Справа № 2-2808/08

 

РІШЕННЯ

Іменем  України

 

               12 вересня  2008  року     Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

у складі:

головуючого

судді                                                                        

Чебикіна В.П.

при

секретарі                                                                      

     Власенко М.М.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.

Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Виконкому

Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради “Про визнання права

власності на самочинно збудовані будівлі”, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

 У вересні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права

власності на самочинно збудовані будівлі, посилаючись на те, що на підставі

свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2002 року він -

ОСОБА_1 отримав у спадщину від ОСОБА_3 ?

частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 600,0 кв.м, що

знаходиться АДРЕСА_1. 10 квітня 2003

року свідоцтво про право на спадщину було зареєстроване у КП ДМБТІ. 23 квітня

2003 року його дружина - ОСОБА_2, відповідно до

договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6

та ОСОБА_7 - ? частин вищевказаного домоволодіння АДРЕСА_1. 19 травня 2003 року договір купівлі продажу було 

зареєстровано у КП ДМБТІ. Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння

також належить йому та ОСОБА_2 на праві сумісної власності, на

підставі державних актів на право власності  на земельну ділянку від 28 лютого

2005 року. Оскільки усіма будівлями, що знаходились на території домоволодіння

неможливо було користуватись, так як будинок було  побудовано з шлакобетону,

сам будинок знаходився у занедбаному стані вони вирішили, з метою поліпшення

житлових та побутових умов нашої родини, на належній ним земельній ділянці

знести старі будівлі і побудувати новий дім. З цією метою ними було замовлено

робочий проект на будинок, погоджено його з архітектором району та отримано

дозвіл на початок робіт. Але у 2005 році, у зв'язку з виникненням обставин, які

не змогли урахувати при проектуванні будинку, вони самочинно, без належного

дозволу добудували мансарду літ. н/д А-2 , сарай літ. З та убиральню літ. Ж, що

знаходяться АДРЕСА_1. Добудована

мансарда літ. н/д А-2, за вказаною адресою складається з двох кімнат № 1-15,

площею 21,8 кв.м  та № 1-16, площею 45,3 кв.м. Мансарда літ. н/д А-2, сарай

літ. З та убиральня літ. Ж  готові на 100 %, внесені до плану домоволодіння,

але з відміткою  самовільно побудованих, в зв'язку з чим  підлягають

узаконенню. Вказані споруди було побудовано ними з метою поліпшення житлових

умов родини, при будівлі цих споруд не порушуються, чиї б то не було права і

охоронювані законом інтереси. Визнання права власності на самочинно збудовані

будівлі, необхідно у зв'язку  з  приведенням правовстановлюючих документів у

відповідність до діючого законодавства. Враховуючи викладене позивач просить,

визнати за ними - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності  на самочинно збудовані мансарду літ. н/д А-2,

сарай літ. З та убиральню літ. Ж, які розташовані АДРЕСА_1.

 У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та

просили суд їх задовольнити.

             Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надійшло

повідомлення з проханням слухати справу у його відсутності. 

             Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та

його представника, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

  У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на

спадщину за законом від 19.09.2002 року, виданого державним нотаріусом

ОСОБА_8, ОСОБА_1 отримав у спадщину від

ОСОБА_3 ? частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці

площею 600,0 кв.м, що знаходиться АДРЕСА_1. 10 квітня 2003 року свідоцтво про право на спадщину було зареєстроване у

КП ДМБТІ, реєстраційний номер 339.

23 квітня 2003 року ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1), відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом

ОСОБА_8, придбала у ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 - ? частин вищевказаного домоволодіння АДРЕСА_1. 19 травня 2003 року договір купівлі продажу було  зареєстровано у КП ДМБТІ,

реєстраційний номер 339.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, вказане домоволодіння стало

належати позивачам  на праві спільної сумісної власності.

Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, також належить позивачам 

на праві сумісної власності. Цей факт підтверджується  державними актами на

право власності  на земельну ділянку від 28 лютого 2005 року (серія ЯА №

173926, серія ЯА № 173927). 

У судовому засіданні позивач пояснив, що оскільки усіма будівлями, що

знаходились на території домоволодіння неможливо було користуватись, так як

будинок було  побудовано з шлакобетону, сам будинок знаходився у занедбаному

стані вони вирішили, з метою поліпшення житлових та побутових умов нашої

родини, на належній ним земельній ділянці знести старі будівлі і побудувати

новий дім. З цією метою ними було замовлено робочий проект на будинок,

погоджено його з архітектором району та отримано дозвіл на початок робіт. Але у

2005 році, у зв'язку з виникненням обставин, які не змогли урахувати при

проектуванні будинку, вони самочинно, без належного дозволу добудували мансарду

літ. н/д А-2 , сарай літ. З та убиральню літ. Ж, що знаходяться АДРЕСА_1.

Добудована мансарда літ. н/д А-2, за вказаною адресою складається з двох кімнат

№ 1-15, площею 21,8 кв.м  та № 1-16, площею 45,3 кв.м.

Мансарда літ. н/д А-2, сарай літ. З та убиральня літ. Ж  готові на 100 %,

внесені до плану домоволодіння але з відміткою  самовільно побудованих, в зв'

язку з чим  підлягають узаконенню.

Таким чином, вочевидь, що вказані споруди було побудовано позивачами з метою

поліпшення житлових умов нашої родини, при будівлі цих споруд не порушуються,

чиї б то не було права і охоронювані законом інтереси. Цей факт підтверджується

розписками сусідів по межі з боку будинку АДРЕСА_2- ОСОБА_9, та з боку будинку АДРЕСА_3 -ОСОБА_10, які  не

заперечують проти будівлі сараю літ. З.

 Окрім того, відповідно до технічного висновку виданого ТОВ

“Промтехстальпроект”, яке має ліцензію на проведення робіт з оцінки технічного

стану будівель, технічний стан мансарди літ. н/д А-2, сараю літ. З та убиральні

літ. Ж, визнано добрим. Обстежені конструкції та планувальні рішення споруд

відповідають державним будівельним нормам.

  Визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, необхідно позивачам

у зв'язку  з  приведенням правовстановлюючих документів у відповідність до

діючого законодавства. 

  У відповідності до ст. 376 п. 5 ЦК України на вимогу власника /користувача/

земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,

яке самочинно збудоване  на земельній ділянці, якщо  при цьому не порушуються

права інших осіб.

              З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законні,

обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 197,

208, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 357, 375, 376 ЦК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

               Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

  Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Володимирівною право власності  на самочинно збудовані мансарду літ. н/д А-2, сарай літ. З та убиральню літ. Ж, які розташовані АДРЕСА_1.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

 

Суддя:                                                                      В.П.

Чебикін