Справа № 254/1107/13-ц
Провадження № 2/254/760/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
15 травня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого - судді: Данилів С.В.,
за секретаря: Дев'яткіної Я.Д.
без участі сторін.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Донецького юридичного інституту МВС України, третя особа на стороні позивача ГУМВС України в Донецькій області, до ОСОБА_2 про відшкодування вартості навчання,
В С Т А Н О В И В:
позивач Донецький юридичний інститут МВС України звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовом ОСОБА_2 про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15 серпня 2006 року по 19 червня 2010 року ОСОБА_2 навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України.
02 липня 2009 року із відповідачем укладено Договір про підготовку фахівця в Донецькому юридичному інституті МВС України, умовами якої передбачено відшкодування витрат за навчання у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ. 19 червня 2010 року наказом № 92 о/с Донецького юридичного інституту лейтенант міліції ОСОБА_2 був відряджений для подальшого проходження служби у розпорядження ГУМВС України в Донецькій області, у зв'язку із закінченням Донецького юридичного інституту.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 293 о/с від 31 січня 2012 року відповідач за поданим рапортом звільнений з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «Ж» Положення по проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).
Позивач вказує, що витрати, пов'язані із навчанням відповідача складаються з грошового утримання, продовольчого, речового та медичного забезпечення, оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, загальна сума яких становить 12032,05 грн., та суму яких ОСОБА_2, після звільнення з органів внутрішніх справ, добровільно не відшкодував.
З огляду на вищенаведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету витрати, пов'язані із його навчанням, в зазначеному розмірі та судові витрати у сумі 229, 41 грн.
Представник позивача Рубцов А.А. та представник третьої особи ОСОБА_4, належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали заву із клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються підтримали в повному обсязі, не заперечують щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність не подавали, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд, за згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до Указу Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», вищі навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим та місцевих бюджетів за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб; за рахунок власних коштів особи. Особи, які навчаються на рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.
Наказом МВС України № 150 від 04.05.2007 року затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування.Згідно із п. 2.2 вищезазначеного Наказу,з повнолітнім курсантом вищого навчального закладу МВС України від імені МВС України (в особі ректора) укладається угода про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України. Курсанти, які уклали угоду з вищим навчальним закладом, після закінчення навчання на підставі укладеної угоди повинні відпрацювати за місцем розподілу не менш як три роки (п.2.3.5). Також, цим порядком визначено перелік обставин, за наявності яких можливе дострокове розірвання вищезазначеного договору без відшкодування МВС України вартості навчання.
Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року затверджено «Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі дострокового розірвання договору у зв'язку небажанням особи продовжувати навчання, порушенням нею дисципліни або відмови від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №313від 01.03.2007 року та п. 4.4. Договору про підготовку фахівця передбачено, що в разі відмови особи (курсанта) добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з її навчанням, ця сума стягується у судовому порядку.
Відповідно до п. 2.1 Спільного Наказу Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 р. «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Судом встановлено, що 02 липня 2009 року між позивачем в особі начальника полковника міліції Бесчастного Віктора Миколайовича, що діє на підставі Статуту інституту, ГУМВС України у Донецькій області в особі начальника генерал-майора Куп’янського Миколи Григоровича, який діє на підставі Положення з другого боку та громадянином України рядовим міліції ОСОБА_2, укладено Договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.
Згідно із п. 2.3.6 вищезазначеного Договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими п. 3 цього Договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Як вбачається із п. 3.2 цього Договору, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Згідно із Наказом Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка № 92 о/с від 19 червня 2010 року, лейтенанта міліції ОСОБА_2 було відряджено у розпорядження ГУМВС України в Донецькій області.
Згідно з Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 292 о/с від 10 серпня 2010 року, лейтенанта міліції ОСОБА_2 призначено слідчим відділення розслідування загальнокримінальних злочинів слідчого відділу Ворошиловського райвідділу Донецького міського управління.
Згідно з Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 37/ос від 31 січня 2012 року, відповідно до п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, лейтенант міліції ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ України за поданим рапортом (за власним бажанням).
Таким чином, після закінчення Донецького юридичного інституту, ОСОБА_2 прослужив в органах внутрішніх справ 01 рік 07 місяців 12 днів, тобто менше трьох років передбачених Договором про підготовку фахівця у ВНЗ, відтак останній зобов'язаний був відшкодувати витрати, пов'язані з його утримання під час навчання у позивача.
Згідно довідки-розрахунку витрат на утримання курсанта ОСОБА_2 сума, понесених витрат на утримання курсанта за період його навчання становить 12032,05 грн. (3034,53 грн. -2007/2008 р.; 4507,71 грн. -2008/2009 р., 4489,81 грн. -2009/2010 р.), без врахування витрат, пов'язаних з перевезенням до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, як виду забезпечення, що не надавалося ВНЗ.
Оскільки, після звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 добровільно вартість свого навчання не відшкодував, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 526 ЦК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов Донецького юридичного інституту МВС України, третя особа на стороні позивача ГУМВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 про відшкодування вартості навчання- задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Донецького юридичного інституту МВС України (на рахунок ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423, р/р31256272210779), вартість його утримання в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ у сумі 12032 (дванадцять тисяч тридцять дві) гривні 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Донецького юридичного інституту МВС України (на рахунок ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423, р/р31256272210779), судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 41 копійку.
Заочне рішення може бути переглянуто Будьоннівським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Будьоннівського районного
суду м. Донецька С.В. Данилів