Справа № 2-а-116/08
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2008 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді
Чебикіна В.П.
при
секретарі
Власенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті
Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду в Індустріальному районі міста Дніпропетровська
“Про визнання рішення незаконним”, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду
України в Індустріальному районі про визнання незаконним рішення Управління
Пенсійного фонду України у Індустріальному районі від 03.10.2007 року №
6206/05-40 про відмову в перерахунку та виплаті йому щомісячного довічного
грошового утримання, передбаченого ст. б Закону України «Про соціальний
захист дітей війни» та з вимогою зобов'язати Управління Пенсійного фонду
України у Індустріальному районі перерахувати та виплатити щомісячне
довічне грошове утримання, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни», посилаючись на те, що він, як дитина війни, що
підтверджується копією пенсійного посвідчення (дитини війни), має право
отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі, як це
передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця стаття
вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи
державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30
відсотків мінімальної пенсії за віком.
У судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та просив визнати
незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Індустріальному
районі м. Дніпропетровська та зобов'язати управління пенсійного фонду України
в Індустріальному районі м. Дніпропетровська перерахувати та виплатити йому
щомісячне довічне грошове утримання у відповідності ст.6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 оку по 31.12.2007 року.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в
Індустріальному районі міста Дніпропетровська позов не визнав, та пояснив, що
позивач отримав відповідь щодо відмови в перерахунку та виплаті йому
щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого ст. 6 Закону України
„Про соціальний захист дітей війни” та надано роз'яснення, що підвищення
пенсій дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України і буде здійснено
після виділення відповідних коштів. Також, представник відповідача пояснив,
що не можливо погодитись з вимогами позивача щодо призначення йому щомісячного
довічного грошового утримання, оскільки ст. 6 Закону України “ Про соціальний
захист дітей війни” на яку посилається позивач, не передбачає виплату такого
утримання, а лише передбачає підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за
віком. До того ж, відповідно до прикінцевих положень Закону України “Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення,
встановленні до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету
України. При цьому, Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”
відповідних коштів на виплату підвищення дітям війни не передбачено.
Посилаючись на відсутність бюджетного фінансування ст.6 Закону України “Про
соціальний захист дітей війни” , представник відповідача - Управління
Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська позов не
визнав та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи
вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст.
1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить
посвідчення дитини війни.
За змістом ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,
що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії
за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 2 8 Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком
за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62
встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність,
встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1
жовтня - 411 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за
конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої
статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,
12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,
111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про
соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є
неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік
зупиняють дію положення ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей
війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на
2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка
виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих,
на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,
встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов
висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів
України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших
законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання
відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині
другій статті б, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21,
22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті
95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за
рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають
чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх
неконституційність.
Крім того, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до
ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та
інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи
гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або
внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру
державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України
«Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким виплата державної соціальної
підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України
має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні
соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути
обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при
вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого
зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та
визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду
України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді
ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень
статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення
Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскаржене, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69,
94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України №
6-рп від 9 липня 2007 року, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1- задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в
Індустріальному районі м. Дніпропетровська.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Індустріальному
районі м. Дніпропетровська перерахувати та виплатити ОСОБА_1
щомісячне довічне грошове утримання, за період з 09 липня 2007 року по 31
грудня 2007 року, у відповідності ст.6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни".
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області
через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС
України.
Суддя: В.П.Чебикін