Справа №461/1085/13- ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/заочне/
27 травня 2013 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.,
при секретарі - Куц Н.З.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,
встановив:
позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним договору поруки №010/08-3/3315/в/1 від 13.11.2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 та договору поруки №010/08-3/3315/в/1 від 24.02.2009 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що в другій половині грудня 2012 року він дізнався про те, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.10.2009 року з метою забезпечення виконання рішення цього ж суду від 24.09.2010 року та зобов'язання його дружини і ОСОБА_3 за кредитним договором від 13.11.2007 року №101/08-3/3315/н, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». З метою забезпечення зазначеного зобов'язання 13.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно умов якого остання, як поручитель, взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які випливають з умов згаданого кредитного договору. 24.02.2009 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено додатковий договір до вказаного вище договору поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язалась відповідати перед банком за виконання умов договору ОСОБА_3, зокрема: повернути кредит в сумі 300000,00 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, передбачені кредитним договором в повному обсязі. Зазначає, що на момент укладення зазначених договорів поруки та додаткового договору до договору поруки квартира, на яку накладений арешт була об'єктом спільної сумісної власності, а правочини, укладені ОСОБА_5 виходили за межі дрібних побутових, укладені без його відома та згоди, всупереч вимогам ст.65 СК України, ст.ст.368, 369 ЦК України. Відтак, вказані договори поруки слід визнати недійсними.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в ньому обставинам, просили такий задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи (а.с.34), про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Третя особа заявлений позов підтримала та просила задовольнити такий з підстав, викладених у ньому.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №010/08-3/3315/в, відповідно до умов якого останній було надано кредит в розмірі 300000,00 доларів США для споживчих цілей (а.с.10).
В подальшому, 13.11.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором кредиту, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №010/08-3/3315/в/1, відповідно до умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникають із кредитного договору №010/08-3/3315/в від 13.11.2007 року (а.с.11-12).
24.02.2009 року між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено додатковий договір до договору поруки №010/08-3/3315/в/1 від 13.11.2007 року, відповідно до умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникають із кредитного договору №010/08-3/3315/в від 13.11.2007 року та додаткового договору №1 від 02.06.2008 року, додаткового договору №2 від 24.02.2009 року до нього (а.с.13).
27.10.2009 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова, з метою забезпечення виконання можливого майбутнього рішення суду, було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_3, ОСОБА_5 на усіх рахунках та на рухоме і нерухоме майно, яке належить їм на праві власності на суму 309870,16 доларів США (а.с.14).
24.09.2010 року Галицьким районним судом м. Львова було ухвалено рішення, згідно якого стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 309870,16 доларів США та 1950,00 грн. судових витрат (а.с.15).
Як вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частинами 3,4 цієї ж статті встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином суд приходить до переконання, що договір поруки, оскільки він є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання, не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, позивачем та його представником, всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України, на надано доказів, якими б обґрунтовувалися позовні вимоги, а відтак відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними у зв'язку із відсутністю згоди позивача на їх укладення та задоволення позову.
Така позиція суду, узгоджується із роз'ясненнями наданими Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.п.2, 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Щодо клопотання представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, суд відхиляє таке, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаного клопотання і таке нічим не обґрунтовано.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» надано роз'яснення, що у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, ст.65 СК України, ст.ст. 203, 215, 216, 553, 554 ЦК України, суд -
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте Галицьким районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.М.Ванівський