АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження№ 22ц/790/3229/13

Справа №2026/1192/2012 Головуючий 1 інстанції Дем'яненко І.В.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Люботинської міської ради Харківської області в особі міського голови ОСОБА_4, Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю міського голови м. Люботин Харківської області ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Люботинської міської ради Харківської області в особі міського голови ОСОБА_4, Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю міського голови м. Люботин Харківської області ОСОБА_4

В обґрунтування вимог вказала, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року визнано неправомірною бездіяльність міського голови м. Люботин Харківської області ОСОБА_4 щодо розгляду звернень ОСОБА_3

Внаслідок того, що невлаштоване водовідведення по пров. Східному наземні води продовжують йти через її двір, в результаті чого підмивається фундамент житлового будинку та надвірних будівель, 1:2 частина яких є її власністю, затоплюється колодязь, наноситься мул на земельну ділянку.

Просила стягнути на її користь з казначейського рахунку Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області завдану їй Люботинською міською радою в особі міського голови ОСОБА_4 майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 100000 грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідачів - Люботинської міської ради Харківської області та Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Третя особа - ОСОБА_5 просила розглядати справу без її участі.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 13 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що міська рада м. Люботин Харківської області в особі міського голови неналежним чином виконує свої обов'язки щодо контролю за станом благоустрою, забезпечення організації ремонту дороги та улаштування водовідведення по пров. Східному, чим порушує її права та законні інтереси, наносить шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження заподіяння їй шкоди, наявності протиправної поведінки з боку відповідача та наявності причинного зв'язку між цією шкодою та протиправними діями чи бездіяльністю відповідача.

Вказаний висновок колегія суддів вважає вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилом частин 1, 2 та 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.2009 року належить 1:2 частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ( а.с. 78 - 79 ).

10.10.2012 року комісією було обстежено ґрунтову дорогу по пров. Східному та встановлено, що після обробки автогрейдером дорога знаходиться у задовільному стані. Усунення претензій ОСОБА_3 можливе лише за умов облаштування нею водовідведення з території домоволодіння або зведення підпірної стінки. Пониження рівня дороги неможливе ( а.с. 40 ).

Відповідно до вимог ст. ст. 322, 323 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ОСОБА_3 як власник частини домоволодіння має вживати заходів, направлених на утримання та збереження майна, в тому числі, і щодо улаштування водовідведення на території свого домоволодіння, тощо.

Посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що постановою адміністративного суду визнано неправомірною бездіяльність відповідача, який завдав їй шкоду, а тому у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України, вказана обставина не підлягає доказуванню, судовою колегією не приймаються.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано неправомірною бездіяльність міського голови м. Люботин ОСОБА_6 щодо розгляду та вирішення її звернень. Зазначено також, що в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити благоустрій дороги та улаштувати водовідведення по АДРЕСА_1, такі дії не входять в обов'язки міського голови ( а.с. 9 ).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим.

Суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді