ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
УХВАЛА
Справа № 54/469 04.06.13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Медіа», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
про стягнення 46561,53 грн.
Суддя Л.М. Шкурдова
при секретарі судового засідання Білецькій О.В.
представники:
від стягувача: Білощук Т.К. (дов. № 26/04 від 26.04.2013 р.)
від боржника: Пількевіч В.В. (дов. № 14з-60 від 22.03.2013 р.);
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2010 р. у справі № 54/469 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 187500,00 грн. боргу, 126112,50 грн. інфляційних втрат, 18154,10 грн. 3% річних, 3317,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
05 травня 2010 року господарським судом міста Києва видано наказ № 54/469 на примусове виконання рішення суду від 24 лютого 2010 року.
До господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 24 лютого 2010 року до 01 серпня 2013 року.
Стягувач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду з посиланням на те, що обставини зазначені боржником, як підстави для відстрочення виконання рішення суду, не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Представник боржника в судових засіданнях підтримав доводи заяви про розстрочення виконання рішення та просив відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2010 року у справі № 54/469 до 01 серпня 2010 року.
Присутній в судових засіданнях представник стягувача заперечував проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2010 року у справі № 54/469.
Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2010 р. у справі № 54/469 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 187500,00 грн. боргу, 126112,50 грн. інфляційних втрат, 18154,10 грн. 3% річних, 3317,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
05 травня 2010 року господарським судом міста Києва видано наказ № 54/469 на примусове виконання рішення суду від 24 лютого 2010 року.
До господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 24 лютого 2010 року до 01 серпня 2013 року.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.
Приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду з позовною заявою зумовлено неналежним виконання відповідачем умов договору № 01/01 від 03.01.2006 року та додатку № 8 від 28.04.2006 р. до нього щодо оплати вартості послуг та робіт, внаслідок чого у відповідача виникла утворилась заборгованість розмір якої станом червень-липень 2006 року становив 187500,00 грн.
Відповідач заяву про розстрочку виконання рішення суду обґрунтовує скрутним фінансово-господарським станом, необхідністю здійснення розрахунків з контрагентами за зовнішньоекономічними контрактами, наявністю дебіторської заборгованості та відсутністю затвердженого у встановленому фінансового плану відповідача, що позбавляє його можливості, як підприємства віднесеного до суб'єкта господарювання державного сектора економіки здійснити розрахунок зі стягувачем.
Проте, саме лише нестабільне скрутне становище боржника, наявність дебіторської заборгованості та зобов'язань перед контрагентами не можуть бути обставинами, що роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення суду у спосіб, встановлений рішенням, та в строки, визначені чинним законодавством України.
Крім того, заявником взагалі не надано суду доказів на підтвердження винятковості вказаних у заяві обставин, що підтверджують винятковість обставин, т наявність підстав для відстрочення виконання законного рішення суду, як то: укладених з контрагентами контрактів, що є підставою виникнення зобов'язань; на підтвердження наявності дебіторської заборгованості та вчиненням заявником дії щодо отримання коштів та можливості їх спрямування на користь стягувача; річного фінансового плану з включенням видатків на погашення заборгованості перед стягувачем.
Слід також зазначити, що фактично боржником вже отримано відстрочку зі сплати вартості послуг та робіт за договору № 01/01 від 03.01.2006 року та додатку № 8 від 28.04.2006 р. до нього враховуючи, що умовами договору встановлені строки оплати вартості наданих послуг в залежності від дати підписання актів здавання приймання виконаних робіт, які підписані у червні-липні 2006 року, проте, ані станом на дату прийняття рішення у даній справі - 24.02.2010 року ані станом на момент звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суді - 28.03.2013 року зобов'язання боржником не виконано .
Отже, враховуючи тривалий час, протягом якого відповідачем не виконані зобов'язання за Договору № 01/01 від 03.01.2006 року та додатку № 8 від 28.04.2006 р. до нього, оскільки заборгованість виникла у 2006 році; негативні фінансові наслідки для позивача зумовлені тривалим невиконанням відповідачем зобов'язань; наявність інфляційних процесів в економіці у період не належного виконання зобов'язання за Договором; відсутність реальних доказів, що підтверджують можливість виконання рішення суду у визначені відповідачем у заяві строки, суд вважає, що заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2010 р. у справі № 54/469 задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2010 р. у справі № 54/469 залишити без задоволення.
Суддя Л.М. Шкурдова