Справа № 1323/6452/12 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.
Провадження № 11/783/524/13 Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Галина В.П., Марітчака Т.М.
при секретарі Кириченку О.М.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.
захисника-адвоката ОСОБА_1
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2
засудженої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові
кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2013 року, -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженку м. Санкт-Петербурга РФ, жительку АДРЕСА_1, із вищою економічною освітою, офіційно непрацюючу з січня 2010 року, маючу на утриманні дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судиму,
засуджено за ст. 191 ч.1 КК України два роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади; за ст. 191 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком два роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Згідно вимог ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь останнього 32 тис. 52 грн. 81 коп. матеріальної шкоди та 5 тис. моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 на підставі трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 4265,91 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_7 на продуктовому ринку м. Дрогобича за місцем його трудової діяльності у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування в якості розрахунку за придбаний ним товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної № 34879 від 28 липня 2011 року, які були їй ввірені суб'єктом господарювання ОСОБА_7 для подальшої передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду на зазначену суму.
Крім цього, ОСОБА_3, повторно, використовуючи свою посаду супервайзера у ФОП ОСОБА_4, згідно трудового договору від 15 січня 2010 року та будучи матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 4797,72 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_8 на продуктовому ринку в м. Стрию, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної № 36324 від 08 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші, які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_8, для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 4797,72 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 2234,94 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_8 на продуктовому ринку в м. Стрию, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної №37666 від 17 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші, які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_8, для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 2234,94 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 4622,40 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_8 на продуктовому ринку в м. Стрию, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної № 38372 від 22 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_8, для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 4622,40 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 3675,54 грн., які отриману від ФОП ОСОБА_9 в гуртівні "ІНФОРМАЦІЯ_5" в АДРЕСА_2, де останній здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний ним товар у ФОП ОСОБА_4, згідно видаткових накладних № 33271 від 19 липня 2011 року, №34309 від 26 липня 2011 року, №37542 від 16 серпня 2011 року, №40575 від 06 вересня 2011 року, тобто привласнила гроші, які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_9, для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 3675,54 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, як матеріально-відповідальна особа, вчинила привласнення грошей в сумі 2708,65 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_10 на продуктовому ринку м. Дрогобич, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної №36890 від 11 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші, які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_10 для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 2708,65 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4 за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 2790,69 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_11 на продуктовому ринку м. Дрогобича, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткових накладних №35864 від 04 серпня 2011 року, №37980 від 18 серпня 2011 року, №37909 від 18 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_11, для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 2790,69 грн.
Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді супервайзера ФОП ОСОБА_4, за умовами трудового договору від 15 січня 2010 року, будучи матеріально-відповідальною особою, повторно, з корисливих мотивів, вчинила привласнення грошей в сумі 6956,96 грн., які отримала від ФОП ОСОБА_12 в готельному комплексі "ІНФОРМАЦІЯ_6" АДРЕСА_3, де остання здійснює свою господарську діяльність у сфері ресторанного господарства, в якості розрахунку за придбаний нею товар у ФОП ОСОБА_4 згідно видаткових накладних №33224 від 19 липня 2011 року, №35529 від 02 серпня 2011 року, №38508 від 23 серпня 2011 року, №39393 від 30 серпня 2011 року, тобто привласнила гроші які були ввірені їй суб'єктом господарювання ОСОБА_12 для подальшої їх передачі в касу ФОП ОСОБА_4, чим спричинила шкоду даному підприємству на суму 6956,96 грн.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що з вироком суду в частині призначення покарання (як основного, так і додаткового) ОСОБА_3 та часткового задоволення судом цивільного позову потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3, є явно несправедливим внаслідок його м'якості, оскільки факт каяття ОСОБА_3, а тим більше факт сприяння нею судовому слідству у розкритті злочину не підтверджується жодними доказами, отриманими як в процесі досудового слідства, так і в процесі розгляду справи судом. Так, ОСОБА_3 давала неправдиві свідчення щодо вчинених нею злочинів, вину на досудовому слідстві і в процесі судового розгляду не визнавала, і лише під тиском неспростовних доказів її вини, ОСОБА_3 виключно з метою уникнення суворого покарання змушена була формально визнати свою вину і зробила вона це лише в кінці судового слідства, коли було допитано усіх свідків, потерпілого, досліджено всі докази в справі. Жодного жалю з приводу вчиненого ОСОБА_3 не висловила, а лише намагалась виправдати свої дії, покликаючись на скрутне матеріальне становище та наявність на утриманні малолітньої дитини. Жодних заходів, спрямованих хоча б на усне вибачення перед потерпілим, нею вжито не було ні до винесення судом вироку, ні на момент подачі даної апеляції.
