Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 1110/1294/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.09.2012р. селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Ревякіної О.В.,
при секретарі Чичик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - фізична особа підприємець ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір дарування від 02.02.2011 року ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 укладений між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1, та договір дарування від 02.02.2011 року ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 укладений між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2, скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.
Після відкриття провадження у справі до початку розгляду справи позивач подав письмові уточнення та доповнення до позову, просив витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з вбиральні площею 3,40 кв.м., компостної ями, огорожі, вимощення загальною площею 1400 кв.м.; визнати право власності за Компаніївською селищною радою Компаніївського району Кіровоградської області на комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з вбиральні площею 3,40 кв.м., компостної ями, огорожі, вимощення загальною площею 1400 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.02.2011 р. ФОП ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_1 договір дарування ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 В цей же день 02.02.2011 р. ФОП ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 договір дарування ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно належало ФОП ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу комплексу, укладеного 22.10.2010 р. між ним та Компаніївською селищною радою, посвідченого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу ОСОБА_4, який рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2011 р. визнано недійсним (а.с.2-5).
Ухвалою суду від 11.07.2012 р. до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4 (а.с.54).
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнений позов, підтвердив обставини, що були ним викладені у позовній заяві і доповнення до неї.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали в повному обсязі.
Третя особа ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'являлася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову не надала.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 пояснила суду, що підстави для скасування договорів дарування комплексу відсутні, відповідачі є добросовісними набувачами, договори дарування посвідчувалися з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
За договором купівлі-продажу комплексу, укладеного 22.10.2010 р. між Компаніївською селищною радою Компаніївського району Кіровоградської області (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець), продавець передав, а покупець прийняв у власність належний продавцю комплекс за адресою АДРЕСА_1 Комплекс складається з вбиральні цегляної загальною площею 3,40 кв.м., компостної ями, огорожі та вимощення площе. 1400 кв.м., розташований на земельній ділянці, право власності та право користування на яку не оформлялось (а.с.14).
Згідно договору дарування ? частини комплексу від 02.02.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарованим) дарувальник передав безоплатно у власність, а обдарований прийняв в дарунок ? частину комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно договору дарування ? частини комплексу від 02.02.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарованим) дарувальник передав безоплатно у власність, а обдарований прийняв в дарунок ? частину комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.15).
Згідно договору про безоплатне користування комплексом від 04.02.2011 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ФОП ОСОБА_3 в тимчасове безоплатне користування комплекс, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.17).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2011 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 22.10.2010 р., укладений між Компаніївською селищною радою та ФОП ОСОБА_5 Зобов'язано ФОП ОСОБА_5 повернути Компаніївський селищній раді у комунальну власність вказаний комплекс (а.с.6-7).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2011 р. скасовано частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 22.10.2010 р., укладений між Компаніївською селищною радою та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 8-10).
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. залишено без змін (а.с. 11-13).
Відповідно до ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пукт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначає, що відповідно до статей 215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
В даному випадку Компаніївська селищна рада є заінтересованою особою.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.
За вказаних обставин вимоги про визнання договору дарування від 02.02.2011 року ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та договір дарування від 02.02.2011 року ? частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 укладений між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки договори дарування є наступними правочинами, які були вчинені після недійсного правочину.
Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Частина 3 ст. 388 ЦК України зазначає: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є стороною недійсного правочину, за договором дарування є добросовісними набувачами, однак набули майно безвідплатно, вимога про витребування комплексу з їх чужого незаконного володіння підлягає задоволенню, як така, що ґрунтується на законі.
Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, в зв'язку з чим в задоволенні вимоги про скасування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на ? частину комплексу та ОСОБА_2 права власності на ? частину комплексу слід відмовити.
За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З аналізу вказаної норми вбачається, що позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Позов про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, який як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не перебуває з власником у зобов'язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
З огляду на те, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, а також враховуючи, що на даний час право власності зареєстроване за відповідачем, це право власності не скасоване, суд вважає, що звернення позивача з позовом про визнання права власності на спірний комплекс без скасування державної реєстрації права власності за відповідачами, є передчасним.
Виходячи з цього, підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно з підстав визначених ст. 392 ЦК України відсутні.
Згідно ст. 80, 88 ЦПК України суд стягує з позивача на користь держави 429,20 грн. недоплаченого судового збору, та з відповідачів на користь держави 214,60 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 203, 215, 216, 330, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 80, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області задовольнити частково.
Витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 ? частину комплексу що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з вбиральні площею 3,40 кв.м., компостної ями, огорожі, вимощення загальною площею 1400 кв.м. та передати в натурі зазначену ? частину комплексу Компаніївській селищній раді Компаніївського району Кіровоградської області.
Витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 ? частину комплексу що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з вбиральні площею 3,40 кв.м., компостної ями, огорожі, вимощення загальною площею 1400 кв.м. та передати в натурі зазначену ? частину комплексу Компаніївській селищній раді Компаніївського району Кіровоградської області.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 107,30 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 107,30 грн. судового збору.
Стягнути з Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області на користь держави 429,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлений 05 вересня 2012 року.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області О.В. Ревякіна