарського суду м.Києва від 13.02.2013р. по справі №5011-9/11223-2012, який в межах своєї компетенції вирішив господарській спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, судом при винесенні оскаржуваної ухвали від 23.04.2013р. було грубо порушено вимоги ст.35 ГПК України та було застосовано приюдицію фактів, встановлених ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2012р. у справі №5023/3711/11 про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_5 Висновки щодо неналежного виконання ОСОБА_5 обов'язків ліквідатора є оціночними судженнями суду, зробленими судом за результатами надання оцінки наявним у матеріалах конкретної справи документів, проте не встановленими фактами, якими є дії чи події.

Як зазначає апелянт, при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом не було враховано та взагалі не надана оцінка поданим на заперечення заяви ліквідатора ОСОБА_7 доказам, а саме:

- рецензії від 13.03.2013р. №13/03-1 на звіт про незалежну оцінку спірних нежитлових приміщень, в якому зроблений висновок, що звіт про незалежну оцінку спірних нежитлових приміщень, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги» класифікується за ознакою п.67 НС №1, як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки;

- акту перевірки Міністерством юстиції України арбітражного керуючого ОСОБА_5, виконаного на вимогу ухвал господарського суду Харківської області у справі №5023/3711/11 від 17.09.2012р., згідно якого порушень під час продажу майна, у тому числі щодо неповідомлення ПАТ «Кредитпромбанк» про вартість, місце, час продажу спірного майна - не виявлено.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник ПАТ «Кредитпромбанк» у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №4355 від 28.05.2013.) проти апеляційної скарги заперечує та просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Арбітражний керуючий, боржник та інші кредитори у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 15.05.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта та кредитора-ПАТ «Кредитпромбанк», дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

16.05.2011р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ініціюючого кредитора -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Постановою господарського суду Харківської області від 18.07.2011р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_8 (Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_2 від 27.02.2010 року), якого зобов'язано до 18.01.2012р. виконати ліквідаційну процедуру банкрута.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2012 року призначено ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_5 (ліцензія серія АВ №498990 від 17.11.2009р.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі №5023/3711/11 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4. Призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_7. Зобов'язано Державний орган з питань банкрутства Міністерства юстиції України здійснити перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_5

24.09.2012р. до суду надійшла заява від ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012р. нежитлових приміщень в літ "А" , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором ОСОБА_5 та ТОВ "Лівея" на загальну суму 1 550 000 грн., з тих підстав, що укладення цього договору створює обставини, які перешкоджають відновленню платоспроможності банкрута, договір є збитковим, відчуженням цієї нерухомості було завдано збитки заставному кредитору ФОП ОСОБА_4 ПАТ "Кредитпромбанк".

23.04.2013р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012 року нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівея". Зобов'язано ТОВ "Лівея" повернути нежитлові приміщення в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_4 арбітражному керуючому ОСОБА_7 повернути грошові кошти ТОВ "Лівея" у розмірі 1550000 грн., що були сплачені товариством за придбання нерухомого майна.

Ухвала обґрунтована тим, що продаж нерухомого майна - нежитлових приміщень в літ "А" , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що були в іпотеці, було здійснено за спірним договором в порушення норм ст. 12 Закону України "Про іпотеку" - без погодження іпотекодержателя - банку та те, що фактично дії колишнього ліквідатора ОСОБА_5 щодо відчуження нерухомого майна банкрута, без згоди заставодержателя та за заниженою ціною, свідчить про намагання ліквідатора здійснити за спрощеною процедурою банкрутства (ст.47-49 Закону про банкрутство) ліквідацію ФОП не прозоро з метою уникнення від сплати боргів заставному кредитору у обсязі, який є достатнім та зрозумілим та направленим на найбільш повне задоволення вимог кредитора при виконанні ліквідаційної процедури.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону про банкрутство в повноваження ліквідатора входить подавати до господарського суду заяви про визнання недійсним угод боржника з підстав, передбачених ст.17 Закону про банкрутство.

Частиною 4 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011р. визначено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження у такій справі, в тому числі про: визнання недійсним правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором).

За приписами ч.1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання недійсним правочину є невідповідність змісту правочину нормам вказаного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Відповідно до статті 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вже зазначалось, ліквідатор ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012 року нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівея".

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 спірного договору майно, що відчужується за цим договором, складається з: нежитлових приміщень в літері А, загальною площею 277 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_4 на праві приватної власності. (а.с.122-125 т.6).

Відповідно до п.2.1 договору продаж нежитлових приміщень згідно протоколу №1 проведення аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 15.06.2012р. вчиняється за 1 550 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір підписано з боку продавця арбітражним керуючим ОСОБА_5, а з боку покупця директором ОСОБА_10

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.7 ст.48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент підписання угоди) майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Статтею 30 Закону про банкрутство передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщання про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)".

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2012р. між арбітражним керуючим ОСОБА_5, замовником, та Приватним підприємством "Центр оцінки та юридичної допомоги", виконавцем, підписана угода про виконання робіт з незалежної оцінки майна, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з незалежної оцінки нежитлових приміщень (в літ.А) загальною площею 275,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.128-129 т.6).

Відповідно до п.4.1 договору від 08.05.2012р. після завершення робіт виконавець надає замовнику звіт про незалежну оцінку, оформлений належним чином.

Відповідно до звіту оцінювач використав порівняльний та дохідний підходи та з метою визначення вартості майна для продажу в процедурі ліквідації встановив ліквідаційну вартість майна у розмірі 1 550 000,00 грн.

Як зазначається арбітражним керуючим ОСОБА_7 в заяві про визнання угоди недійсною, відповідно до висновку про вартість майна до звіту №2-3/04/11 від 22.04.2011р. суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11 ринкова вартість нежитлових приміщень в літ.А загальною площею 275,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 становить 4 400 000,00 грн., а відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 27.07.2012р., виготовленого оцінювачем ТОВ «Українська експертна група» ринкова вартість нежитлових приміщень становить 8 777 460,00 грн. За таких обставин, встановлення факту продажу нежитлових приміщень боржника за заниженою вартістю за результатами дослідження проведеної ліквідатором ОСОБА_7 оцінки цього проданого майна є однією з підстав для визнання спірної угоди недійсною.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджено Постановою №1440 від 10.09.2003р. Кабінету Міністрів України, встановлено, що ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Одночасно, ліквідаційна вартість - це вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Строк експозиції - це строк, протягом якого об'єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів.

Відповідно до п.28 вказаного нормативно-правового акту одним із способів визначення ліквідаційної вартості є застосування до визначеної ринкової вартості об'єкта оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об'єкта оцінки.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що ринкова та ліквідаційна вартість визначаються з різною метою. Зокрема, встановлення ліквідаційної вартості майна встановлюється з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об'єкта оцінки та продажу відповідної нерухомості у скорочені строки.

В матеріалах справи міститься рецензія Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» від 13.03.2013р. №13/03-1 на «Звіт про незалежну оцінку майна: нежитлових приміщень (в літ.А), загальною площею 275,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2», в якому зроблений висновок, що під час проведення оцінки, результати якої викладено у вищезазначеному звіті методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна. Звіт про незалежну оцінку спірних нежитлових приміщень, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги» класифікується за ознакою п.67 НС №1, як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки. (а.с.46-49 т.7)

14.05.2012р. у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціон" №10-1 (13) було розміщено оголошення Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" про проведення 15.06.2012р. о 15-00 год. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 111А, оф.4, аукціону по продажу майна банкрута Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а саме: нежитлових приміщень (в літ.А) загальною площею 275,7 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2. (а.с.118-120 т.6).

У відповідності до свідоцтва серії КВ №184229-7229ПР про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газета "Товарообіг та аукціон" за сферою розповсюдження є загальнодержавною. (а.с.121 т.6)

15.06.2012р. відбувся аукціон, про проведення якого складено протокол №1, затверджений Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" та ліквідатором Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_5, відповідно до якого переможцем торгів з продажу нежитлових приміщень (в літ.А) загальною площею 275,7 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівеа", яке придбало відповідне майно за ціною 1 550 000,00 грн. (а.с.114 т.6).

Відповідно до ч.10 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

21.06.2012р. між ліквідатором банкрута Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівеа", покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. (а.с.122-123 т.6).

Як свідчать матеріали справи, покупець здійснив оплату придбаного на аукціоні майна у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (платіжне доручення №1 від 02.08.2012р., №3 від 27.09.2012р. та листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, в якому зазначено, що на депозитному рахунку нотаріуса дійсно знаходяться грошові кошти у сумі 1 550 000,00 грн., отримані від продажу нежитлових приміщень в літ.А, загальною площею 277 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.)

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірний договір купівлі-продажу був укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо посилання арбітражного керуючого в заяві про визнання угоди недійсною на те, що продаж спірного майна, що були в іпотеці банку, було здійснено в порушення норм ст. 12 Закону України "Про іпотеку" - без погодження іпотекодержателя - банку, а також те, що приписами ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, колегія суддів зазначає наступне.

Статтю 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено абзацом 5, а саме, повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення. (Закон України №3795-VI від 22.09.2011р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг").

Закон України №3795-VI від 22.09.2011р. набув чинності 16.10.2011р. При цьому, п.2 Прикінцевих положень зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

За таких обставин, дане посилання арбітражного керуючого на відповідні приписи ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпідставними.

Відповідно до п.3 Листа №01-06/1481/11 від 26.10.2011р. Вищого господарського суду України "Про Закон України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб - підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Також, є необґрунтованими посилання арбітражного керуючого на приписи ст.12 Закону України "Про іпотеку", за змістом яких правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, враховуючи наступне.

Відповідно до п.8 Рекомендацій №04-5/1193 від 04.06.2004р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України "Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.1 Постанови №15 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а доповнюють його, зокрема: згідно з частиною третьою статті 23 Закону України №255-IV від 18 листопада 2003р. "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", частиною другою статті 33 Закону України №898-IV від 5 червня 2003р. "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

У відповідності до п.1 вказаної Постанови за відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в системному взаємозв'язку з приписами інших законів. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Також, є необґрунтованим посилання арбітражного керуючого ОСОБА_7 на те, що арбітражним керуючим ОСОБА_5 неналежно виконувались покладені на нього обов'язки ліквідатора, що призвело до порушень ліквідатором прав та інтересів кредиторів банкрута, оскільки зазначене стосується лише діяльності арбітражного керуючого та не впливає на юридичну оцінку спірних правовідносин.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на рішення господарського суду м.Києва від 13.02.2013р. по справі №5011-9/11223-2012, який в межах своєї компетенції вирішив господарській спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тому відповідно до приписів ч.2 ст.80 ГПК України розгляд заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_4- арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу мав бути припиненим, колегія суддів зазначає, що суб'єктний склад сторін у справі №5023/3711/11 та справі №5011-9/11223-2012 є різним, що виключає можливість використання фактів, встановлених господарським судом м.Києва, в якості преюдиції в межах даної справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року по справі №5023/3711/11 слід скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівеа" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року по справі №5023/3711/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012 року нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівея", код ЄДРПОУ 37700590, місцезнаходження: м.Київ, вул. Чорногірська, буд. №17/14- відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в особі арбітражного керуючого ОСОБА_7 (АДРЕСА_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівеа» (01103, м.Київ, вул.Чорногірська, 17/14, код ЄДРПОУ 37700590) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 03.06.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.

Суддя Хачатрян В.С.