Зазначає, що протягом досудового та судового слідства, ОСОБА_3 намагалася ввести слідство та суд в оману щодо своєї невинуватості, даючи неправдиві покази, надаючи копії банківських квитанцій, які ніби-то підтверджували факт внесення нею коштів на рахунок потерпілого, а не привласнення їх, заявлення клопотань захистом ОСОБА_3 про призначення експертиз, які б мали довести невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, заявлення клопотання про порушення кримінальної справи відносно самого потерпілого.
Наголошує, що покарання, призначене судом ОСОБА_3, є недостатнім для її виправлення, а навпаки буде спонукати її відчувати безкарність за вчинені нею злочини, оскільки, привласнивши значні кошти потерпілого, вона фактично не зазнає тих позбавлень та обмежень, які становлять зміст покарання і спрямовані на її виправлення, запобігання вчиненню нею нових злочинів, а також запобігання вчиненню злочинів іншими особами.
А тому вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, оскільки перебуваючи в кримінально-виконавчій установі в ізоляції від суспільства, ОСОБА_3 зможе сповна осмислити суть свого вчинку і, можливо, стати на шлях виправлення.
Крім цього наголошує, що судом не дано жодної оцінки душевним стражданням потерпілого, про які він зазначав в цивільному позові, не дано жодної оцінки обґрунтуванням позовних вимог потерпілим, а при визначенні розміру заподіяної потерпілому моральної шкоди суд виходив лише з матеріального стану підсудної. При цьому судом не вживались жодні заходи для встановлення матеріального стану підсудної на день винесення вироку.
Просить скасувати вирок міськрайонного суду та постановити вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе основне покарання - у вигляді реального позбавлення волі та додаткове - у вигляді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на три роки і задоволити цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 у повному обсязі.
В запереченні на апеляцію захисник-адвокат ОСОБА_1 зазначає, що вирок суду є законний, просить залишити його без зміни, а апеляцію представника потерпілого без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, засуджену ОСОБА_3 та її захисника-адвоката ОСОБА_1, які заперечили апеляцію та просять вирок суду залишити без зміни, думку прокурора про заперечення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Як вбачається зі змісту апеляції представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 та його пояснень в апеляційній інстанції, останній не оспорює кваліфікацію злочинних дій засудженої ОСОБА_3 та доведеність її вини у вчиненому, а оспорює призначене основне та додаткове покарання у зв'язку із м'якістю та суму задоволеного цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_3 основне та додаткове покарання, міськрайонний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, у вчиненому розкаялась, сприяла судовому слідству розкрити злочини, позитивно характеризується за місцем проживання та посередньо за місцем попередньої праці в ФОП ОСОБА_4, спричинену шкоду обіцяє повністю відшкодувати і просила її стягнути з неї, задовольнивши позов про відшкодування матеріальної шкоди, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6, 2009 р.н.
Окрім цього, колегія суддів враховує і те, що остання на даний час є вагітною, що стверджується довідкою Стрийської жіночої консультації №120 від 16 травня 2013 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що покарання засудженій ОСОБА_3 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується моральної шкоди в сумі 5 тис. грн. в користь потерпілого ОСОБА_4, то така, на думку колегії суддів, правильно стягнута судом І інстанції з врахуванням матеріального та сімейного стану ОСОБА_3
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
Галапац І.І. Галин В.П. Марітчак Т.М.